17 листопада 2015 рокусправа № 804/1701/15
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.
при секретарі: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Дніпропетровської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року у справі № 804/1701/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД» до Дніпропетровської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про скасування рішення та стягнення надмірно сплачених коштів, -
У липні 2010 року ТОВ «Геліус ЛТД» (далі по тексту позивач) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці, правонаступником якої є Дніпропетровська митниця ДФС (далі по тексту - відповідач-1), до Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач-2), в якому просило скасувати рішення про визначення митної вартості товарів від 03.06.2010 року № 110000013/2010/1513118/2; стягнути з Державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь ТОВ «Геліус ЛТД» надмірно сплачену суму податку на додану вартість на підставі рішення № 110000013/2010/1513118/2 від 03.06.2010 року у загальній сумі 7577,28 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2011 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Геліус ЛТД» відмовлено.
21.11.2012 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2011 року скасовано, позовні вимоги задоволено частково, скасовано рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України № 110000013/2010/1513118/2 від 03.06.2010 року про визначення митної вартості товарів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2014 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року позовні вимоги ТОВ «Геліус ЛТД» задоволено, скасовано рішення про визначення митної вартості товарів від 03.06.2010 року № 110000013/2010/151318/2, стягнуто з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області на користь ТОВ «Геліус ЛТД» надмірно сплачену суму податку на додану вартість на підставі рішення Дніпропетровської митниці № 110000013/2010/151318/2 від 03.06.2010 р. у загальній сумі 7577,28 грн.
З постановою суду першої інстанції не погодилась Дніпропетровська митниця Міндоходів та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для її розгляду, невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апелянт вказував на те, що згідно Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та Угоди про застосування статті VІІ цієї Угоди, положень МК України, митниця має право перевіряти інформацію щодо визначення митної вартості стосовно її повноти і правильності, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару. Апелянт вважав, що судом не було надано ніякої оцінки доводам митниці про те, що за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками було виявлено ризик можливого заниження митної вартості товару, що спричинило необхідність здійснити перевірку правильності її визначення, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів. При перевірці було виявлено розбіжності, зокрема щодо оплати за ввезений товар, невірного зазначення вартості товару навіть за контрактом його купівлі, розбіжності щодо упаковки товару. У зв'язку відсутністю додаткових документів, митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості із застосуванням резервного методу та скориговано митну вартість до 0,74 та 0,64 доларів/кг товару на підставі наявних у митниці відомостей по аналогічному товару, розмитнення якого здійснено було за резервним методом у квітні та травні 2010 року. Апелянт вказував, що судом першої інстанції було помилково вказано висновок про відсутність консультацій, проведених митним органом із декларантом. Посадовою особою митниці на першому аркуші декларації було зроблено запис про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої вартості товарів, позивач відмовся надати додаткові документи, таким чином можна вважати проведення відповідної консультації з декларантом, поміж тим, нормами, діючими на час виникнення спірних правовідносин не передбачено письмового фіксування факту проведення консультації. При підтвердженні митної вартості позивачем не було подано обов'язкового документу, рішення про визначення митної в раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо прийнято за одним договором (контрактом). В апеляційній скарзі вказувалось, що під час проведення перевірки наданих ТОВ «Геліус ЛТД» для митного контролю й митного оформлення документів посадовою особою митниці встановлено, що відповідно до інвойсу від 31.05.2010 року № 8710002546 здійснено у сумі 47 800,00 доларів США за товар - картон «Крафтлайнер» у кількості 21, 340 т та 60, 431 т (загальна вага - 81.771 т), про що свідчить платіжне доручення від 25.05.2010 № 8117 та для 100% оплати позивач повинен протягом семи діб здіснити наступну доплату на адресу постачальника, однак будь-якого банківського документу про сплату наступної суми надано до митного органу не було. Окремо митниця зазначала, що надане платіжне доручення також не можна вважати банківським документом, оскільки він немістив обов'язкові для нього реквізити, за ним не можливо ідентифікувати товар, що ввозиться, посилання на контракт. Були зауваження до коду країни походження товару, де у декларації зазначено Російська Федерація а у калькуляції вказано виробника Женева - Швейцарія. Апелянт вказував на обов'язок декларанта обґрунтувати заявлену суму митної вартості товару, чого не було здійснено позивачем. Також апелянтом вказано, що в базі даних Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби України була наявна інформація про те, що ТОВ «Геліус ЛТД» 17.05.2010 року за ВМД № 110000013/2010/507709 та 18.05.2010 року за ВМД № 110000013/2010/507774 було здійснено митне оформлення аналогічного товару на підставі рішення про визначення митної вартості товарів від 17.05.2010 року № 110000013/2010/151103/2 та рішення про визначення митної вартості № 110000013/2010/150661/2 від 07.04.2010 року, часом, максимально наближеним до 03.06.2010 року, коли оформлювалась партія товару є саме 17.05.2010 року та 07.04.2010 року, а отже митницею правомірно скориговано митну вартість саме рішенням від 17.05.2010 року № 110000013/2010/151103/2. Апелянт вказував, що Єдина автоматизована система Держмитслужби України містись не одну інформацію про митне оформлення ТОВ «Геліус ЛТД» картону за ціною значно більшою ніж 0,74 доларів США за 1 кг. Апелянт вказував, що процедура повернення коштів як передоплату і митних платежів, регулюється спеціальним порядком, так платник має право на повернення коштів передоплати та звертається до митного органу з спеціальною заявою протягом 1095 дня за наступним днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Для повернення коштів митний орган формує відповідний висновок та перевіряє підстави для повернення переплачених коштів. Апелянт вказував, що судом під час розгляду питання про стягнення надмірно сплаченою суми ввізного мита було підмінено компетентні органи, наділені правом визначати підстави повернення коштів. Апелянт вказував, що на момент розгляду справи у нього не було підстав для складання висновку для повернення переплачених ТОВ «Геліус ЛТД» коштів як митних платежів.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції апеляційну скаргу подано Головним управлінням Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якій відповідач-2 просив скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт зазначив, що задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області є порушенням діючих норм та порушення процедури перерахування таких коштів. Апелянт вказував, що суд першої інстанції скасовуючи рішення відповідача про коригування митної вартості передчасно зобов'язав перерахувати позивачу кошти з Державного бюджету, суд не може зобов'язати контролюючий орган виконати те, що не входить до конкретної компетенції цього органу. Повернення надмірно зарахованих коштів до бюджету здійснюється на підставі відповідного висновку митного органу, у зв'язку з відсутністю такого висновку з боку митниці, орган казначейства не має права перераховувати кошти з бюджету.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що твердження митниці відносно того, що ТОВ «Геліус ЛТД» при поданні до митного органу митної декларації, обґрунтовано застосувало перший метод, як основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору. Суд першої інстанції зазначив, що всі інші передбачені митним законодавством методи визначення митної вартості товарів застосовуються у разі, якщо не можливо застосувати перший метод, зазначав, що Дніпропетровська митниця ДФС не мала підстав змінювати митну вартість імпортованого товару, оскільки позивачем було надано повний пакет документів на підтвердження визначеної ним у митній декларації вартості товару, розбіжності, на які вказує відповідач мають технічний характер, документи дають змогу ідентифікувати товар та об'єктивно визначити його ціну по договору. Суд першої інстанції посилався на норми Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, та вказував, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу». Для підтвердження заявленої митної вартості митному органу подається низка документів, додаткові документи подаються за власним бажанням декларанта. Митний орган має право вчиняти запис про необхідність подання додаткових документів у випадку наявності обґрунтованих підстав вважати, що основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати. Кожний наступний метод визначення митної вартості може бути використаний митним органом при умові проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою досягнення можливості для визначення митної вартості за основним методом чи застосування іншого методу визначення митної вартості. Суд першої інстанції вказував, що розбіжності у митній та експортній декларації виникли через розбіжності в митному законодавстві України та Російської Федерації. Судом першої інстанції не прийнято зауваження митниці відносно зазначення позивачем різних умов поставки, згідно умов зовнішньоекономічного контракту від 29.04.2009 р. № I.05.17403.049 товар поставляється на умовах DAF, згідно експортної декларації від 26.05.2010 року № 10203020/260510/0003660 та рахунку-фактури від 26.05.2010 р. зазначені умови поставки FCA. Суд першої інстанції вказував на правомірність вчинення митницею запису на ДМВ-1 про необхідність подання позивачем раніше винесеного рішення про визначення митної вартості товарів. Рішення, які просив надати митний орган декларантом не надано.
