11 листопада 2015 рокусправа № 804/5765/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "М'ясна весна" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "М'ясна весна" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - відповідач) в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110120000/2015/400005/1 від 30.01.2015 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110120000/2015/00014 від 30.01.2015 року;
- визнати протиправними дії Дніпропетровської митниці ДФС із прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №110120000/2015/400005/1 від 30.01.2015 року, а також картки відмови Дніпропетровської митниці ДФС у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110120000/2015/00014 від 30.01.2015 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 110120000/2015/400005/1 від 30.01.2015 року.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110120000/2015/00014 від 30.01.2015 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати по справі.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому
підлягає залишенню без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством ТОВ "Торгівельний будинок "М'ясна весна" (далі - ТОВ "Торгівельний будинок "М'ясна весна") (покупець) та компанією Golden Gain Inc. Ltd (Китайська Народна Республіка) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №15-05-2014 GG від 15.05.2014 року.
За умовами вказаного контракту продавець (компанія Golden Gain Inc. Ltd) продає, а покупець (ТОВ "Торгівельний будинок "М'ясна весна") купує зареєстровані та дозволені до застосування в Україні кормові добавки, а саме: L-треонін 98,5% кормовий у формі порошку, L-лізін моногідрохлорид 98,5% кормовий у формі порошку - товар, виробництва компанії Meihua Group (Китайська Народна Республіка). Загальна вартість контракту на момент його укладення становить - 3000000 доларів США, при цьому у ціну товару та загальну вартість контракту входить вартість: вантажних робіт, анотацій до контракту, упакування товару, маркування товару, транспортування до місця доставки товару, вартість покриття ризиків до момента поставки товару. Поставка кожної партії товару за контрактом здійснюється на умовах CIF порт Одеса/Ільчівськ/Південний.
На підтвердження митної вартості імпортованого товару позивачем було надано митному органу документи, які підтверджують митну вартість товарів, про що зазначено у гр.44 поданої декларації, а саме: облікова картка №700/2012/0000867 від 21.01.2015 року, ЦМР №1218/1 від 19.01.2015 року, ЦМР №1218/2 від 19.01.2015 року, коносамент №TSHR014750 від 11.12.2014 року, платіжне доручення №33 від 18.11.2014 року, платіжне доручення №37 від 17.12.2014 року, страховий поліс №11136191900148535423 від 11.12.2014 року, інвойс №21720000234 від 01.12.2014 року, пакувальний лист б/н від 01.12.2014 року, контракт №15-05-2014 GG від 15.05.2014 року, додаток до контракта №4 від 11.11.2014 року, додаткова угода №3 від 19.01.2015 року, посвідчення про реєстрацію №АА-03947-04-12 від 17.12.2012 року, сертифікат походження №G141506000381214 від 01.12.2014 року, екологічна декларація №2877від 15.01.2015 року, сертифікат якості на партію б/н від 21.11.2014 року. До наданих документів були долучені їх переклади на державну мову згідно ст.254 МКУ.
Митна вартість була заявлена декларантом відповідно до ст.58 МК Україна та визначена за основним методом визначення митної вартості (за ціною угоди) на рівні 1655,00 доларів США за тону.
Проте, 22.01.2015 року від митного органу надійшло повідомлення від 22.01.2015 року №91932 (№2) про необхідність підтвердження заявленої митної вартості додатковими документами, а саме: договору із третіми особами, пов'язаними із договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вказаного повідомлення товариством були подані запитувані додаткові документи з метою всебічного та об'єктивного визначення митним органом митної вартості товарів, що імпортуються, на підставі декларації №110120000/2015/400587, а саме: виписка з бухгалтерської документації ТОВ "Торгівельний будинок "М'ясна весна" по рахунку "Розрахунки по виданим авансам із іноземними постачальниками" USD, копія експортної декларації №021320140630064804 від 05.12.2014 року із перекладом на державну мову, прас-
лист виробника від 08.11.2015 року із перекладом на державну мову, прас-лист продавця від 11.11.2015 року із перекладом на державну мову, проформа-рахунок №VIV57 від 14.11.2014 року, лист покупця щодо зазначення вартості страхування від 23.01.2015 року із перекладом на державну мову, лист продавця щодо умов страхування від 26.01.2015 року, паспорт безпеки продукту б/н від 21.11.2014 року, висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" №201 від 28.01.2015 року.
