Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Ключник А.С.
№22-ц/796/11087/2015 Доповідач - Борисова О.В.
Справа №759/14839/15-ц
м. Київ
19 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Рейнарт І.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,-
У квітні 2015 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - в розмірі 31 860,95 грн. та вирішити питання судових витрат.
В мотивування вимог посилалася на те, що аліментів, що сплачуються відповідачем, не вистачає на утримання їх сина, а його виховання, лікування та дозвілля потребує додаткових витрат, які ОСОБА_2 у добровільному порядку не надає, участі у вихованні дитини не приймає, станом його здоров'я не цікавиться.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року - позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові випрати на утримання дитини, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5885 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 25 975,95 грн. та задовольнити позов в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ноутбук є предметом першої необхідності для сина, оскільки його відсутність унеможливлювала б навчання сина у вищому навчальному закладі, підготовку домашніх завдань та його професійну самореалізацію в подальшому житті, диван є також предметом першої необхідності для сина, оскільки, він має серйозні проблеми з хребтом, у зв'язку з чим потребує спального місця певної жорсткості, а велосипед був придбаний для розвитку спортивних здібностей сина.
Також судом безпідставно відмовлено в стягненні витрат понесених на лікування.
Крім того, відповідно до довідки пpo нарахування аліментів, відповідач має досить високий рівень доходу, в той час як довідка про її доходи свідчить про протилежну ситуацію.
Вважає, що суд не врахував те, що вона несе витрати на утримання їх доньки ОСОБА_5.
В судовому засіданні апеляційного суду, позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що ОСОБА_2, як батько дитини, повинен брати участь у додаткових витратах на утримання сина, однак виконувати це відмовляється, а позивач в свою чергу надала належні та допустимі докази на підтвердження факту понесених нею додаткових витрат на дитину, частина яких підлягає стягненню з відповідача.
Проте, в повній мірі з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.
Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст.309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2012 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу).
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача додаткові витрати на дитину та надала документи, на їх підтвердження, зокрема:
копію накладної ТЦ Дектор Сервіс про купівлю дивану на суму 4600 грн. (а.с. 33);
копію довідки Всеукраїнської організації «Федерація Айкідо України» у якій займається ОСОБА_3, де вартість місячного абонементу складає 350 грн. (а.с. 34);
копію довідки Всеукраїнської організації «Федерація Айкідо України», про відпочинок ОСОБА_3 у спортивно-оздоровчому таборі з 01 липня по 15 липня 2012 року, де вартість перебування із врахуванням транспортних витрат склала 3300 грн. (а.с. 35);
копію довідки Всеукраїнської організації «Федерація Айкідо України», про відпочинок ОСОБА_3 у спортивно-оздоровчому таборі з 16 липня по 30 липня 2013 року, де вартість перебування із врахуванням транспортних витрат склала 3300 грн. (а.с. 36);
копію довідки Всеукраїнської організації «Федерація Айкідо України» про те, що ОСОБА_3 з березня 2012 року по червень 2012 року займався в клубі бойових мистецтв, де вартість занять склала 1200 грн. (а.с. 37);
копію довідки Всеукраїнської організації «Федерація Айкідо України» про те, що ОСОБА_3 з вересня 2012 року по червень 2013 року займався в клубі бойових мистецтв, де вартість занять склала 3000 грн. (а.с. 38);
копію товарного чеку про купівлю велосипеду на суму 3078 грн. (а.с. 42);
копію товарного чеку про купівлю ноутбуку «Dell» вартістю 5554 грн. 95 коп. (а.с. 44);
копії чеків про оплату проведених стоматологічних послуг на суму 2 238 грн. (а.с. 23, 32, 57-58 зв);
квитанцію про сплату підготовчих курсів у коледжі ДВНЗ «Київський електромеханічний коледж» на відділенні «Автоматичні системи управління» за спеціальністю «Монтаж, обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування рухом на залізничному транспорті» у розмірі 2000 грн. (а.с.43);
копію довідки Всеукраїнської організації «Федерація Айкідо України» про те, що ОСОБА_3 з вересня 2013 року по червень 2014 року займався в клубі бойових мистецтв, де вартість занять склала 2400 грн. (а.с. 59);
копію довідки Всеукраїнської організації «Федерація Айкідо України» про те, що ОСОБА_3 з вересня 2014 року по грудень 2014 року займався в клубі бойових мистецтв, де вартість занять склала 1200 грн. (а.с. 60).
Вирішуючи спір та стягуючи з відповідача додаткові витрати на дитину, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ноутбук «Dell» вартістю 5554,95 грн., диван вартістю 4600 грн. та велосипед вартістю 3078 грн., не є додатковими витратами в розумінні ст.185 СК України.
