Справа: № 810/4138/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
26 листопада 2015 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря Видмеденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2015 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2015 року №0001852202, №0001872202, №0001862202, №0001842202.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповілач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2015 року відкрито провадження по справі та призначено її до апеляційного розгляду на 19.11.2015 року.
У судовому засідання суду апеляційної інстанції 19.11.2015 року враховуючи необхідність детальної підготовки представників учасників процесу до розгляду справи та з'ясування всіх її обставин, по справі оголошено перерву до 26.11.2015 року.
В засідання з'явились учасники процесу.
Представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати оскаржувану постанову суду.
Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України не довів правомірність своїх рішень.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в період з 20.03.2015 року по 02.04.2015 року Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі направлень від 20.03.2015 року №80, 81, 82, 85, виданих Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ліра» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.
Результати перевірки оформлені актом перевірки від 09.04.2015 року №682/22-02/30419494 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с.18-44).
У висновках акту перевірки відповідачем встановлені порушення ТОВ «Ліра»:
- пп. 138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 960150,00 грн., в тому числі за 2014 рік;
- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 743930,00 грн., в тому числі за березень 2014 року в суму 372684, 00 грн., за червень 2014 року в сумі 114507,00 грн., за вересень 2014 року в сумі 179924,00 грн. та жовтень 2014 року в сумі 76815,00 грн.
- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 145180,00 грн., у тому числі за жовтень 2013 року в сумі 145180,00 грн.
Висновки акту перевірки від 09.04.2015 року №682/22-02/30419494 покладено Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень:
- №0001852202 від 28.04.2015 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 145180,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 72590,00 грн. (т.1, а.с.14);
- №0001872202 від 28.04.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 228108,00 грн. (т.1, а.с.15);
- №0001862202 від 28.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1115895,00 грн., з яких 743930,00 грн. за основним платежем та 371965,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1, а.с.16);
- №0001842202 від 28.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 654544,00 грн., з яких 436363,00 грн. за основним платежем, та 218181,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.
Тобто, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерьскій облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
З аналізу наведених норм вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. При цьому, забороняється включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.
З матеріалів справи встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Ліра» мало господарські відносини з контрагентами ТОВ «Торговий дім «Баро», ТОВ «Пандія», ПП «Олімп», ТОВ «Ентер Агро», ТОВ «Трансхімпостачання».
Між позивачем (покупець) та ТОВ «Торговий дім «Баро» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу від 07.11.2013 року №071113 (т.1, а.с.45).
Відповідно до п. 1 даного договору постачальник зобов'язувалося поставити покупцю обрізний пиломатеріал, а також допоміжне обладнання та запасні частини до лісопильного обладнання, а покупець здійснити своєчасну оплату згідно даного договору та рахунків постачальника.
Продукція вивозиться автомобільним транспортом постачальника (п.4 Договору).
На виконання вимог договору від 07.11.2013 року №071113 ТОВ «Торговий дім «Баро» було продано товар на загальну суму 2236106 грн., у тому числі ПДВ - 372684,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.
На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаним правочином, позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних та виписки по банківському рахунку позивача, товарно-транспортні накладні, надані ТОВ «ТД «Баро» після доставки кожної партії товару.
При цьому, належне відображення даних операцій у бухгалтерському обліку позивача підтверджується наявною у матеріалах справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 за березень 2014 року.
Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Пандія» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №020614 від 02.06.2014 (т.1, а.с.126).
Відповідно до п. 1 даного договору постачальник зобов'язувалося поставити покупцю обрізний пиломатеріал, а також допоміжне обладнання та запасні частини до лісопильного обладнання, а покупець здійснити своєчасну оплату, згідно даного договору та рахунків постачальника.
Продукція вивозиться автомобільним транспортом постачальника (п.4 Договору).
На виконання вимог договору від 02.06.2014 року №020614 ТОВ «Пандія» було продано товар на загальну суму 687044,00 грн., у тому числі ПДВ - 114507,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.
Для підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаним правочином, позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних та виписки по банківському рахунку позивача, товарно-транспортні накладні, надані ТОВ «Пандія» після доставки кожної партії товару.
Товари, отримані позивачем від ТОВ «Пандія» були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку №631 за червень 2014 року.
Між позивачем (покупець) та ПП «Олімп» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №010914 від 01.09.2014 року.
Відповідно до пункту 1 даного договору постачальник зобов'язувалося поставити покупцю обрізний пиломатеріал, а також допоміжне обладнання та запасні частини до лісопильного обладнання, а покупець здійснити своєчасну оплату, згідно даного договору та рахунків постачальника.
Продукція вивозиться автомобільним транспортом постачальника (п.4 Договору).
На виконання вимог договору від 01.09.2014 року №010914 ПП «Олімп» було продано товар на загальну суму 1079546,00 грн., у тому числі ПДВ - 179924,30 грн., що підтверджується видатковими накладними.
Для підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаним правочином, позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних та виписки по банківському рахунку позивача, товарно-транспортні накладні, надані ПП «Олімп» після доставки кожної партії товару.
Товари, отримані позивачем від ПП «Олімп» були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку №631 за вересень 2014 року.
Між позивачем (покупець) та ТОВ «Ентер Агро» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу від 01.10.2014 року №011014.
Відповідно до пункту 1 даного договору постачальник зобов'язувалося поставити покупцю обрізний пиломатеріал, а також допоміжне обладнання та запасні частини до лісопильного обладнання, а покупець здійснити своєчасну оплату, згідно даного договору та рахунків постачальника.
Продукція вивозиться автомобільним транспортом постачальника (п.4 Договору).
На виконання вимог договору від 01.10.2014 року №011014 ТОВ «Ентер Агро» продано товар на загальну суму 1829540,00 грн., у тому числі ПДВ - 304923,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.
Для підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаним правочином, позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних та виписки по банківському рахунку позивача, товарно-транспортні накладні, надані ТОВ «Ентер Агро» після доставки кожної партії товару.
Товари, отримані позивачем від ТОВ «Ентер Агро» були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку №631 за жовтень 2014 року.
Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «Трансхімпостачання» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу від 10.09.2013 року №100913.
На виконання вимог договору від 10.09.2013 року №100913 ТОВ «Трансхімпостачання» продано товар на загальну суму 871080,00 грн., у тому числі ПДВ - 145180,00 грн., що підтверджується видатковими накладними.
Відповідно до пункту 1 даного договору постачальник зобов'язувалося поставити покупцю обрізний пиломатеріал, а також допоміжне обладнання та запасні частини до лісопильного обладнання, а покупець здійснити своєчасну оплату, згідно даного договору та рахунків постачальника.
Продукція вивозиться автомобільним транспортом постачальника (п.4 Договору).
Для підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаним правочином, позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних та виписки по банківському рахунку позивача, товарно-транспортні накладні, надані ТОВ «Трансхімпостачання» після доставки кожної партії товару.
Товари, отримані позивачем від ТОВ «Трансхімпостачання» були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку №631 за жовтень 2014 року (т.3, а.с.227).
При дослідженні вищезазначених документів встановлено, що вони оформлені належним чином, відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, підтверджують фактичне виконання сторонами умов зазначених договорів та реальне здійснення спірних господарських операцій за такими.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки подактового органу стосовно відсутності реально здійснених господарських операції позивача з його контрагентами. Зокрема, з тексту апеляційної скарги та пояснень представника апелянта, наданих у судовому засіданні суду апеляційної інстанції вбачається, що у відповідача виникли сумніви з приводу діяльності наступних контрагентів:
- ТОВ «ТД «Баро» щодо наявності у підприємства власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей, ненадання відомостей щодо товару, техніки і інших засобів;
- ТОВ «Ентер Агро» щодо діяльності спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, відсутністю товариства за податковою адресою, відсутністю обладнання, складських приміщень, транспорту;
- ПП «Олімп» у зв'язку з відсутністю товариства за податковою адресою, відсутністю відомостей щодо причетності до господарської діяльності директора підприємства, відсутністю складських і виробничих приміщень;
- ТОВ «Пандія» щодо діяльності товариства у зв'язку з відсутністю персоналу та транспорту.
Водночас, з пояснень представника позивача вбачається, що відповідач посилається у акті та апеляційній скарзі на неможливість проведення зустрічних звірок та наявність пояснень одного із директорів контрагентів позивача відповідно до якого вказана особа заперечує свою причасність до діяльності підприємства. При цьому, ухвалою суду першої інстанції витребовувалась копія зазначених пояснень від відповідача, однак до суду надана не була.
Незважаючи на оголошення судом апеляційної інстанції по справі перерви, для забезпечення можливості представникам учасників процесу належним чином підготуватись до судового розгляду справи, відповідачем вказаних доказів до суду апеляційної інстанції також не надано.
На запитання головуючого стосовно того, де знаходяться зазначені пояснення директора ПП «Олімп» у письмовому вигляді, як окремий документ, представник апелянта відповіді не надав та зазначив, що вказані пояснення відображені у акті.
Отже, апелянтом не доведено обставин, які відображені у акті, який став підставою для прийняття спірних рішень відповідача.
Колегія суддів вважає, що факт неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не являється належним та допустимим у розумінні ст. 70 КАС України доказом відсутності реального здійснення господарських операцій.
Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави.
Акт перевірки не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами податкової дисципліни у спірних правовідносинах (відсутній аналіз первинних документів), а встановлені порушення податкового законодавства ґрунтуються виключно на припущеннях щодо протиправної діяльності контрагентів позивача.
Щодо відсутності подорожніх листів, варто також зазначити, що у зв'язку з тим, що позивач не є особою, що транспортувала відповідний товар, а вказані дії здійснювали його контрагенти, то для підтвердження вказаних дій було надано суду товарно-транспортні накладні по всім перевіряємим операціям.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність та товарність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Разом з тим, відповідно до правил ст. 94 КАС України, ч. 6 ст. 186 КАС України та ст. ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI колегія суддів вирішує питання про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення з даним позовом до суду) ставки державного мита встановлювались в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 28.04.2015 року №0001852202, №0001872202, №0001862202, №0001842202.
Таким чином, заявлені до суду вимоги є майновими.
Отже, за подання до суду даного позову належало сплатити судовий збір 4872 грн.
При цьому, загальна сума до сплати при подачі апеляційної скарги становить 5359,20 грн. (4872 грн. * 110 %).
Також, варто зазначити, що при подачі апеляційної скарги Васильківська об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке було задоволено частково, а саме: відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Тому, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача (апелянта) на користь Державного бюджету України, відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5359,20 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без дадоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2015 року - залишити без змін.
Стягнути з Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код 38692984, адреса: вул. Декабристів, буд. 45, м. Васильків, Київської області, 08600) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 359 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) 20 (двадцять) коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складення у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я.М. Василенко
А.Г. Степанюк
Повний текст ухвали виготовлено 01.12.2015 року.
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.