Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Кізюн Л.І.
№ 22-ц/796/13393/2015 Доповідач - Борисова О.В.
Справа № 760/6016/15-ц
м. Київ
19 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2015 року про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у справі за поданням старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві Цапенко С.М. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України,-
В червні 2015 року боржник ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, в якій просив скасувати його тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України, яке встановлене ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві у зведеному виконавчому провадженні №45738807.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві перебувало зведене виконавче провадження ВП №45738807 по примусовому виконанню виконавчих документів: виконавчого напису № 935 від 11 квітня 2014 року, виконавчого напису № 3221 від 20 жовтня 2014 року, виконавчого напису № 483 від 25 лютого 2015 року, виконавчого напису № 480 від 25 лютого 2015 року, виконавчого напису № 486 від 25 лютого 2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів за договором про виховання, проживання та фінансове забезпечення дітей.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року тимчасово обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань.
18 травня 2015 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві Цапенко С.М. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві за виконавчим написом №935 від 11 квітня 2014 року на підставі п.1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача від 15 травня 2015 року.
16 червня 2015 року винесені аналогічні постанови за виконавчими написами №3221 від 20 жовтня 2014 року, №480, №483, №486 від 25 лютого 2015 року на підставі заяви стягувача від 11 червня 2015 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2015 року заяву представника божника ОСОБА_3 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у справі за поданням старшого державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві Цапенко С.М. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України задоволено.
Скасовано тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань по виконавчому напису № 3221, виданому 20 жовтня 2014 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 318 330 грн., виконавчому напису № 483, виданого 25 лютого 2015 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 87 815 грн., виконавчому напису № 480, виданого 25 лютого 2015 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 139 968 грн., виконавчому напису № 486, виданого 25 лютого 2015 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 250 290 грн., яке встановлено ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 19 серпня 2015 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою залишити заяву ОСОБА_3 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України без задоволення.
Вказує на те, що відповідно до роз'яснень викладених у постанові Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», зокрема у п.10 зазначено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилась, що зумовили його застосування.
А тому, оскільки борг заявником не погашено, а лише зростає, суд першої інстанції безпідставно задовольнив заяву ОСОБА_3 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України ОСОБА_3
Крім того, апелянт зазначала про те, що суд першої інстанції при постановленні ухвали порушив норми процесуального права, зокрема ОСОБА_4 не була належним чином повідомлена про розгляд вказаної справи, який був призначений на 19 серпня 2015 року.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Боржник ОСОБА_3 та його представник - ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили її відхилити.
Старший державний виконавець ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві - Цапенко С.М. в судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які зявились в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, яке встановлено ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчі документи повернуто стягувачеві, яка намір повторного звернення їх до виконання не виявила і на даний час відсутні підстави та доцільність подальшого застосування відносно боржника ОСОБА_3 обмеження у праві виїзду за межі України.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст.377-1 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Згідно з п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року подання старшого державного виконавця ВДВС Соломянського РУЮ у м. Києві Цапенко С.М. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України задоволено.
Тимчасово обмежено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань по виконавчому напису № 3221, виданому 20 жовтня 2014 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 318 330 грн., виконавчому напису № 483, виданого 25 лютого 2015 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 87 815 грн., виконавчому напису № 480, виданого 25 лютого 2015 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 139 968 грн., виконавчому напису № 486, виданого 25 лютого 2015 року Київським міським нотаріальним округом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 250 290 грн.
Пунктом 11.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, передбачено, що державний виконавець не пізніше наступного дня після надходження ухвали суду про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань направляє засвідчену судом копію цієї ухвали для виконання до Адміністрації ДПС.
Відповідно до п.11.4 вказаної Інструкції у разі виконання боржником відповідних зобов'язань, у тому числі зі сплати аліментів, а також у зв'язку із закінченням виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копія якої підлягає обов'язковому направленню Адміністрації Державної прикордонної служби України для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.
У разі виконання боржником зобов'язань, покладених на нього рішення та у зв'язку із закінченням виконавчого провадження на підставі ч.1 п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження, копія якої підлягає обов'язковому направленню Адміністрації Державної прикордонної служби України для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.
Тобто, вищевказаними нормами передбачено, що припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.
Пунктами 3, 4 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 07 лютого 2014 року №288/5/102, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2014 року за №273/25050 визначено, що інформація про встановлення тимчасового обмеження права особи виїзду з України вилучається ГЦОСІ з бази даних на підставі отриманої, засвідченої судом копії судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України або постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), про закінчення виконавчого провадження або про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України.
У разі надходження до органу державної виконавчої служби рішення суду про скасування обмеження особи у праві виїзду за межі України державний виконавець не пізніше наступного дня пересилає зазначене рішення до ГЦОСІ.
Особа, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, знімається з контролю ГЦОСІ в разі винесення постанови про:
повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), на підставі ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження»;
закінчення виконавчого провадження на підставі п.п.1 - 6, 8 - 9, 11 - 14 ч.1 ст.ст.49 вказаного Закону;
скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.
Постанова затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і протягом трьох робочих днів надсилається державним виконавцем до ГЦОСІ.
Задовольняючи заяву ОСОБА_3 та скасовуючи тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, судом першої інстанції не було враховано вищевказані норми, а також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні дані про належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду даної заяви призначеної на 19 серпня 2015 року.
Так, ч.4 ст.74 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі у судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
З матеріалів справи вбачається, що в червні 2015 року заявник звернувся до суду із заявоюпро скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3
14 липня 2015 року Солом'янським районним судом м. Києва особам, які беруть участь у справі були направлені судові-повістки про розгляд вказаної справи призначений на 03 серпня 2015 року на 10 год. 15 хв.
03 серпня 2015 року розгляд справи відкладено на 11 серпня 2015 року на 15 год., у зв'язку з неявкою державного виконавця.
11 серпня 2015 року по даній справі оголошено перерву на 19 серпня 2015 року на 10 год. 30 хв. для повторного виклику стягувача ОСОБА_1 Проте, як вбачається з матеріалів справи стягувач ОСОБА_4 вказану повістку про призначення розгляду вказаної справи на 19 серпня 2015 року на 10 год. 30 хв. отримала лише 25 серпня 2015 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.89), що позбавило можливості стягувача ОСОБА_1 бути присутньої в судовому засідання 19 серпня 2015 року.
В силу п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2015 року підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2015 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Головуючий
Судді