06 листопада 2015 рокусправа № 318/1004/15-а(2-а/318/41/2015)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 травня 2015 року у справі №318/1004/15-а (2-а/318/41/2015) за позовом Управління соціального захисту населення Кам'янсько-Дніпровської райдержадміністрації Запорізької області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої соціальної допомоги,-
Управління соціального захисту населення Кам'янсько-Дніпровської райдержадміністрації Запорізької області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача на користь держави в особі Управління соціального захисту населення Кам'янсько-Дніпровської райдержадміністрації Запорізької області надмірно виплачену державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, в розмірі 42345,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що гр. ОСОБА_2 призначена тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, на сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4. Загальна сума отриманої допомоги 42345,00 грн. Згідно листу ВДВС Кам'янсько-Дніпровського РУЮ від 09.12.2014 №36000 відповідач сплатив ОСОБА_2 аліменти у сумі 1500,00 грн., що підтверджено особистою заявою ОСОБА_2 від 10.10.2014.
Позивачем за результатами проведеної перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення державних допомог, складено акт №375 від 15.12.2014, підтверджено сплату відповідачем аліментів на суму 1 500,00 грн.. Того ж дня 15.12.2014 позивачем складено повідомлення про відшкодування коштів по переплаченим державним допомога у розмірі 42 345,00 грн., яка направлено відповідачу.
У добровільному порядку грошові кошти у розмірі 42 345,00 грн. відповідачем не сплачені.
Постановою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13.05.2015 адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Управління соціального захисту населення Кам'янсько-Дніпровської райдержадміністрації Запорізької області надмірно виплачену державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, в розмірі 42 345,00грн.
Постанову суду мотивовано тим, що відповідач ухилявся від сплати аліментів на неповнолітніх дітей. У зв'язку з підтвердженням отримання ОСОБА_1 в жовтні 2014 року аліментів від відповідача в сумі 1500,00 грн., що свідчить про можливість утримання ним дітей, сплачена позивачем сума підлягає стягненню відповідно до Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 № 189.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.79), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач зазначає, що сплачена відповідачем ОСОБА_2 сума коштів в розмірі 1500,00 грн. не є аліментами, носило разовий характер і здійснено відповідачем в якості сплати витрат на утримання земельної ділянки і житла, в якому проживає ОСОБА_2 з дітьми. Відповідач наголошує, що не має роботи і заробітку, тому не має змоги сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з виплатою гр. ОСОБА_2 тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів на дітей, тоді як позивачем встановлений факт добровільного виконання відповідачем - батьком дітей гр. ОСОБА_2 судового рішення щодо виплати аліментів на утримання дітей, отже відповідач має повернути виплачені без достатніх правових підстав кошти за призначеною тимчасовою державною допомогою гр. ОСОБА_2 в загальному розмірі 42345,00 грн.
Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, ст.181 Сімейного кодексу України, Порядком призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 № 189.
Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст.181 Сімейного кодексу України якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 № 189, тимчасова допомога призначається у разі, коли рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення.
Згідно ч.10 ст.181 Сімейного кодексу України суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.
Пунктом п.12 вказаного Порядку № 189 встановлено, якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину або місце проживання (перебування) одного з батьків встановлено, у зв'язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган соціального захисту населення звертається до суду із заявою про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги. Стягнуті кошти зараховуються до державного бюджету.
За правилами ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
З огляду на те, що між сторонами виник спір з приводу стягнення безпідставно сплачених (без достатньої правової підстави) грошових коштів (ст. ст. 1212, 1213 ЦК України), даний спір не є публічно-правовими, отже підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі, неправильно застосував норми Кодексу адміністративного судочинства України в частині визначення правил підсудності та компетентного суду.
Про необхідність розгляду справ компетентним судом йдеться і в постанові Верховного Суду України від 02.12.2014 (реєстраційний №42202901), який зазначив про те, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, який, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, враховуючи те, що компетентним судом для вирішення вказаних правовідносин є суд цивільної юрисдикції, розгляд справи судом першої інстанції на підставі норм КАС України суперечить ст.17 цього Кодексу, якою визначені межі компетенції адміністративних судів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Наведене вище свідчить про невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і, відповідно, до ст.ст.202, 203 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції і закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст.197, 202, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 травня 2015 року у справі №318/1004/15-а (2-а/318/41/2015) скасувати.
Провадження у справі № 318/1004/15-а (2-а/318/41/2015) закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко