26 листопада 2015 рокусправа № 804/10476/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.
за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Інгулецького об'єднаного районного військового комісаріату у м. Кривому Розі Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року по справі №804/10476/15 за позовом ОСОБА_1 до Інгулецького об'єднаного районного військового комісаріату у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача з невмотивованої відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка оголошена з 20.01.2015 року Указом Президента України № 15/2015 від 14.01.2015 року, затвердженого Законом України № 113-VIIІ від 15.01.2015 року, у відповідності до абз. 5 ч.1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”;
- зобов'язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, яка оголошена з 20.01.2015 року Указом Президента України № 15/2015 від 14.01.2015 року, затвердженого Законом України № 113-VIIІ від 15.01.2015 року, у відповідності до абз. 5 ч.1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, на весь час її проведення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він самостійно виховує та утримує доньку, яка не досягла 18-річного віку. 27.04.2015р. позивач звернувся до Інгулецького об'єднаного районного військового комісаріату у м. Кривому Розі Дніпропетровської області із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якої не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема: жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. Проте отримав відмову у наданні відстрочки від призову, яка мотивована відсутністю на те законних підстав. Таку відмову позивач вважає неправомірною, у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Інгулецького об'єднаного районного військового комісаріату з невмотивованої відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженого м. Ігульця Дніпропетровської області, громадянину України, освіта вища, військовозобов'язаному запасу, яки зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка оголошена з 20.01.2015 року Указом Президента України № 15/2015 від 14.01.2015 року, затвердженого Законом України № 113-VIIІ від 15.01.2015 року, у відповідності до абз. 5 ч.1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.
Постанова суду мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про наявність у
позивача права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності із абз. 5 ч.1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, військовий комісар Приазовського районного військового комісаріату Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачу не було вручено повістку стосовно відправки до Збройних Сил України, а отже, за позицією відповідача, були відсутні і правові підстави для вирішення питання щодо надання позивачу відстрочки від призову.
Позивач своїм процесуальним правом щодо оскарження рішення суду, в частині незадоволених позовних вимог, не скористався.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст.195 КАС України, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто в частині задоволених позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, має військове звання майор та перебуває у запасі Збройних Сил України, проживає на території Дніпропетровської області.
Указом Президента України № 15/2015 від 14.01.2015 року, який затверджений Законом України № 113-VIIІ від 15.01.2015 року, оголошено та проведено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом, тобто до 17.08.2015 року включно.
Згідно пунктів 2 та 3 Указу Президента України мобілізацію провести на території в т.ч. і Дніпропетровської області. Здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву
27.04.2015 року позивач звернувся до Інгулецького об'єднаного районного військового комісаріату у м. Кривому Розі Дніпропетровської області із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До заяви позивач додав наступні документи: копію паспорта позивача, копію свідоцтва про розірвання шлюбу, копію свідоцтва про народження дитини, копію паспорта доньки позивача, довідку про склад сім'ї та місце реєстрації позивача.
11.05.2015 року Інгулецький об'єднаний районний військовий комісаріат у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Листом за вих. №3/2342-а повідомив позивача про те, що останній не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Вважаючи вказану відповідь відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова військового комісаріату у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправною, оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач є особою, яка самостійно виховує дитину до 18 років, а тому відповідно до положень абз. 5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач має право на таку відстрочку.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з огляду на наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII.
Відповідно до положень статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно ч. 1 ст. 39 Закону №2232-XII, призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу у зв'язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв'язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII.
Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктом 1 Положення про військові комісаріати, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 р. № 389, визначено, що військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.
Відповідно до вимог ст. 8 вказаного Положення завданням військових комісаріатів є проведення призову громадян на військову службу у мирний і воєнний час, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів.
Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 року №15/2015 оголошено та проведено часткову мобілізацію, в тому числі на території Дніпропетровської області.
Вичерпний перелік обставин для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначено Законом №3543-XII.
Відповідно до абз. 5 ч.1 ст.23 №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання).
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач має доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з лютого 2012 року проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні. Вказане підтверджується наступними документами: копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 04.11.2008 року, копією свідоцтва про народження дитини, копією паспорту дитини, довідкою Криворізької об'єднаної міської довідково-інформаційної служби № 24 від 04.08.2015 року про склад сім'ї позивача, актом від 12.08.2015 року про факт проживання дитини з позивачем.
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка самостійно виховує дитину віком до 18 років, а тому відповідно до абз. 5 ч.1 ст.23 №3543-XII позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в наданні відстрочки позивачу є неправомірними.
Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач лише посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачу не було вручено повістку стосовно відправки до Збройних Сил України, а отже, за позицією відповідача, були відсутні і правові підстави для вирішення питання щодо надання позивачу відстрочки від призову. Такі доводи заявника апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними, оскільки стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою, як зазначено вище, визначено вичерпний перелік підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не ставить право особи на відстрочку від призову на військову службу в залежність від отримання такою особою повістки стосовно відправки до Збройних Сил України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Інгулецького об'єднаного районного військового комісаріату у м.Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року по справі №804/10476/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст ухвали виготовлено 27.11.2015р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська