І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
26 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Прокопчук Н.О.
суддів: Стрижеуса А.М., Саліхова В.В.
при секретарі: П'ятничук В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2015 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення коштів та відшкодування шкоди,-
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до відповідача.
Зазначала, що 10.04.2013 року відповідач без попередження відключив енергопостачання в належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 з вимогою виплатити борг у розмірі 515,21 грн. та плату за підключення в сумі 247,63 грн.
При з'ясуванні обставин відключення їй стало відомо, що судовим наказом Шевченківського районного суду м. Києва від 22.02.2012 року з неї стягнуто на користь ПАТ «Київенерго»: 1577, 56 грн. боргу, 3% річних, суму індексу інфляції - 372,47 грн. та судовий збір в сумі 107, 30 грн. Вона була вимушена сплатити заради відновлення електропостачання неіснуючу заборгованість в розмірі 3 058,44 грн., три проценти річних та суму індексу інфляції в розмірі 372,47 грн., судовий збір в розмірі 107,30 грн., за повторне підключення електроенергії - 245,66 грн., банківські послуги - 21,76 грн., а всього 3 805,63 грн.
За її зверненням зазначений судовий наказ був скасований, а тому вважаючи, що кошти, які вона сплатила відповідачу за його безпідставною вимогою повинні бути їй повернуті, просила зобов'язати відповідача сплатити їй кошти у розмірі 5 138, 40 грн., з яких 3 058,44 грн. заборгованості, 3 проценти річних та суму індексу інфляції в розмірі 372,47 грн., судовий збір в розмірі 107,30 грн., рахунок за повторне підключення 245,66 грн., як кошти безпідставно стягнуті з неї та 3 проценти річних і з урахуванням індексу інфляції на цю суму в розмірі 1 332,77 грн.; а також матеріальні збитки - 1 021,76 грн. й моральну шкоду заподіяну неправомірними діями відповідача, яку вона визначає в розмірі 5 000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість висновків суду, неправильну оцінку поданим доказам. Вважає, що суд безпідставно відхилив її клопотання щодо розгляду справи в межах трирічного строку позовної давності, а саме з 10.04.2010 року по 10.04.2013 року; необгрунтовано відмовив їй у долученні квитанцій про сплату платежів після 10.04.2013 року, проте задовольнив клопотання відповідача про приєднання до справи попередження про відключення електроенергії з корінцем попередження про припинення постачання електроенергії від 07.04. 2015 року, які вона не бачила та не підписувала, вважає їх підробними. Крім того, судом не взято до уваги, що дані зазначені в долучених за клопотанням відповідача до матеріалів справи загальної картки та розрахунку заборгованості не відповідають даним зазначеним в її квитанціях, що були оглянуті в судовому засіданні та копії яких наявні в матеріалах справи, а тому не могли бути долучені до матеріалів справи, як докази отримані з порушенням порядку їх подання. Крім того, судом першої інстанції за час розгляду справи не було витребувано статут відповідача для визначення його повноважень.
До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 двічі не з'явилася, повідомлена належним чином про що свідчать два зворотних поштових повідомлення долучених до справи. Виходячи з положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача ПАТ «Київенерго» Греченюк С.О., який діє на підставі довіреності, вважав апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову суд вважав встановленим наявність у позивачки боргу зі сплати за спожиту електроенергію, з урахуванням того, що вона проводила оплату не за показниками електролічильника, а на власний розсуд й тому сплачений нею борг та витрати по відновленню електропостачання не можна вважати матеріальною шкодою та безпідставно набутими коштами.
Колегія суддів з такими висновками суду погоджується.
Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, статтями 24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення (ПКЕЕН), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України за №1357 від 26 липня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) і Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) України від 04 травня 2006 року №562 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04 липня 2006 року за № 782/12656 з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до п.42 «Правил користування електричною енергією для населення» (далі «Правила») споживач електричної енергії зобов'язується дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про користування електричною енергією, забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та побутових електроприладів, оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та Правил, узгоджувати з енергопостачальником нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки.
На підставі п.48 Правил споживач несе відповідальність згідно із законодавством за розкрадання електричної енергії в разі споживання електричної енергії без приладів обліку.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом 06.09.2004 року між сторонами був укладений договір №03029412816 про користування електричною енергією.
За умовами цього договору ОСОБА_1, як споживач, зобов'язувалась, оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 16 договору оплата спожитої електричної енергії здійснюється за середньомісячним (договірним) споживанням або уточненим за фактичними показаннями лічильника. Для споживачів, у яких в поточному місяці персоналом компанії не було знято показання, сума планового платежу за цей місяць розраховується на підставі середньомісячного споживання. За результатами контрольного знімання показань споживачу надсилається повідомлення щодо стану його розрахунків. Величина середньомісячного споживання електроенергії визначається за попередні 12 місяців або за фактичний період споживання, якщо він менший за 12 місяців.
Енергопостачальник у відповідності до п.12 Договору має право робити перерву в постачанні електричної енергії або відключити споживача без його згоди у випадках, передбачених Правилами користування електричною енергією для населення ( далі Правил).
Позивач проводила оплату за спожиту електроенергію не за показниками лічильника, а на власний розсуд, що вона й не заперечує.
10.04.2013 року відповідач повідомив позивача про наявність заборгованості у сумі 515.21 грн. та попередив про відключення електроенергії.
Пунктом 35 Правил передбачено право Енергопостачальника на відключення споживача у разі, зокрема, порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості.
Відновлення електропостачання споживача здійснюється протягом 3 днів після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальнику (п.36 Правил).
Згідно з нарядом-допуском №2402 від 10.04.2013 року було відключено енергопостачання квартири АДРЕСА_1.
З копій квитанцій убачається, що 10.04.2013 року відповідач сплатила на виконання судового наказу: 372,47 грн. - в якості оплати 3% річних та інфляційних втрат; 107,30 грн. - судового збору та 21,76 грн. - за банківські послуги.
Інших квитанцій позивачкою не подано, разом із цим з виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 убачається, що в квітні 2013 року нею на рахунок відповідача внесено - 3 058,44 грн.
13.04.2013 року квартиру позивача було підключено до мережі електропостачання і електропостачання було відновлено.
Таким чином, позивачка визнала і сплатила борг перед відповідачем за спожиту електроенергію та за підключення до електричних мереж.
Та обставина, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.05.2013 року скасовано судовий наказ, виданий Шевченківським районним судом м. Києва 22.02.2012 року у справі №2610/2768/2012 не свідчить про відсутність боргу позивачки перед відповідачем та безпідставність і неправомірність отримання останнім сплачених позивачкою коштів й тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів до уваги не приймає.
Правильність обрахування розміру заборгованості сплаченої позивачкою не є предметом даного спору й тому судом не перевірялася.
Оскільки судом не встановлено протиправних дій з боку відповідача відносно позивачки та спричинення їй матеріальної та моральної шкоди, суд підставно вважав такі вимоги не доведеними та відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315, 317ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді:
Справа № 761/7478/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12968/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.