30 листопада 2015 р. Справа № 876/10589/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання: Керод Х.І.
з участю відповідача: Мартинюка В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно - правового контролю України» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно - правового контролю України» до Ректора приватного вищого навчального закладу «Тернопільський комерційний інститут» про визнання дій ректора протиправними та стягнення матеріальної шкоди,-
20.08.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій ректора протиправними та стягнення матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вони 02.02.2015 року звернулися до відповідача із запитом про надання інформації про ВНЗ, у вигляді належним чином засвідчених копій в паперовому вигляді. Однак 09.02.2015 року відповідач надіслав відповідь на вказаний запит в якому вказав, що відповідно до п.2 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивачу необхідно оплатити вартість ксерокопій вказаних документів.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.
В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідачем порушено право позивача на доступ до публічної інформації гарантоване п.1 ч.1 ст.3, п.2 ч.1 ст.5, п.6 ч.1 ст.14, ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
У ході апеляційного розгляду відповідач Мартинюк В.Ф. надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.
Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ректор ПВНЗ «Тернопільський комерційний інститут» на звернення позивача про надання інформації, а саме надання копій документів, діяв правомірно і в його діях порушень Закону України «Про доступ до публічної інформації» не встановлено.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом а підтверджено матеріалами справи, що 02 лютого 2015 року позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації про ВНЗ, у вигляді належним чином засвідчених копій в паперовому вигляді зокрема:
- статуту ВНЗ;
- свідоцтва про реєстрацію ВНЗ;
- ліцензії на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них;
- сертифікату про акредитацію освітньої програми ВНЗ;
- витягу ВНЗ із ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;
- переліку структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ з виказанням їх адрес, телефонів, прізвищ керівників;
- правил прийому до ВНЗ у 2015 році;
- положення про приймальну комісію ВНЗ у 2015 році;
- наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2015 році;
- переліку та вартості платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами;
- плану роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.
На вищезгаданий запит 09 лютого 2015 року відповідач надіслав відповідь - повідомлення в якому вказав, що відповідно до п.2 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивачу необхідно оплатити вартість ксерокопій вказаних документів.
Вважаючи таку відповідь неправомірною позивач звернувся до суду із відповідними позовним вимогами.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом: надання інформації за запитами на інформацію.
Пунктом 2 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що у разі задоволення запиту на інформацію, що передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
В суді першої інстанції встановлено, що відповідач Мартинюк В.Ф. на звернення позивача своїм листом від 09 лютого 2015 року повідомив, що інститут згідний надати відповідну інформацію, але після проведення оплати відповідно ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», при цьому був направлений рахунок на суму 71,98 грн. за виготовлення 78 ксерокопії листків затребуваних документів.
Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що відповідач не ухилявся від надання копій відповідних документів, а погоджувався надати їх після внесення відповідної оплати за понесенні затрати.
Крім цього колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що інформація, яку просить надати позивач є у вільному доступі і розміщена на вебсторінці приватного вищого навчального закладу «Тернопільський комерційний інститут» і вони можуть з нею ознайомитись безпосередньо там.
Слід також зазначити, що згідно матеріалів справи встановлено, що в 2013 році позивач звертався за аналогічною інформацією і після внесення ними відповідної оплати вона їм була надана. (а.с.41-43)
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно - правового контролю України» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі №819/2460/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
І.І.Запотічний