Справа № 22ц/796/14788/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Чех Н.А.
02 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів Вербової І.М., Поливач Л.Д.
при секретарі - Бугай О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року,
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суд з позовом про визнання заповіту недійсним.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року відкрито провадження у зазначеній справі.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою судді, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову про повернення позовної заяви позивачу для подання її до належного суду.
Зокрема зазначає, що виключна підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, а позивач звертається до суду з позовом про визнання правочину недійсним, яким є заповіт, тому вважає, що в даному випадку не підлягає застосуванню виключна підсудність.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити.
Представник відповідача - - ОСОБА_4 просила задовольнити апеляційну скаргу.
Перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відкриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана та оформлена у відповідності з вимогами ст. ст. 118, 119, 120 ЦПК України та підсудна Дніпровському районному суду м. Києва.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та в повній мірі відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства України.
Згідно з ч. 1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Предметом спору у даній справі є заповіт складений ОСОБА_5 щодо майна - квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, мають виключну підсудність та пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності /недійсності/ договорів (правочинів) щодо такого майна.
Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» позови про визнання правочинів недійсними щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються відповідно до частині першої статті 114 ЦПК України за місцезнаходженням майна або основної її частини. Кваліфікація об'єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК України.
Також, відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року за №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України), зокрема про визнання правочину з нерухомістю недійсним.
Враховуючи наведене, оскільки спір між сторонами виник, зокрема, з приводу нерухомого майна, що знаходиться у Дніпровському районі м. Києва, тому суддя першої інстанції дійшов вірного висновку, що справа підсудна зазначеному суду
Посилання в апеляційній скарзі, що позовні вимоги не стосуються нерухомого майна не відповідають дійсності, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_5 щодо майна - квартири АДРЕСА_1, обґрунтовуючи ці вимоги тим, що волевиявлення заповідача не було вільним.
Відповідно до адміністративно-територіального поділу м. Києва дане майно знаходиться за адресою, яка територіально відноситься до Дніпровського району м. Києва.
Таким чином, ухвала судді постановлена з додержанням вимог закону, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 312 п.1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді