Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.
02 грудня 2015 року Справа № 825/3384/15-а
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) (далі - відповідач) про:
- визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889, у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення та перерахувати кошти на картковий рахунок.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, так як, на його думку, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на посаді заступника командира бригади з тилу - начальника тилу, у військовому званні підполковника.
На підставі наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 14.08.2015 р. № 503 позивач був звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я, відповідно до п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу.
З 04.09.2015 р. позивач на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2015 р. № 204 був виключений зі списків особового складу зазначеної військової частини, а також йому була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 р. № 260, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2015 р. № 1342 до грошового забезпечення, з якого розраховувалась одноразова грошова допомога позивача при звільненні входить: оклад за військовим званням - 130,00 грн., посадовий оклад - 1164,00 грн., надбавка за вислугу років - 452,90 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань - 873,45 грн., надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці - 116,40 грн., премія -1047,60 грн., що загалом складає 3784,35 грн., а сума допомоги при звільненні - 41627,85 грн.
Щомісячну додаткову грошову винагороду до розміру одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні відповідачем включено не було.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога військовослужбовцям при звільненні з військової служби, та не включається до складу такої допомоги.
Дослідивши обставини справи колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу» ( далі - Закон №2232-ХІІ ), «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( далі - Закон № 2011-ХІІ ), Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» від 22.09.2010 р. № 889 ( далі - Постанова № 889 ), Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 р. № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. N 889» ( далі - Постанова № 161 ), Наказом Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 р. № 260 ( далі - Інструкція № 260 ), Наказом Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» від 15.11.2010 р. № 595 ( далі - Інструкція № 595 ).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ закріплено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 1 Постанови № 889 передбачено, що з 01 жовтня 2010 року встановлено військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
У п. 1 Постанови № 161 передбачено виплату винагороди: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з п. 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Відповідно до п. 38.6 Інструкції № 260 військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
У п. 8, 10 Інструкції № 595 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення з якого здійснюється обчислення одноразових видів грошового забезпечення.
У певних випадках командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розмір щомісячної додаткової грошової винагороди.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що щомісячна додаткова грошова винагорода, установлена Постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Така винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення і її виплата ставиться в залежність від порядку та умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Аналогічний правовий підхід викладено в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2015 року у справі № 21-32а15 та застосовано Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 02 липня 2015 року №К/800/18789/14 та від 22 липня 2015 року № К/800/25646/15.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач здійснюючи нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, зокрема ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, ч. 2 ст. 9, п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, п. 38.6 Інструкції № 260, п.п. 8, 10 Інструкції № 595.
Посилання апелянта на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода підлягає врахуванню при нарахуванні військовослужбовцю грошової допомоги при звільненні, є не обгрунтованими і безпідставними, з огляду на зазначену вище аргументацію.
Тож, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Карпушова О.В.
Кобаль М.І.