Матеріалами справи встановлено, що 29.04.2009 року ТОВ «Геліус ЛТД» (покупець) уклало контракт № I.05.17403.049 з компанією «ILIM TRADING» (Швейцарська Конфедерація) (продавець), предметом якого була поставка картону різної товщини відповідно до специфікацій.
03.06.2010 року ТОВ «Геліус ЛТД» звернулось до Дніпропетровської митниці для здійснення митного оформлення товару та надало наступні вантажно-митну декларацію № 110000013/2010/509027 для здійснення митного оформлення партії товару: товар № 1 - Картон для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 125 (код товару 48059100); товар № 2 - Картон для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 175 (код товару 48059200). Митна вартість товару була заявлена за ціною договору (основний метод) - 0,53 доларів США/кг, для двох партій товару.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 14.09.2005 року № 11000/1/2005/110791; внутрішній транзитний документ від 31.05.2010 року № 804050001.2010.135935.001; накладна ЦІМ/УМВС від 26.05.2010 року АК 342728; рахунок-фактура (інвойс) від 26.05.2010 року № 52575; рахунок-фактура (інвойс) від 31.05.2010 № 8710002546; пакувальний лист від 26.05.2010 року № 282634, № 282635; пропозиції/розцінки від 05.05.2010 року 32393/01-132; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 28.04.2010 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 30.12.2009 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 29.04.2009 року № I.05.17403.049; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (МОЗ України) від 01.12.2009 року № 05.03.02-03/77067; довідка про проведення декларування валютних цінностей ДПІ Бабушкінського району від 21.04.2010 року №385; сертифікат про проходження товару форми СТ-1 від 26.05.2010 року № RUUA0057000928; довідка банку від 27.05.2010 року № 186; калькуляція собівартості від 31.05.2010 року 32392/04-009; лист про біржові ціни від 03.06.2010 року №94; лист про хімічний склад від 01.12.2009 року № 0112-243; прайс-лист від 05.05.2010 року вх. 05/05; платіжне доручення від 25.05.2010 року № 8117; копія експортної ВМД від 26.05.2010 року; ВМД, за якою було відмовлено у митному оформленні від 03.06.2010 року № 110000013.2010.509027.
Встановлено, що посадовою особою відділу контролю митної вартості Дніпропетровської митниці, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ і її оформлення, відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом Держмитслужби України від 02.12.2003 року № 828, на аркуші № 1 ДМВ вчинено запис про необхідність подання позивачем раніше винесеного Рішення про визначення митної вартості товарів. Представник ТОВ «Геліус ЛТД» був ознайомлений з записом про необхідність надання митному органу раніше винесеного Рішення про визначення митної вартості товарів. Сторони по справі не заперечують, що запис так і не був виконаний, Рішення надано не було.
03.06.2010 року Дніпропетровською митницею прийнято рішення № 110000013/2010/151318/2 згідно якого митну вартість скориговано з 0,53 доларів США за 1 кг до 0,74 доларів США за 1 кг картону для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 125 (код товару 48059100) та до 0,64 доларів США за 1 кг картону для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 175 (код товару 48059200) на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 3 згідно ст. 269 МК України за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. 04.06.2010 року оформлено картку відмови у митному оформлені товарів № 110000013/0/01705, в якій зазначено про необхідність подання нової декларації з митною вартістю.
В судововому засідані представником позивача зазначено, що позивачем при визначені митної вартості 0,53 доларів США за 1 кг товару, допущено помилку, фактично, відповідно до договору та додатку до нього, митну вартість задекларовано як 0,60 доларів США за 1 кг картону для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 125 та 0,59 доларів США за 1 кг картону для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 175.
Відповідно до пояснень митниці, заявлена митна вартість складала 0,5975 доларів США за 1 кг картону для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 125 та 0,5872 доларів США за 1 кг картону для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 175. Митну вартість відкориговано відповідно до раніше ввезенного товару за тим самим зовнішньоекономічним договором з тими самими характеритиками та тим самим декларантом, порівняння здійснювалось за попередніми рішеннями про визначення митної вартості № 110000013/2010/151103/2 від 17.05.2010 року для товару 1 картону для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 125 та рішення № 110000013/2010/150661/2 для товару 2 картону для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 175. Тобто той самий декларант ТОВ «Геліус ЛТД» часом раніше ввозив ідентичний товар і декларував його як 0,74 доларів США за 1 кг та 0,64 доларів США за 1 кг.
Матеріалами справи встановлено, що рішення № 110000013/2010/151103/2 від 17.05.2010 року ТОВ «Геліус ЛТД» оскаржувалось в судовому порядку. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2013 року по справі № 2а/0470/7894/10 залишено в силі постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 року та постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року залишені в силі. Визнано правомірність рішення № 110000013/2010/151103/2 від 17.05.2010 року Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товару картону для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 125 - 0,74 доларів США.
В матеріалах справи наявний витяг з ЄАІС ДМСУ, в якому наявна інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною більше ніж 0,74 доларів США за 1 кг картону для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 125: 0,75 доларів США/кг - ВМД від 06.05.2010 року № 100000015/10/569060; 1,06 доларів США/кг - ВМД від 06.05.2010 року № 100000024/10/745941; 0,97 доларів США/кг - ВМД від 06.05.2010 року № 100000024/10/745943; 1,16 доларів США/кг - ВМД від 06.05.2010 року № 100000024/10/745944. Тобто у Дніпропетровської митниці була наявна інформація на підставі якої встановлено заниження ТОВ «Геліус ЛТД» митної вартості задекларованого товару.
В обґрунтування своєї позиції Дніпропетровська митниця зазначала, що нею було виявлено ряд розбіжностей у доданих позивачем документів.
Відповідно до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди, митні органи мають право перевіряти інформацію щодо визначення митної вартості стосовно її повноти і правильності, здійснювати контроль заявленої вартості, наділені правом прийняття рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної вартості, правом вимоги подання необхідних документів на підтвердження митної вартості, та у встановлених законом випадках правом самостійного визначення митної вартості товару.
Згідно ст. 60 Митного кодексу України (дійсного на час виникнення правовідносин) перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України.
Митний орган має право перевіряти документи, що подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості, перевіряти їх на розбіжності та відповідність їх реквізитів іншим наданим документам чи наявній інформації у податковій інспекції.
Відповідно до ст. 259, ст. 260 Митного кодексу України (дійсного на час виникнення правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 264, ст. 265 Митного кодексу України (дійсного на час виникнення правовідносин) заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
У разі сумнівів щодо заявленої митної вартості товарів, митний орган має право витребовувати додаткову інформацію на її підтвердження.
Відповідно до п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339, 09.04.2008 року, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом шляхом: 1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на митну вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; 2) співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи форм контролю. Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю та оформлення результатів такого контролю визначається Держмитслужбою.
Колегія суддів вказує, що відповідачем-1 було послідовно здійснено перевірку заявленої митної вартості ТОВ «Геліус ЛТД».
Колегія суддів погоджується з твердженнями митниці щодо розбіжностей у наданих до митного оформлення документів, зокрема не усунені розбіжності щодо ваги ввізного товару, у експортній декларації та митній декларації зазначено різну вагу товару. Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту (договору) № I.05.17403.049 оплата за товар здійснюється у розмірі 100% оплати, однак ТОВ «Геліус ЛТД» не було надано відповідного банківського документу на підтвердження оплати за товар, з наданого платіжного доручення неможливо встановити до яких поставок відноситься документ, в ньому відсутні всі реквізити, що вказують на оплату за договором № I.05.17403.049.
Колегія суддів вказує, що ТОВ «Геліус ЛТД» не було виконано вимоги про необхідність подання раніше винесеного Рішення про визначення митної вартості товарів.
Згідно п. 7, п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766, 20.12.2006 року (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню. Для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу». Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України станом на 2010 рік, коли ТОВ «Геліус ЛТД» здійснювало митне оформлення товару, регулював відносини та митне оформлення товарів, таким порядком передбачалось обов'язкове надання декларантом банківських документів на підтвердження заявленої вартості товарів та рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом). Позивачу та митному органу було відомо про рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних товарів картону для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 125 та картону для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 175 за контрактом від 29.04.2009 року № I.05.17403.049 між ТОВ «Геліус ЛТД» з компанією «ILIM TRADING».
У декларанта існує обов'язок надати додаткові документи, які просить митний орган. Зокрема, відповідно до п. 13, п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766, 20.12.2006 року (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Згідно ст. 268 Митного кодексу України (дійсного на час виникнення правовідносин), у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з ідентичними товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Колегія суддів вказує, що Дніпропетровською митницею було правомірно використано резервний метод визначення митної вартості товарів, оскільки у митного органу була наявна інформація щодо ідентичного товару, зокрема ТОВ «Геліус ЛТД» 17.05.2010 року за ВМД № 110000013/2010/507709 та 18.05.2010 року за ВМД № 110000013/2010/507774 було здійснено митне оформлення аналогічного товару на підставі рішення про визначення митної вартості товарів від 17.05.2010 року № 110000013/2010/151103/2 та рішення про визначення митної вартості № 110000013/2010/150661/2 від 07.04.2010 року, ідентичні товари ввозились по ціні більше ніж 0,53 доларів США за 1 кг товару, були ввезені за ціною 0,74 доларів США за 1 кг картону для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 125 та до 0,64 доларів США за 1 кг картону для плоских слоїв гофрокартону «Крафтлайнер» - марка К 175, яка і була взята митницею для нового ввезення такого ж товару тим же декларантом ТОВ «Геліус ЛТД».
Колегія суддів зазначає, що позивачем при поданні 03.06.2010 року митної декларації, не були надані пояснення стосовно оплати. Оплата за ввезений товар відповідно до узгоджень між продавцем та покупцем повинна бути проведена як 100% передоплати.
Митний орган обґрунтував, чому ним для визначення митної вартості товару вибрано саме поставку ідентичного товару, що відбулась 17.05.2010 року та 07.04.2010 року.
ТОВ «Геліус ЛТД» у своїх вимогах до суду, просило стягнути з Державного бюджету України на свою користь надмірно сплачену суму податку на додану вартість на підставі рішення № 110000013/2010/1513118/2 від 03.06.2010 року у загальній сумі 7577,28 грн., з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.п. 2-4 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України 20.07.2007 року N 611/147, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року за № 1095/14362, (який діяв на час виникнення правовідносин) повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню.
Матеріалами справи не підтверджується, що позивач звертався до митного органу з заявою про повернення сплачених коштів.
Колегія суддів вказує на відсутність підстав для направлення висновку митним органом до казначейської служби про повернення надмірно сплачених митних платежів, оскільки рішення про коригування митної вартості та картка відмови не скасовані.
Лише у разі скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару у позивача виникає право вимагати відшкодувати зайво сплачені суми. Без вирішення спору щодо коригування митної вартості та дій митниці щодо винесення картки відмови у митному оформленні не було порушено право позивача щодо відшкодування зайво сплачених платежів.
Аналізуючи вищевказані обставини справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.205, 207 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Дніпропетровської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року у справі № 804/1701/15 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД» до Дніпропетровської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про скасування рішення та стягнення надмірно сплачених коштів - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: Т.С. Прокопчук