Однак, всі подані додаткові документи відповідачем до уваги прийняті не були та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості імпортованого товару №110120000/2015/400005/1 від 30.01.2015 року, яким заявлена позивачем вартість товару була скоригована на підставі другорядного методу - методу №2 а) - методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Як вказує відповідач, то скоригована митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаних митним органом митних вартостях у співставних обсягах, у період, найближчий до дати митного оформлення товарів, що оцінюються МД від 16.01.2015 року №100260001/2015/136179 з рівнем митної вартості 1,7 доларів США/кг. Мотивуючи своє рішенн про коригування заявленої митної вартості, відповідач зазначив, що рівень заявленої декларантом митної вартості товарів, з урахуванням сировини виготовлення, з урахуванням регіону походження, обсягу, характеру зовнішньоекономічної операції, становить 1,54 доларів США/кг, а актуальний рівень митної вартості товару, визнаної митними органами, становить за МД №100260001/2015/136179 від 16.01.2015 року з митною вартістю 1,7 - доларів США/кг.
Отже, митним органом було проведено коригування заявленої митної вартості товарів за наявною інформацією про вартість ідентичних товарів. З урахуванням чого була прийнята картка відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110120000/2015/400005/1 від 30.01.2015 року.
Не погодившись із прийнятим рішенням та неврахуванням митним органом наданих додаткових документів, на підставі ст. 55 МК України позивачем разом з поясненнями від 16.04.2015 року були надані митному органу: запит покупця про надання прямого контракту від 19.03.2015 року із перекладом, відповідь продавця на запит про надання прямого контракту від 23.03.2015 року із перекладом, запит покупця про транспортні витрати від 19.03.2015 року із перекладом, відповідь продавця на запит про транспортні витрати від 23.03.2015 року із перекладом. Проте, станом на 27.04.2015 року відповіді від митниці не надходило.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ч. 2, ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товару та перелік документів, які зобов'язаний надати декларант в разі наявності розбіжностей у наданих документах.
Так, документи, надані 22.01.2015 року декларантом при поданні декларації № 110120000/2015/400587, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару та спростовують зазначені у повідомленні від 22.11.2014 року висновки митного органу, щодо ненадання декларантом до митного оформлення страхових або інших документів, які підтверджують проведення страхування, проте надані разом із декларацією документи не були враховані митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, через що обставини запитання додаткових документів, зазначені митним органом в повідомленні від 22.01.2015р. вважаємо необгрунтованими у встановлений законодавством спосіб.
Так, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що Митний орган має право направляти письмову вимогу декларанту або уповноваженій ним особі лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Проте в отриманих повідомленнях не зазначена підстава для запитання митним органом додаткових документів (з урахуванням переліку раніше поданих документів).
Разом з цим, з метою всебічного та об'єктивного визначення митним органом митної вартості товарів, що імпортуються на підставі декларації № 110120000/2015/400587, на виконання вимог повідомлення декларанту від 22.01.2015, 30.01.2015 року ТОВ «ТД «М'ясна весна» було надано для залучення до митного оформлення вкаазані додаткові документи та пояснення із переліку запитаних у повідомленні.
Щодо вимоги митного орагу надати Договори (угоди, контракти) із третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та документи про розрахунки із третіми особами - були надані наступні пояснення.
Базис поставки за контрактом № 15-05-2014СС від 15.05.2014 року та додатком № 4 від 11.11.2014 року, укладеному ТОВ «ТД «М'ясна весна» із Компанією GOLDEN GAIN INC.LTD (КНР) є CIF порт Одеса (відповідно до Incoterms 2010 р.), що передбачає сплату Продавцем витрат та фрахт, необхідні для поставки товару в зазначений порт призначення. З огляду на положення ч.11 ст. 58 Митного кодексу України, ТОВ «ТД «М'ясна весна» не включало до митної вартості інші витрати, через що відсутні додаткові договори (угоди, контракти) із третіми особами, що пов'язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, через що не здійснювалися розрахунки із третіми особами.
Окремо декларантом було наголошено на тому, що відповідно до підпункту 5 частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
Проте надані додаткові документи також не були враховані митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, про що він зазначив у Рішенні, а саме: в графі 33 Рішення було вказано, що Декларантом витребувані митним органом у повідомленні документи не були надані у повному обсязі, що не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, як це вірно було встановлено судом першої інстанції.
Надання декларантом додаткових документів підтверджується їх внесенням до відповідних митних декларацій, за якими товари було випущено у вільний обіг під фінансову гарантію, а саме графою 44, в яку було внесено повний перелік наданих документів, в тому числі запитаних додаткових.
Окремо слід наголосити, як вірно було встановлено судом першої інстанції, що праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обгрунтувати наявність причин, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом із митною декларацією, проте належних обгрунтувань від відповідача щодо підстав для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару позивач не отримував, але надавав всі витребувані документи у повному обсязі. Тобто, позивачем було виконано всі вимоги митного органу, які висувалися ним для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що імпортувалися.
Твердження відповідача щодо надання позивачем до митного оформлення неналежного пакету документів є необгрунтованими та безпідставними та спростовуються змістом поданих документів, що вірно було встановлено судом першої інстанції під час дослідження змісту поданих позивачем документів та відомостей, викладених в них, що в свою чергу в повній мірі підтверджує правомірність підстав у ТОВ «ТД «М'ясна весна» для заявлення ним митної вартості товару за першим методом (ціною контракту).
Доводи відповідача щодо ненадання відомостей про вартість страхування товару та витрат на фрахт є безпідставними та необгрунтованими з огляду на наступне.
Як вірно було встановлено судом першої інстанцій, базис поставки за контрактом № 15-05-2014 ОО від 15.05.2014 р., укладеним ТОВ «ТД «М'ясна весна» із Компанією GOLDEN GAIN INC.LTD (КНР) є CIF порт Одеса (відповідно до Incoterms 2010 р.). Так, положеннями п. 4 додатку № 4 від 11.11.2014 р. до контракту № 15-05-2014 GG від 15.05.2014 р., визначені умови поставки товару - CIF порт Одеса Україна. Правилами ІНКОТЕРМС 2010, зокрема статтею АЗ ("а" та "b") встановлено, що Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення та застрахувати вантаж. В даному випадку вартість партії товару визначена на умовах поставки CIF (Вартість/Страхування/Фрахт - оплачені до (... назва місця призначення) - порт Одеса Україна. Відповідно до офіційного тлумачення правил Інкотермс термін "вартість/страхування/фрахт - доставка та страхування оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару на борт судна, а також повинен застрахувати вантаж, таким чином продавець зобов'язаний оплатити витрати та фрахт та страхування, необхідні для доставки товару у названий порт призначення. Згідно зазначеного базису поставки продавець несе витрати із фрахту та страхування, необхідне для перевезення товару. Враховуючи викладене, як вірно було встановлено судом першої інстанції, вартість навантажувальних/перевантажувальних робіт (як складової фрахту) під час доставки товару та вартість страхування до порту призначення (Одеса) на момент поставки товару вже включені у його вартість, як складові митної вартості.
З огляду на наведені обставини, слід зазначити, що на письмовий запит ТОВ «ТД «М'ясна весна» до Компанії GOLDEN GAIN INC.LTD (КНР) про надання відомостей про вартість страхування та витрат на доставку (фрахт) товару, останній надав письмові відповіді від 26.01.2015 року та 23.03.2015 року відповідно в яких наголосив про неможливість надати запитані відомості про витрати на доставку (фрахт) товару, а також про витрати на страхування з огляду на те, що запитані відомості відносяться до комерційної таємниці та не можуть бути розголошені через умови конфіденційності. Разом з цим у згаданих листах було зауважено про те, що Товар постачається на умовах CIF порт Одеса Україна і вартість доставки (фрахту) з урахуванням навантаження, перевантаження та зберігання, а також вартість страхування вже включена у вартість товару та була сплачена Компанією GOLDEN GAIN INC.LTD (КНР) в повному обсязі своїм контрагентам на умовах укладених між ними договорів. Всі ці відомості надавалися митному органу, проте не були ним прийняті до уваги без жодного на те обґрунтування.
Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Доводи відповідача про те, що страховий поліс видано 11.12.2014, а ціна товару, на заявлених умовах постачання CIF Одеса сформована 11.11.2014 р., як на передумову неприйняття заявленої декларантом митної вартості товару, є безпідставними, як це вірно було встановлено судом першої інстанції - сторони зовнішньоекономічного договору вправі вільно визначати та узгоджувати ціну товару, та Продавець, при узгодженні вартості товару, брав на себе зобов'язання забезпечити поставку товару на узгоджених умовах, за узгодженою ціною та в узгоджений термін, а Покупець брав на себе обов'язок сплатити узгоджену вартість товару. Так, сторони, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №15-05-2014 ОО від 15.05.2014р., уклали додаток №4 від 11.11.2014р. до контракту №15-05- 2014 СС від 15.05.2014р., в якому визначили вартість товару Л-Лізин у розмірі 1655,00 дол. США за 1 тону, загальна кількість товару - 72 тон, загальна вартість партії товару на умовах поставки CIF порт Одеса - 119 160,00 ШБ (згадані документи були надані до митного оформлення під час подання первинної митної декларації"). З огляду на викладене, висновки митного органу про те, що страховий поліс, виданий 11.12.2015 не кореспондується із датою формування ціни - є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не мають жодного відношення до визначення митної вартості Товару, відповідно до положень Митного кодексу України.
Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги норми Міжнародної угоди та Митного кодексу України, якими визначено повноваження митниці щодо здійснення перевірки правильності визначення митної вартості та оформлення Рішень про корегування митної вартості не відповідають дійсності, є необгрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі проведеного аналізу, судом першої інстанції, з урахуванням фактичних обставин справи, у відповідності до ст. 53 Митного кодексу України було вірно встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких, проводився розрахунок митної вартою зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Як встановлено, позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення, а тому, твердження відповідача, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, є неправомірним та необгрунтованим, підтвердженням викладеного, суд навів наступне.
З аналізу частини першої та другої ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Як було досліджено судом першої інстанції, це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. № 3018-ІУ Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Дослідивши фактичні обставини справи, та документи, надані позивачем під час судового розгляду справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що під час митного оформлення, всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу.
Зауважень до основних документів, які визначають митну вартість товару, у відповідача не було.
Відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів не вказано жодних конкретних розбіжностей, які наявні в документах, які подані позивачем на підтвердження митної вартості товару.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обставини, які вказано відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів від 30.01.2015 р. № 110120000/2015/400005/1, жодним чином не впливають на визначення митної вартості розмитнюваного товару, а тому, прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів, є протиправним.
Доводи відповідача про те, що ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає обставинам справи і неправомірність твердження суду про недоведеність митницею правомірності своїх дій при корегуванні митної вартості за резервним методом не відповідають дійсності, є необгрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
Так, положеннями частини третьої статті 53 та статей 54, 58 Митного кодексу України, визначено що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також, відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів не наведено жодного підтвердження тому, що позивач при декларуванні митної вартості товару, зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, та що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість визначення відповідачем митної вартості товару на підставі методу № 2а (резервний метод) з урахуванням наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості за МД № 100260001/2015/136179 від 16.01.2015 року, оскільки, відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний, інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядним методом, адже, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому, безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому, такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що у відповідача не було законних та обґрунтованих підстав відмовляти позивачу в застосуванні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, а тому, застосування другорядного методу визначення митної вартості № 2а (резервний метод), як і будь-якого наступного методу визначення митної вартості з боку відповідача є протиправним.
Дані висновки підтверджуються і судовою практикою, що склалась з даного питання, зокрема, постановами Верховного Суду України від 29.05.2012 року у справі №21-91а12, від 11.09.2012 року у справі №21-262а12.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "М'ясна весна" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай