11 листопада 2015 рокусправа № 808/2364/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -
Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про визначення митної вартості за шостим методом № 112030000/2014/000237/1 від 28.10.2014 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2014/00293 від 29.10.2014 року за ВМД № 112030000/2014/019249.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 112030000/2014/000237/1 від 28.10.2014 року.
Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112030000/2014/00293 від 29.10.2014 року.
Вирішено питання про судові витрати по справі.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та фірмою "INTERCOMMODITIES SA", Парадізо-Лугано, Швейцарія, укладено контракт №13120156
від 09.09.2012 (далі - контракт) на поставку феросплавів на умовах DAP Запоріжжя, відповідно до правил Інкотермс 2010.
На виконання умов Контракту позивачем, за специфікацією № 401 від 21.10.2014, імпортовано на митну територію України товар, а саме "Ферованадій. Марка Fev-80. Вага чистого ванадію 8025.80 кг. Партії 1-864-2, 1-872-2, 1-876-2, 1-888-2. Фракція 5-50 тт. Вміст: V 79/95-80/90%, С 0.12-0.16%, Mn 1.71-2.01%, Si 0.85-0.97%, Cu 0.03-0.06%, Al 0.50-1.141%, As 0.01%, P 0.030-0.032%, S 0.015-0.035%. ГОСТ 27130-94. Застосовується у сталеплавильному виробництві для легування сталі. Виробник: ОАО "Евраз Ванадий Тула", RU. Торгівельна марка: відсутня".
Для здійснення митного оформлення товару 28.10.2014 позивачем засобами електронного зв'язку до Запорізької митниці подано митну декларацію № 112030000/2014/019249, відповідно до якої була заявлена митна вартість товару за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).
Разом з вантажно-митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме:
- Зовнішньоекономічний договір №13120156 від 09.02.2012;
- Додаток до договору №1 специфікація №401 від 21.10.2014;
- Додаток б/н від 09.02.2012;
- Додаткова угода б/н від 03.08.2012, додаткова угода б/н від 20.11.2012, додаткова угода б/н від 14.12.2012, додаткова угода б/н від 04.12.2013, додаткова угода б/н від 17.09.2014;
- Рахунок - фактура (інвойс) №VN-14-018 від 21.10.2014;
- Пакувальний лист від 21.10.2014;
- CMR №002270 від 25.08.2014;
- Товарно-транспортна накладна №113 від 24.10.2014;
- Сертифікат якості і кількості №2038-488-8 від 25.08.2014;
- Договір з третіми особами від 04.10.2010 № ІС/MBR-01-2010;
- Додаткова угода до договору з третіми особами від 30.12.2013;
- Реліз від 13.10.2014;
- Специфікація до договору з третіми особами №217 від 09.10.2014;
- Рахунок до договору з третіми особами №583-2014 від 20.10.2014;
- Цінова експертиза ЗТПП №ОИ-622 від 27.10.2014.
Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а саме:
- у відсканованій копії Міжнародної автомобільної накладної (CMR) №002270 від 25.08.2014 зазначено, що вартість вантажу становить 397667,16 USD, а згідно інвойсу від 21.10.2014 №VN-12-018 вартість вантажу становить 218502,41 USD;
- у відсканованій копії сертифікату якості №2038-488-8 від 25.08.2014 зазначено контракт від 23.04.2012 №2038, який відрізняється від номеру контракту зазначеного у гр..44 ЕМД та не подано до митного оформлення;
- у відсканованій копії рахунку-фактури (інвойсу) від 21.10.2014 №VN-12-018 зазначено товар Ферованадій, а у сертифікаті якості №2038-488-8 від 25.08.2014 зазначено товар Ферованадій - 80;
- у відсканованій копії додаток 1, специфікація 401 від 21.10.2014 під п.6 не зазначено вантажовідправника товару;
- у відсканованій копії Міжнародної автомобільної накладної (CMR) №002270 від 25.08.2014 є посилання на інвойс від 25.08.2014 №2838-488-8, який не є рахунком для даної поставки, а також відсутній у гр.44 ЕМД.
У зв'язку із встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею Міндоходів 28.10.2014 направлено електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.
28.10.2014 на виконання вимог митного органу позивачем додатково надано письмові пояснення щодо встановлених розбіжностей та документи:
- договір з третіми особами ІС/MBR-01-2010 від 04.10.2014, специфікація №219 від 04.10.2014;
- рахунок від MBR 583-2014 від 20.10.2014.
Після розгляду наданих позивачем митному органу вантажно-митних декларацій та додаткових документів відповідачем 28.10.2014 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 112030000/2014/000237/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112030000/2014/00293.
29.10.2014 позивач подав митному органу нову митну декларацію № 112030000/2014/019300, яку прийнято до митного оформлення, а товар випущено на митну територію Україну під гарантійне зобов'язання.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі "Оцінка товарів для митних цілей", згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито або аналогічного товару.
Відповідно до приписів ст. 53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в поданих документах. Проте, наявність розбіжностей є суб'єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.
Встановлено, що позивачем на виконання запитів, отриманих від митного органу, надавались додаткові документи, а саме: договір з третіми особами ІС/MBR-01-2010 від 04.10.2014, специфікація №219 від 04.10.2014; рахунок від MBR 583-2014 від 20.10.2014.
Проте, митний орган дійшов висновку, що надані на запит позивачем додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.
Згідно вимог ч. 4 ст. 57 МКУ проведено процедуру консультацій між митницею та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. За результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Товар по вищевказаній вантажно-митній декларації був випущений у вільний обіг у відповідності до Х розділу Митного кодексу України.
Разом з тим, суд першої інстанції вірно не погодився з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, які не підтверджують заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару, з огляду на наступне.
Щодо виявленої розбіжності: "у відсканованій копії Міжнародної автомобільної накладної (CMR) №002270 від 25.08.2014 зазначено, що вартість вантажу становить 397667,16 USD, а згідно інвойсу від 21.10.2014 №VN-12-018 вартість вантажу становить 218502,41 USD", колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Міжнародна автомобільна накладна (CMR) №002270 від 25.08.2014 була оформлена на 20 МТ, а позивачу була здійснення поставка лише 10 МТ, у зв'язку з чим і виникла різниця у зазначеній вартості.
Проте, колегія суддів апеляційного суду не вважає вищевказане розбіжністю, яка унеможливлює визначення митної вартості, оскільки в інших поданих митному органу документах чітко зазначена кількість та вартість імпортованого товару.
Щодо встановлених розбіжностей "у відсканованій копії рахунку-фактури (інвойсу) від 21.10.2014 №VN-12-018 зазначено товар Ферованадій, а у сертифікаті якості №2038-488-8 від 25.08.2014 зазначено товар Ферованадій - 80", слід зазначити, що назва товару ферованадій та ферованадій - 80 розрізняється виключно в тому, що в другому варіанті написана марка ферованадію, що не є обставиною, яка перешкоджала митному органу перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.
Стосовно встановлених розбіжностей "у відсканованій копії сертифікату якості №2038-488-8 від 25.08.2014 зазначено контракт від 23.04.2012 №2038, який відрізняється від номеру контракту зазначеного у гр..44 ЕМД та не подано до митного оформлення", суд першої інстанції вірно зазначив, що сертифікат якості оформлений заводом-виробником, з яким ПАТ "Дніпроспецсталь" не має прямих відносин, а тому у вищевказаному сертифікаті зазначено номер контракту між виробником та його покупцем, що не суперечить нормам міжнародного законодавства та не перешкоджає митному органу перевірити заявлену митну вартість товару.
Щодо встановлених розбіжностей "у відсканованій копії додаток 1, специфікація 401 від 21.10.2014 під п.6 не зазначено вантажовідправника товару", слід зазначити, що специфікація №401 від 21.10.2014 містить позначку про те, що вантажовідправник-продавець чи агент за дорученням продавця.
Стосовно посилань митного органу на те, що в наданому платіжному дорученні №31 від 12.01.2015 зазначена сума 218 109,28 доларів США, а в інвойсі від 21.10.2014 - 218 502,41 грн., слід зазначити, що вказана розбіжність виникла у зв'язку з проведеною ПАТ "Дніпроспецсталь" перевіркою якості та кількості імпортованого товару, в ході якої була встановлено, що поставка товару була здійснена в обсязі 10007,00 кг замість запланованої за специфікацією 10025,00 кг (а.с.112-114).
У зв'язку з чим позивачем було сплачено контрагенту грошові кошти за імпортований товар в розмірі 218 109,28 доларів США.
Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: "вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 Митного кодексу України використана наявна в митниці Міндоходів інформація щодо раніше визначених митних вартостей за другорядними методами на рівні 26,99 долари США за 1 кг товару (МД №112030000/2014/016916 від 23.09.2014, №112030000/2014/017609 від 03.10.2014)".
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, позивачем для оформлення товару за методом №1 надано всі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №2ґ).
Отже, при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару та карток відмови в прийнятті митних декларацій, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак вказані рішення підлягають скасуванню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай