провадження №22-ц/796/13969/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Величко Т.О.
справа №759/10448/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.
26 листопада 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - судді Поліщук Н.В.
суддів Білич І.М.., Болотов Є.В.
при секретарі Горбачовій І.В.
за участю представника позивача Заяць Е.П.
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником за довіреністю ОСОБА_3, на заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 10 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В травні 2011 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитними договорами в сумі 658682,97 доларів США, із визначенням суми заборгованості в гривні в еквіваленті за курсом встановленим НБУ на день ухвалення рішення, та 571071,92 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20 вересня 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №СМ-SME002/264/2007, відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти в розмірі 270000 доларів США, за користування якими позичальник зобов»язалась сплачувати проценти за плаваючою ставкою, та остаточно повернути суму кредиту 26 серпня 2014 року щомісячними платежами.
Проте позичальник належним чином умов договору не виконувала, у зв»язку із чим банк скористався своїм правом достроково вимагати повернення кредиту та заборгованості.
Станом на 15 квітня 2011 року заборгованість складається з 252449,74 доларів США - залишку заборгованості за кредитом, 44662,62 доларів США - заборгованості за несплаченими процентами за період з 29 грудня 2008 року по 15 квітня 2011 року, всього 297112,36 доларів США.
Також позивач просить стягнути пеню у розмірі 288124,54 грн. за період з 26 травня 2009 року по 29 квітня 2010 року.
Відповідач ОСОБА_5 є поручителем за зобов»язаннями позичальника на підставі укладеного 04 березня 2008 року з кредитором Договору поруки SR-SME002/264/2007.
Окрім того, позивач зазначає, що 04 березня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №СМ-SME002/118/2008, відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти в розмірі 300000 доларів США, за користування якими позичальник зобов»язалась сплачувати проценти за ставкою 12,9% річних, та остаточно повернути суму кредиту 04 березня 2018 року щомісячними платежами.
Проте позичальник належним чином умов договору не виконувала, у зв»язку із чим банк скористався своїм правом достроково вимагати повернення кредиту та заборгованості.
Станом на 15 квітня 2011 року заборгованість складається з 307069,63 доларів США - залишку заборгованості за кредитом, 54500,98 доларів США - заборгованості за несплаченими процентами за період з 16 січня 2009 року по 15 квітня 2011 року, всього 361570,61 доларів США.
Також позивач просить стягнути пеню у розмірі 282947,38 грн. за період з 05 січня 2009 року по 29 квітня 2010 року.
Відповідач ОСОБА_5 є поручителем за зобов»язаннями позичальника на підставі укладеного 04 березня 2008 року з кредитором Договору поруки SR-SME002/118/2008.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 10 липня 2015 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно заборгованість за кредитними договорами №СМ-SME002/264/2007 від 20 вересня 2007 року та №СМ-SME002/118/2008 від 04 березня 2008 року в сумі 658682,97 доларів США та 571071,92 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з ухваленим рішенням ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі посилається на відсутність доказів на підтвердження заборгованості, зазначаючи, що виписки по особовому рахунку такими не є, а борг має бути підтверджений бухгалтерськими документами. Посилається на те, що зобов»язання має бути виражене у гривні; рішення суду не містить визначення розміру зобов»язання у гривневому еквіваленті.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, просила скаргу задовольнити.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності особи, що не з»явилась.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції установлено, що 20 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №СМ-SME002/264/2007, відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти в розмірі 270000 доларів США, за користування якими позичальник зобов»язалась сплачувати проценти за плаваючою ставкою, та остаточно повернути суму кредиту 26 серпня 2014 року щомісячними платежами.
Відповідач ОСОБА_5 є поручителем за зобов»язаннями позичальника на підставі укладеного 04 березня 2008 року з кредитором Договору поруки SR-SME002/264/2007.
04 березня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №СМ-SME002/118/2008, відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти в розмірі 300000 доларів США, за користування якими позичальник зобов»язалась сплачувати проценти за ставкою 12,9% річних, та остаточно повернути суму кредиту 04 березня 2018 року щомісячними платежами.
Відповідач ОСОБА_5 є поручителем за зобов»язаннями позичальника на підставі укладеного 04 березня 2008 року з кредитором Договору поруки SR-SME002/118/2008.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обов»язковості для сторін виконання умов договору, встановивши факт невиконання зобов»язання, суд дійшов висновку про стягнення з боржника та поручителя в солідарному порядку розміру заборгованості за кредитними договорами.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.553, ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Доводи апеляційної скарги в частині недоведеності заявлених вимог, колегією суддів відхиляються, оскільки такі ґрунтуються на необґрунтованих припущеннях.
У контексті одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін, вирішальним фактором є обов»язок сторін у доказуванні, сторони користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Звертаючись до суду з позовом, позивач надав розрахунки заборгованості за кожним із кредитних договорів, факт отримання кредитних коштів не оспорюється. При цьому, заперечуючи проти правильності розрахунків позивача, особа, яка подає апеляційну скаргу, ґрунтує свої доводи на припущеннях, контрозрахунків не наводить та не підтверджує платіжними документами про фактично здійснені платежі на спростування доводів позивача.
Доводи апеляційної скарги в частині стягнення боргу у валюті зобов»язання, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Зі змісту умов укладених договорів убачається, що виконання зобов»язання повинно відбуватись у валюті кредиту.
Відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до абз.1 п.14 Постанови Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.
Згідно абз.3 п.14 цієї ж Постанови, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.
Основною суттю виконання грошового зобов»язання є повернення позикодавцю рівнозначної вартості тих речей (коштів, іноземної валюти, інших валютних цінностей), які були отримані позичальником у якості позики (ст.ст. 1046, 1049 ЦК України). Тобто, позичальник повинен повернути той самий розмір коштів, що був ним отриманий, якщо про інше не зазначено у договорі. Якщо зобов»язання було вчинено у іноземній валюті, то його виконання може бути, в деяких випадках повинно бути, здійснено у національній валюті виходячи із установленого курсу валют на момент виконання.
Згідно з Постановою Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №6-190цс15 сформульовано правову позицію про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом із стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.
З огляду на наведене, ураховуючи , що кредити надавались в іноземній валюті та позивач просив стягнути заборгованість саме в іноземній валюті, рішення суду в цій частині є правильним.
Разом з тим, при ухваленні рішення, суд першої інстанції помилково в резолютивній частині не визначив складові окремо за кожним кредитним зобов»язанням, у зв»язку із чим рішення суду підлягає зміні.
Окрім того, суд першої інстанції помилково зазначив про стягнення з відповідачів на користь позивача відшкодування судових витрат в солідарному порядку, проте такі витрати слід стягнути по 910 грн. з кожного.
Оскільки рішення суду першої інстанції змінюється, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану представником за довіреністю ОСОБА_3, задовольнити частково.
Заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 10 липня 2015 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №СМ-SME002/264/2007від 20 вересня 2007 року в сумі:
- 252449,74 доларів США - залишку заборгованості за кредитом,
- 44662,62 доларів США - заборгованості за несплаченими процентами за період з 29 грудня 2008 року по 15 квітня 2011 року,
- 288124,54 грн. пені за період з 26травня 2009 року по 29 квітня 2010 року.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №СМ-SME002/118/2008 від 04 березня 2008 року в сумі:
- 307069,63 доларів США - залишку заборгованості за кредитом,
- 54500,98 доларів США - заборгованості за несплаченими процентами за період з 16 січня 2009 року по 15 квітня 2011 року,
- 282941,38 грн. пені за період з 05 січня 2009 року по 29 квітня 2010 року.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з кожного по 910 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» у рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В. Поліщук
Судді І.М. Білич
Є.В. Болотов