Крім того, вірним є висновок суду щодо розподілу додаткових витрат на суму 500 грн. за послуги надані 26 квітня 2012 року в медичній клініці (а.с.23), витрат на суму 470 грн. за послуги надані 01 квітня 2014 року в медичній клініці (а.с.32), витрат згідно довідки Всеукраїнської організації «Федерація Айкідо України» про відпочинок у спортивно-оздоровчому таборі з 01 липня 2012 року по 15 липня 2012 року у розмірі 3300 грн. та з 16 липня 2013 року по 30 липня 2013 року у розмірі 3300 грн. (а.с.35-36), витрат на заняття в клубі бойових мистецтв з березня 2012 року по червень 2012 року у розмірі 1200 грн. та з вересня 2012 року по червень 2013 року у розмірі 3000 грн. (а.с.37-38).
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині відмови у розподілі додаткових витрат на стоматологічне лікування у розмірі 1119 грн., витрат пов'язаних з навчання на підготовчих курсах у коледжі ДВНЗ «Київський електромеханічний коледж» на відділенні «Автоматичні системи управління» за спеціальністю «Монтаж, обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування рухом на залізничному транспорті» у розмірі 2000 грн., витрат на заняття в клубі бойових мистецтв з вересня 2013 року по червень 2014 року у розмірі 2400 грн. та з вересня 2014 року по грудень 2014 року у розмірі 1200 грн.
Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з вимогами ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
У п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства га стягнення аліментів» роз'яснено, що участь у додаткових витратах на утримання дитини, можна притягати лише батьків, у цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
З матеріалів справи вбачається, що позивач понесла витрати на стоматологічне лікування ОСОБА_3, що підтверджується копіями чеків про оплату проведених стоматологічних послуг на суму 2238 грн. (а.с. 23, 32, 57-58 зв).
Проте, суд першої інстанції не дослідивши в повному обсязі докази надані позивачем при вирішенні питання про розподіл додаткових витрат на дитину не врахував довідку від 21 січня 2015 року про проведене стоматологічного лікування на суму 108 грн. у стоматологічній клініці Дубнової та квитанцій до прибуткових касових ордерів виданих ФОП ОСОБА_4, від 14 жовтня 2014 року на суму 130 грн., від 25 листопада 2014 року на суму 130 грн., від 15 січня 2015 року на суму 180 грн., від 19 лютого 2015 року на суму 150 грн., від 19 серпня 2014 року на суму 300 грн., від 14 вересня 2014 року на суму 130 грн. та від 28 червня 2014 року на суму 130 грн.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що вказані витрати є додатковими витратами, оскільки пов'язані необхідністю здійснення лікування дитини.
Також, суд першої інстанції безпідставно не дав оцінку доказам щодо сплати позивачем коштів за навчання на підготовчих курсах у коледжі ДВНЗ «Київський електромеханічний коледж» на відділенні «Автоматичні системи управління» за спеціальністю «Монтаж, обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування рухом на залізничному транспорті» у розмірі 2000 грн., які в розумінні ст.185 СК України є додатковими витратами та підлягають розподілу між сторонами по справі.
Вирішуючи питання про розподіл додаткових витрат на дитину, суд не звернув уваги на те, що в матеріалах справи містяться копії довідок Всеукраїнської організації «Федерація Айкідо України» про те, що ОСОБА_3 з вересня 2013 року по червень 2014 року та з вересня 2014 року по грудень 2014 року займався в клубі бойових мистецтв, де вартість занять склала 2400 грн. та 1200 грн. відповідно (а.с. 59-60).
Оскільки витрати на заняття в клубі бойових мистецтв є додатковими так як пов'язані з розвитком здібностей дитини то вони підлягають розподілу між сторонами.
Підсумовуючи викладене, апеляційна інстанція приходить до висновку про стягнення з відповідача 9319 грн. додаткових витрат на ОСОБА_3, а саме: 2238 грн. (за надання стоматологічних послуг) + 6600 грн. (на оздоровлення у спортивному таборі) + 7800 грн. (заняття в клубі бойових мистецтв) + 2000 грн. (вартість курсів у коледжі) = 18638 грн. /2 = 9319 грн.
Твердження апелянта про те, що всі додаткові витрати мають бути стягнуті з відповідача, матеріальний дохід якого є значно більшим, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки такі вимоги суперечать положенням ст.185 СК України.
Також на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 на те, що вона несе витрати на утримання їх доньки ОСОБА_5, оскільки ця обставина не стосується даної справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що витрати на придбання ноутбуку, дивану та велосипеду є додатковими витратами колегія суддів відхиляє, оскільки витрати, понесені при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов'язковою.
Умовами ч.1 ст.88 ЦПК України визначено, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки, позовні вимоги задоволені частково, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у зв'язку з їх наявністю та доведеністю матеріалами справи з відповідача - підлягають стягненню 93 грн. 19 коп.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову частково та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених нею додаткових витрат на утримання дитини в розмірі 9319 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини в сумі 9319 грн. та судовий збір в сумі 93 грн. 19 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді