Справа: № 825/3028/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
02 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Нагорної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Шматок Діани Миколаївни на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Шматок Діани Миколаївни про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області ( далі - відповідач-1 ), державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Шматок Діани Миколаївни ( далі - відповідач-2 ) про:
- визнання протиправними дій державного реєстратора Шматок Д.М. щодо винесення рішення про відмову в державній реєстрації прав та обтяжень від 21.08.2015 р. № 23848037;
- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 12909976 від 08.05.2014 р., проведену державним реєстратором Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Пінчуком І.Ю. на підставі свідоцтва від 16.11.2012 р. № 81, виданого приватним нотаріусом Максак І.М., за ОСОБА_6 щодо нерухомого майна - двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, з внесенням записів про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- зобов'язання Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області зареєструвати за позивачем право власності з видачею свідоцтва про право власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії державного реєстратора Шматок Д.М. щодо винесення рішення про відмову в державній реєстрації прав та обтяжень від 21.08.2015 р. № 23848037; зобов'язано скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 12909976 від 08.05.2014 р., проведену державним реєстратором Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Пінчуком І.Ю. на підставі свідоцтва від 16.11.2012 р. № 81, виданого приватним нотаріусом Максак І.М., за ОСОБА_6 щодо нерухомого майна - двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано Реєстраційну службу Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області зареєструвати за позивачем право власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Шматок Діана Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.08.2015 р., ОСОБА_3 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Шматок Д.М. із заявою про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_3 від 21.08.2015 р. № 23848037 позивачу було відмовлено в державній реєстрації права власності на вказану квартиру у зв'язку з тим, що заявлене до реєстрації право власності зареєстровано за іншою особою - ОСОБА_6
Підставою виникнення права власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 стало свідоцтво від 16.11.2012 р., посвідчене приватним нотаріусом Максак І.М., видане на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 15.11.2012 р. № 169/13, який визнано недійсним та скасовано рішенням суду, що набрало законної сили.
Позивач, вважаючи протиправними дії державного реєстратора Шматок Д.М. щодо винесення рішення про відмову в державній реєстрації прав та обтяжень від 21.08.2015 р. № 23848037, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій державного реєстратора Шматок Д.М. щодо винесення рішення про відмову в державній реєстрації прав та обтяжень від 21.08.2015 р. № 23848037, зобов'язуючи скасувати рішення про державну реєстрацію прав на спірну квартиру за ОСОБА_6 та зобов'язуючи Реєстраційну службу зареєструвати таке право власності за позивачем, суд першої інстанції виходив з того, що документи, які стали підставою для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, визнані недійсними та скасовані рішенням суду, що набрало законної сили.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституції України, Цивільним кодексом України у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин ( далі - ЦК України ), Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV ( далі - Закон № 1952-IV ), Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 р. № 3502/5 (далі - Порядок № 3502/5), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 17.10.2013 р. № 868 ( далі - Постанова № 868 ).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 2 Закону № 1952-IV закріплено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Частинами 1, 2, 3 ст. 3 Закону № 1952-IV регламентовано, що Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
У ч. 1 ст. 10 Закону № 1952-IV закріплено, що державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV, державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: - відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); - відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; - відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; - наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; - наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає Інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
У п. 15 Постанови № 868 закріплено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.6 Порядку № 3502/5, для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.
Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
У ст. 26 Закону № 1952-IV встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
У ст. 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Аналогічна правова норма закріплена в п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV.
Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для вчинення державним реєстратором реєстраційних дій щодо реєстрації права власності особи на нерухоме майно є одночасна сукупність наступних обставин: 1) подання заявником відповідного пакету документів, включаючи документи, підтверджуючі наявність у нього права власності на нерухоме майно; 2) відсутність державної реєстрації заявленого права за іншою особою.
Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що 26.12.2007 р. між ОСОБА_7 і ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 / а.с. 50-51 /, на підставі якого позивачем було набуто право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна.
28.01.2008 р. між ОСОБА_3 і ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», було укладено договір іпотеки, відповідно до якого вказана квартира була передана позивачем в іпотеку для забезпечення виконання його зобов'язань за кредитним договором від 28.01.2008 р. № 08/2402/08.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2010 року з ОСОБА_3 було стягнуто кредитну заборгованість за зазначеним кредитним договором.
На підставі вказаного судового рішення державним виконавцем Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2010 р. та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.
29.10.2012 р. зазначений об'єкт нерухомого майна був реалізований на прилюдних торгах, хід та результати яких зафіксовані у протоколі від 29.10.2012 р. № 12/072/12/і-І про проведення прилюдних торгів, відповідно до якого переможцем торгів визнано ОСОБА_6
15.11.2012 р. старшим державним виконавцем складено акт № 169/13 про реалізацію предмета іпотеки.
16.11.2012 р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Максак І.М. на підставі вказаного акту було видано свідоцтво про те, що ОСОБА_6 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 / а.с. 19 /.
08.05.2014 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Пінчуком І.Ю. на підставі вказаного свідоцтва від 16.11.2012 р. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 12909976, на підставі якого за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно / а.с. 123 /.
Разом з тим, 26.06.2013 р. рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 2506/10515/2012 було визнано недійсними прилюдні торги , проведені 29.10.2012 р., визнано недійсним протокол про проведення прилюдних торгів від 29.10.2012 р. № 12/072/12/і-І та скасовано акт старшого державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 15.11.2012 р. № 169/13 / а.с. 14-16/.
04.08.2015 р. рішенням Апеляційного суду Чернігівської області рішення суду першої інстанції було змінено в частині мотивів та залишено без змін в іншій частині / а.с. 9-13 /.
17.08.2015 р. ОСОБА_3 звернувся до Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 / а.с. 112 /.
До зазначеної заяви позивачем державному реєстратору було подано копії паспорта і податкового номеру, договір дарування і технічний паспорт на квартиру / а.с. 121 /.
Для перевірки поданих документів та встановлення відсутності перешкод для задоволення вимог заявника державний реєстратор Шматок Д.М. здійснила перевірку відомостей про вказаний об'єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, окремо в Реєстрі права власності на нерухоме майно, у Державному реєстрі іпотек, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та встановила, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за іншою особою - ОСОБА_6 / а.с. 122-127 /.
У зв'язку з цим державним реєстратором Шматок Д.М. було прийнято рішення від 21.08.2015 р. № 23848037 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень / а.с. 128 /.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що станом на 21.08.2015 р., тобто на дату прийняття відповідачем-2 вказаного рішення про відмову в державній реєстрації, заява про скасування реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 на підставі рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 04.08.2015 р. позивачем до органів державної реєстрації в порядку п.п. 2.1, 2.6 Порядку № 3502/5 не подавалась, відповідне рішення державного реєстратора Пінчука І.Ю. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно ніким не скасовувалось, запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на вказану квартиру в порядку ст. 26 Закону № 1952-IV не вносився.
Більш того, судова колегія відзначає, що в матеріалах реєстраційної справи взагалі відсутні жодні відомості щодо надання позивачем державному реєстратору 17.08.2015 р. копії рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 04.08.2015р.
Водночас, рішення суду, у відповідності до ст. 159 КАС України, повинно бути законним і обґрунтованим, тож, у жодному разі не може засновуватися на припущеннях.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку у відповідача-2 не було жодних правових підстав здійснювати державну реєстрацію за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі його заяви від 17.08.2015 р. та доданих до неї документів / а.с. 121 /, а отже, приймаючи оскаржуване рішення від 21.08.2015 р. № 23848037 державний реєстратор Шматок Д.М. діяла на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, а саме ст.ст. 9, 15 Закону № 1952-IV та п. 15 Постанови № 868.
Визнавши оскаржувані дії відповідача-2 правомірними, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення інших похідних позовних вимог, з огляду на таке.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, як на єдину підставу для звернення до суду з даним адміністративним позовом, позивач посилається на те, що державний реєстратор Шматок Д.М. протиправно відмовила йому в реєстрації права власності на спірну квартиру і саме такі дії, на думку позивача, свідчать про те, що відповідач-2 порушила норми чинного законодавства та прийняла неправомірне рішення / а.с. 4-7 /.
Частиною 1 статті 137 КАС України регламентовано право позивача до початку судового розгляду справи по суті змінити підставу адміністративного позову. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач таким правом не скористався, а реалізація особою свого законного права залежить виключно від волевиявлення такої особи.
Разом з тим, у відповідності до змісту ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і може вийти лише за межі доводів апеляційної скарги.
Отже, жодною правовою нормою не передбачено повноважень суду змінювати підстави звернення особи до суду та/або виходити за їх межі. Тобто, спірні правовідносини судом адміністративної юрисдикції вирішуються виключно в межах підстав поданого позову, якими є фактичні обставини, що наведені в позовній заяві, які мають бути перевіреними в судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена і у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 5.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що підстави, якими обумовлені позовні вимоги особи, перебувають у діалектичному зв'язку з її інтересом у справі та фактично є підставами для його захисту.
Втім, відповідно до офіційного тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, наданому у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 1-10/2004, такий інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.
Однак, як відзначалось вище, позивач не звертався до органів державної реєстрації із заявою в порядку ст. Закону № 1952-IV та п.2.1, 2.6 Порядку 3205/5 щодо скасування реєстраційного запису про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6, відповідно жодних рішень уповноваженим суб'єктом влади з цього приводу не приймалось, дискреційні повноваження такого суб'єкту влади реалізовані не буди і будь-яких записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносилось.
Враховуючи всі встановлені обставини у їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову, а судом першої інстанції було неповно встановлені обставини цієї справи і порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задовольнити апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Шматок Діани Миколаївни, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Шматок Діани Миколаївни - задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Шматок Діани Миколаївни про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 02.12.2015 р.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.