23 листопада 2015 року Справа № 876/3999/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Макарика В.Я., Ільчишин Н.В.
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації в якому просив зобов'язати відповідача надати дозвіл на перереєстрацію автомобіля ЗАЗ - 110206-41, державний номер НОМЕР_1 2008 року випуску, після смерті батька.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року позов задоволено, зобов'язано департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 дозвіл на перереєстрацію автомобіля ЗАЗ-110206-41, державний номер НОМЕР_1 2008 року випуску як інваліду який потребує протезування.
Не погодившись з таким рішенням суду департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п.16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 р. № 999, автомобіль, термін експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який: мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті інваліда або впродовж не більше 6 місяців з дня його смерті; був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його реєстрації; іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, у разі сплати ним впродовж шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки відкриті в органах Державного казначейства, вартості одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього інвалідом.
В іншому разі автомобіль повертається (вилучається) головному управлінню праці та соціального захисту у повному комплекті для реалізації в установленому порядку..
Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Порядок від 8 вересня 1997 року був затверджений у зв'язку з прийняттям законів України від 22 грудня 1995 року № 488 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та від 6 червня 1996 року № 230 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- з метою впорядкування забезпечення автомобілями різних категорій інвалідів і спрямований на захист інтересів інвалідів.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Частина 4 статті 4 Цивільного кодексу України визначає, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Порядок від 8 вересня 1997 року був визнаний таким, що втратив чинність, постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року.
Таким чином, питання про надання дозволу на зняття з обліку автомобіля повинно вирішуватись на підставі діючих нормативно-правових актів.
У спірних правовідносинах, таким нормативно-правовим актом є Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 999 в редакції від 19.07.2006 року.
Медичні показники на забезпечення автомобілем позивачу ОСОБА_1 встановлені в термін, більший шести місяців з дня смерті інваліда ОСОБА_2.і позивач був зареєстрований за іншим місцем реєстрації ніж його батько.
Підстави для перереєстрації даного автомобіля на ОСОБА_1 суперечать чинному законодавству.
На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції
У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що головним управлінням праці та соціального захисту населення облдержадміністрації 27.07.2009 року, вих. №1084/03.01.-26/09, відповідно до пункту 32 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999, ОСОБА_1, як сину протизованого було надано дозвіл на видачу довіреності на право керування автомобілем ЗАЗ 110307-42, 2008 року. Після смерті ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) позивач як інвалід звернувся із заявою до міського департаменту праці і соціального захисту населення, щодо надання дозволу на перереєстрацію автомобіля. 25.04.2012 року позивачу надійшов лист з міського департаменту соціальної політики де було вказано перелік необхідних документів, справу про перереєстрацію автомобіля була передана на розгляд відповідній комісії в Головне управління праці та соціального захисту населення ОДА.
Також з'ясовано, що до травня 2013 року позивач не отримував жодної відповіді про розгляд даного питання про перереєстрацію вказаного автомобіля, а листом №679/05-01-38/09 від 17.05.2013 року було відмовлено у переоформленні автомобіля з посиланням на п.16 «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999, де зазначено, що, автомобіль , яким був забезпечений померлий інвалід, не перереєстрований у встановлений термін відповідно до чинного законодавства, повертається( вилучається) департаменту соціальної політики облдержадміністрації, райміськуправлінням праці та соціального захисту населення у повному комплекті. 30.05.2013 року ОСОБА_1, отримав лист від департаменту соціальної політики Івано-Франківської ОДА, про те, що позивачем було пропущено шестимісячний термін звернення щодо отримання дозволу на перереєстрацію автомобіля на ім'я ОСОБА_1, та вказано на те, що він був зареєстрований за іншим місцем реєстрації, ніж його батько.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з приписами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Водночас, пунктом 1.2. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1077 від 22.11.2012 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 р., за № 2109/22421 передбачено, що реєстрація місця проживання або місця перебування особи - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Також судом з'ясовано, що згідно виписки будинкової книги, позивач був прописаний до березня 2009 року разом із батьком інвалідом, однак вимушений був виписатись і прописатись в іншому житлі, яке належало його дітям з метою належного утримання цього житла. По минуванні цих обставин і завершення оформлення спадщин, позивач знову прописався в квартирі свого батька, в якій фактично весь цей час проживає
Суд вірно вважав, що факт відсутності запису про реєстрацію місця проживання позивача, а саме постійного проживання за відповідним місцем реєстрації померлого, не може слугувати безумовною підставою позбавлення законного права позивача на забезпечення автомобілем як члена сім'ї померлого інваліда, оскільки Постанови Кабінету Міністрів № 999, від 19.07.2006 року, націлена на максимальне право сім'ї інваліда залишити автомобіль у користуванні, після смерті самого інваліда, при наявності в ній інваліда.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», статей 6 і 11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» Кабінет Міністрів України постановою від 19.07.2006 № 999 затвердив Порядок забезпечення інвалідів автомобілями.
Також суд вірно зазначив, що згідно з абз. 1, 3 пункту 16, Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 999 після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда. Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», після смерті інваліда, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов обґрунтований та підлягав задоволенню.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року по справі № 809/368/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді В.Я. Макарик
Н.В. Ільчишин
Повний текст ухвали виготовлений 27.11.2015 року