01 грудня 2015 рокусправа № 804/7405/15
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.
при секретарі: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року по справі № 804/7405/15 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Росток» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
У червні 2015 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма Росток» (далі по тексту - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 32018,42 грн. та стягнути пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 704,44 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вважав, що згідно до вимог діючого законодавства, за робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції, в зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій у передбачений законом строк до стягнення підлягає також пеня. Апелянт вказував, що у можливого боржника існує обов'язок по створенню робочих місць для інвалідів, створення виробничих програм для реабілітації інвалідів, чого відповідачем здійснено не було.
Справа розглянута згідно ч. 1 ст. 41 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у розгляді справи.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні адміністративного позову виходив з того, що ТОВ «Агрофірма Росток» вжиті всі заходи щодо працевлаштування інвалідів, звіти про наявність вакантних місць своєчасно подавались до центру зайнятості. Суд першої інстанції вказував, що підприємством не було відмовлено у працевлаштуванні інвалідів, які направлялись центром зайнятості, та особа яка направлялась для працевлаштування відмовилась від роботи добровільно. Сплата санкцій передбачена Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» незалежно від того чи звітував відповідач до органів центру зайнятості та за наявності на це підстав, а саме не створення робочих місць для інвалідів.
Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Агрофірма Росток» надало до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік, в якому: середньооблікова кількість штатних працівників становить 76 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 3 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа.
19.01.2015 року фахівцем Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів складено акт по результатам перевірки правильності розрахунків в подальшому, відповідно до якого, виявлено невідповідність кількості працюючих інвалідів кількості вільних вакансій, запропоновано відповідачу перерахувати адміністративно-господарські санкції на розрахунковий рахунок.
Згідно до розрахунку позивача, за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів (одного), виходячи з середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості осіб, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 32018,42 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 704,44 грн.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Агрофірма Росток» протягом січня-грудня 2014 року своєчасно звітувало до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості про наявність вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями за формою № 3-ПН, вказувалось про наявні вакансії, у тому числі для інвалідів.
В матеріалах справи наявні листи Нікопольського міськрайонного центру зайнятості від 04.06.2015 року за № 1278 та від 16.02.2015 року № 376, якими центр зайнятості повідомляє про звітування ТОВ «Агрофірма Росток» протягом 2014 року щодо наявності або відсутності місць для працевлаштування інвалідів. Повідомляє, що відповідачем було надано звіти за формою 3-ПН щодо вільних вакансій для працевлаштування інвалідів та що станом на 04.06.2015 року залишались актуальними дві вакансії.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач вживав заходи щодо можливого працевлаштування інвалідів, звертався до центру зайнятості за для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 18-1 вищевказаного Закону пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості.
Колегія суддів зазначає, що обов'язок відповідача щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та надання оголошень про наявність місць для працевлаштування не слід сприймати, як обов'язок по самостійному пошуку осіб, яким встановлено інвалідність.
Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Агрофірма Росток» вчинялися всі залежні заходи, спрямовані на недопущення порушень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Докази відмови відповідача від працевлаштування інвалідів, направлених до відповідача органами державної служби зайнятості відсутні, а тому відсутні підстави для стягнення з підприємства адміністративного-господарських санкцій та пені.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року по справі № 804/7405/15 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: Т.С. Прокопчук