01 грудня 2015 рокусправа № 808/2619/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекцій у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року по справі
за позовом Приватного підприємства «Енергія - Сервіс» до Державної податкової інспекцій у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення - рішення,-
Позивач Приватне підприємство «Енергія - Сервіс» (далі - ПП «Енергія - Сервіс») звернулося до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекцій у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000122213/10648 від 16.12.2014 року, яким ПП «Енергія - Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 204294 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 102147 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2015 року позов задоволено, винесене ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя податкове повідомлення - рішення № 0000122213/10648 від 16.12.2014 року визнане протиправним та скасоване, на користь позивача стягнутий з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 487,20 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Енергія - Сервіс» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Білтекс-ТД» (в минулому ТОВ «Елтекс») за період травень, червень, липень, серпень, грудень 2013 року, ТОВ «Вельф Дім» за період липень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт № 151/08-29-22-1308 від 28.11.2014 року.
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст.14, п. 44.1 п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п.198.2, п. 198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200, ст.201 ПК України, Наказу № 678 від 13.11.2013 року «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на 204294 грн., у тому числі по ТОВ «Елтекс» по періодам: травень - серпень, грудень 2013 року та по ТОВ «Вельф Дім» за липень 2014 року, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ.
Висновки податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтуються на отриманих від інших податкових органів матеріалів щодо перевірки контрагентів позивача та нереальності вчинених господарських операцій.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0000122213/10648 від 16.12.2014 року, яким ПП «Енергія - Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 204294 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 102147 грн.
Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарг позивача податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення, після чого податкове повідомлення - рішення позивач оскаржив в судовому порядку.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).
Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Із матеріалів справи вбачається, що ПП «Енергія - Сервіс» з контрагентами укладено договори, а саме: з ТОВ «Елтекс» (в подальшому ТОВ «Білтекс-ТД») договір купівлі-продажу електротоварів № 010513/17 від 01.05.2013 року; з ТОВ «Вельф-Дім» договори підрядку на виконання монтажних робіт № 01/07 від 01.07.2014 року, № 03/07 від 01.07.2014 року, № 04/07 від 02.07.2014 року, № 06/07 від 04.07.2014 року.
Виконання вищевказаних договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, рахунками - фактурами, актами здачі - приймання робіт (надання послуг), платіжними документами тощо.
Придбані товари використані у власній господарській діяльності , в тому числі при виконанні контрагентом ТОВ «Вельф-Дім» монтажних робіт по договорам.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем правомірно віднесені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за травень - серпень, грудень 2013 року, та липень 2014 року, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надані належні докази нереальності господарських відносин позивачем з контрагентами, також не існує судових рішень, якими контрагенти позивача визнані фіктивними, а їх установчі документи - недійсними, на час дії угод ТОВ «Елтекс» (в подальшому ТОВ «Білтекс-ТД») та ТОВ «Вельф Дім» були зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Оскільки відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України згідно приписів ч.2 ст.71 КАС України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність скасування винесеного ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя податкового повідомлення - рішення № 0000122213/10648 від 16.12.2014 року.
Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.
Суд першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України присудив на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 487,20 грн.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекцій у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова