ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 грудня 2015 року № 826/12823/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна"
до Київської митниці Державної фіскальної служби
про визнання протиправними рішення та картки,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товарів № 125130005/2015/610017/6 від 12.03.2015 та картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № 125130005/2015/00038 від 12.03.2015.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською митницею Державної фіскальної служби на підставі необґрунтованих висновків щодо заявленої позивачем митної вартості товарів прийнято незаконне рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що призвело до збільшення їх митної вартості. Також, позивач зазначив, що відповідач не проводив із позивачем жодних консультацій, хоча це є обов'язковою умовою для визначення основи вартості товарів та застосування другорядних методів.
У судовому засіданні 10.09.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, в письмових запереченнях просила відмовити у задоволенні позову стверджуючи, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару та проведенні аналізу поданих до митного оформлення документів встановлено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини, у зв'язку з чим митним органом був застосований метод 2 ґ) резервний.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд,-
30.10.2014 між ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" (покупець, Україна) та НК "Роснєфть" (продавець, Росія) було укладено контракт № 100014/10663К.
Згідно із п. 5.1 контракту, ціна на товар, що поставляється по цьому контракту встановлюється в доларах США за 1 метричну тону та визначається згідно додатків, що є невід'ємною частиною цього контракту.
24.02.2015 між покупцем та продавцем було укладено додаток № 015 до контракту № 100014/10663К.
Відповідно до п. 1 додатку № 015, продавець передає, а покупець купує на умовах СРТ ж.д. станція та/або станція Суземка Експ. паливо дизельне Євро ґатунок F, вид ІІІ.
Згідно із пунктом 4.1 додатку № 015, ціна на товар, що поставляється по цьому додатку, фіксується в доларах США за одну метричну тонну і складає 448,33 долара США.
01.01.2015 між ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" та ТОВ «Брок-Енерджі» було укладено договір доручення № 0018ПЦ, згідно якого ТОВ «Брок-Енерджі» зобов'язувалось, як повірений, надавати комплекс митно-брокерських послуг, перелік яких визначено в п. 1.1 зазначеного договору.
09.02.2015 р. між ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" та ТОВ «Ітек Транс» було укладено договір № 0019ПЦ транспортного експедирування, згідно якого ТОВ «Ітек Транс» зобов'язується організувати виконання послуг, пов'язаних з організацією перевезень залізничним транспортом товару.
12.03.2015 позивачем до митного оформлення заявлений товар: паливо дизельне Євро ґатунок F, вид ІІІ за митною декларацією № 125130005/2015/541845 та визначено митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).
В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0000095 від 26.02.2015; накладну УМВСУ № АЦ311266 від 08.03.2015; рахунок-проформу № 965 від 05.03.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 015 від 24.02.2015; контракт № 100014/10663К від 30.10.2014; договір про надання послуг митного брокера № 0018ПЦ від 01.01.2015; сертифікат відповідності № UAІ.145.0009194-15 від 20.02.2015; декларацію про відповідність б/н від 20.02.2015; інформацію про позитивні результати радіологічного контролю товару № 2719 від 08.03.2015; декларацію про походження товару № 965 від 05.03.2015; звільнення від сплати додаткового імпортного збору № 06; лист № 6-15593 від 24.02.2015; паспорт № 05101 від 06.03.2015; митну декларацію країни відправлення № 10006120/050315/0000529 від 05.03.2015.
Митним органом було повідомлено декларанта про необхідність надати додаткові документи, відповідно до статті 53 Митного кодексу України: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
12.03.2015 ТОВ «Брок-Енерджі» подало до митного органу лист № 12/03/15, в якому зазначило про неможливість надання витребуваних документів.
12.03.2015 Київською митницею Державної фіскальної служби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125130005/2015/610017/2, в якому зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовуються тому, що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості у зв'язку із невиконанням вимог статті 58 Митного кодексу України. Метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від 06.03.2015 № 807010001/2015/1865. Проведено консультацію між митним органом та декларантом, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України.
Також, була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130005/2015/00038 від 12.03.2015.
ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» надало Київській митниці ДФС додаткові документи та просило винести визнати митну вартість товару за ціною договору, а рішення про коригування митної вартості товарів № 125130005/2015/610017/2 від 12.03.2015 скасувати (лист від 26.05.2015 № 00517).
Листом від № 4566/5/10-70-62-03-47 від 02.06.2015 відповідач повідомив позивача про те, що надані документи не підтверджують заявлену митну вартість товарів у зв'язку з наявними розбіжностями та не підтвердженням числових значень складових заявленої митної вартості товару.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна", не погоджуючись з такою позицією відповідача, звернулося до суду з даним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із статтею 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною шостою вказаної правової норми орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Досліджуючи правомірність застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, суд встановив, що позивачем під час митного оформлення товару не надано рахунку-фактури (інвойс).
За умовами контракту від 30 жовтня 2014 року №100014/10663К оплата товару здійснюється на підставі комерційного інвойсу.
При цьому, як передбачено пунктом 6.2.4 вказаного контракту, наданий позивачем до митного оформлення рахунок-проформа не є підставою для здійснення розрахунків між сторонами та використовується виключно з метою оформлення необхідних документів.
Крім того, товар, який є предметом даного контракту є об'єктом купівлі-продажу, а тому рахунок-проформа не є документом, який може підтверджувати заявлену митну вартість товару.
Таким чином, у даному випадку рахунок-фактура (інвойсу) є обов'язковою складовою для підтвердження митної вартості товару, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.
Однак, як підтверджується матеріалами справи, позивач на запит відповідача про надання додаткових документів не надав рахунок-фактуру (інвойс).
Крім того, враховуючи, що відповідач зобов'язав позивача надати додаткові документи, твердження позивача про відсутність консультацій між декларантом і відповідачем щодо обміну інформацією для визначення митної вартості є безпідставними.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу документально не підтверджується.
Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач є Дочірнім підприємством ВАТ "НК "Роснефть", оскільки в даному випадку відомості з мережі не є належним та достатнім доказом згідно Кодексу адміністративного судочинства України, а будь-яких інших доказів на підтвердження зазначеного матеріали справи не містять.
Згідно із статтею 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками відповідача, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.
Відтак, суд дійшов висновку, що рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості № 125130005/2015/610017/6 від 12.03.2015 є правомірним, а, враховуючи, що підставою для видачі позивачу картки відмови є вказане вище рішення про визначення митної вартості товарів, картка відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № 125130005/2015/00038 від 12.03.2015 також прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 у справі №826/11953/15.
З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов