Справа: № 810/4278/15 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
26 листопада 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дуденкова О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року у справі за поданням Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, -
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку наявний спір про право. Водночас у випадку наявності спору про право, судам необхідно закривати провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, податковий орган, посилаючись на положення п. 94.3., п/п. 20.1.31 ПК України та положення ст. 183-3 КАС України звернувся до суду з поданням про зупинення видаткових операцій.
Подання мотивовано тим, що на підставі наказу від 11.08.2015 № 855 представник ДПІ з'явився для проведення перевірки, однак представник відповідача від ознайомлення з направленнями та їх підписання відмовилась, в зв'язку з чим було складено акт про відмову від підпису. Крім того, відповідач не допустила ревізорів до перевірки, про що складено акт щодо недопуску посадових осіб для проведення перевірки..
Поряд з цим, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач оскаржив у судовому порядку вищезгаданий наказ про проведення перевірки, що підтверджується адміністративним позовом з відміткою Київського окружного адміністративного суду про прийняття даного позову.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків.
Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02 лютого 2011 року N 149/11/13-11 вказує, що спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.
Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. У такому випадку провадження підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач скористався правом на оскарження наказу №855 від 11.08.2015 про проведення позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 та звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Таким чином, враховуючи, що спір про право має місце в разі, зокрема, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання, то оскарження наказу про проведення перевірки, за переконанням судової колегіє, також є підтвердженням наявності такої незгоди, а відтак і спору про право.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач оскаржив до Київського окружного адміністративного суду наказ податкового органу №855 від 11.08.2015, випливає висновок про наявність спору про право.
Пунктом 2 частини 5 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
При цьому частиною 6 вказаної норми передбачено, що відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Щодо вирішення питання про судові витрати, колегія суддів зазначає наступне.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII (далі - Закон).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становить 1218 грн.
Виходячи з цього, сума судового збору за подання апеляційної скарги, що підлягає сплаті, становить 1218 грн.
Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.215 року було відстрочено апелянту сплату судового здору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року - без змін.
Стягнути з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 1218 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.