ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 грудня 2015 року № 826/10732/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна"
до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України
про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2015/000075/1 від 09.04.2015, карток відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102040001/2015/00001 від 09.04.2015 та № 102040001/2015/00004 від 10.04.2015.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Чернігівською митницею Державної фіскальної служби на підставі необґрунтованих висновків щодо заявленої позивачем митної вартості товарів прийнято незаконне рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що призвело до збільшення їх митної вартості. Також, позивач зазначив, що відповідач не проводив із позивачем жодних консультацій, хоча це є обов'язковою умовою для визначення основи вартості товарів та застосування другорядних методів.
У судовому засіданні 24.09.2015 представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, в письмових запереченнях просила відмовити у задоволенні позову стверджуючи, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару та проведенні аналізу поданих до митного оформлення документів встановлено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять інформацію щодо усіх складових митної вартості на умовах поставки СРТ, у зв'язку з чим митним органом був застосований метод 2 ґ) резервний.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд,-
25.06.2013 між ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" (покупець, Україна) та ВАТ "НК "Роснєфть" (продавець, Росія) було укладено контракт № 0000713/2235К на постачання нафтопродуктів.
Згідно п. 1.2 контракту, найменування, кількість, якість, ціна, період поставки, базис поставки та інші необхідні умови поставки оговорюються сторонами в щомісячних додатках чи/або доповненнях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно із п. 3.1 контракту, ціна на товар, що поставляється по цьому контракту встановлюється в доларах США за 1 метричну тону та визначається згідно додатків, що є невід'ємною частиною цього контракту.
30.01.2015 між покупцем та продавцем було укладено додаток № 35 до контракту № 0000713/2235К.
Відповідно до п. 1 додатку № 35, продавець передає, а покупець зобов'язується купити та оплатити газ вуглеводний ПБТ на умовах СРТ станція Соловей/Суземка.
Згідно до п. 1 додатку № 35, ціна за 1 метричну тонну товару складає: середнє із середніх котирувань на СПБТ навпроти заголовка графи «Argus SPBT DAF Ukraine» опублікованих в «Argus International LPG» на протязі календарного місяця відвантаження товару зі станції відправки мінус знижка 60 дол./тонну, поставленого на умовах СРТ станція Соловей/Суземка. Попередня ціна складає 157,50 доларів США/тонну.
01.01.2015 між ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" та ТОВ «Брок-Енерджі» було укладено договір доручення № 0018ПЦ, згідно якого ТОВ «Брок-Енерджі» зобов'язувалось, як повірений, надавати комплекс митно-брокерських послуг, перелік яких визначено в п. 1.1 зазначеного договору.
09.02.2015 р. між ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" та ТОВ «Ітек Транс» було укладено договір № 0019ПЦ транспортного експедирування, згідно якого ТОВ «Ітек Транс» зобов'язується організувати виконання послуг, пов'язаних з організацією перевезень залізничним транспортом товару.
З 26.02.2015 по 05.03.2015 позивачем до митного оформлення заявлений товар «газ вуглеводний скраплений паливний пропан-бутан технічний, марки ПБТ. Відповідає вимогам ГОСТу Р 52087-2003. Вміст компонентів: … Використовується у якості моторного палива для автомобільного транспорту та для комунально-побутових та промислових потреб. Виробник - Російська Федерація», який надійшов згідно контракту від 25.06.2013 № 0000713/2235К від Відкритого акціонерного товариства «HK «Роснефть» (Росія) за наступними тимчасовими МД:
- від 26.02.2015 №№ 102040001/2015/100264-102040001/2015/100269;
- від 27.02.2015 №№ 102040001/2015/100270-102040001/2015/100272;
- від 02.03.2015 № 102040001/2015/100278;
- від 03.03.2015 № 102040001/2015/100280;
- від 04.03.2015 № 102040001/2015/100284;
- від 05.03.2015 № 102040001/2015/100291.
30.03.2015 позивач подав додаткову декларацію № 102040001/2015/100386 та задекларував митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).
В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0000095 від 26.02.2015; попередню МД № 102040001.2015.895020.001 від 18.02.2015; накладну УМВС № АЦ128755 від 14.02.2015; некласифікований комерційний документ лист № 85-8127 від 10.02.2015; некласифікований комерційний документ розрахунок попередньої ціни б/н від 12.02.2015; рахунок - фактуру (інвойс) № 7215800069 від 02.02.2015; рахунок - фактуру (інвойс) № 7215902100 від 28.02.2015; контракт № 0000713/2235К від 25.06.2013 разом із додатком № 35 та змінами 1-4; договір про надання послуг митного брокера № 0018ПЦ від 01.01.2015; сертифікат відповідності № UAІ.145.0010206-15 від 26.02.2015; інформацію про позитивні результати радіологічного контролю товару № 2719 від 14.02.2015; декларацію про походження товару № АЦ128755 від 14.02.2015; паспорти; митну декларацію країни відправлення № 10006110/100215/0001607 від 10.02.2015.
Митним органом було повідомлено декларанта, що у зв'язку з відсутністю інформації щодо всіх складових митної вартості, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України для визначення заявленої митної вартості особі, уповноваженій на декларування (представнику), необхідно додатково надати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. У відповідності до частини четвертої статті 53 Митного кодексу України для визначення заявленої митної вартості особі, уповноваженій на декларування (представнику) з метою підтвердження числового значення складової митної вартості необхідно додатково надати такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчужування оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) додаткову інформацію щодо вартості у країні - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
09.04.2015 Чернігівською митницею Державної фіскальної служби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 102000010/2015/000075/1, в якому зазначено наступне. Причиною здійснення коригування митної вартості було проведення консультації з декларантом з метою обґрунтованого методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією. В ході консультації встановлено, що у декларанта інформація на ідентичні та аналогічні (подібні) товари відсутня. Уповноважена особа на декларування не надала витребувані документи. У митного органу наявна цінова інформація щодо вартості ідентичних/подібних товарів МД 03.03.2015 № 901050000/2015/001725 - 212 USD/т. Попередні методи не застосовано: 1) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - неподання декларантом документів, зазначених в частинах третій та четвертій статті 53 Митного кодексу України. Під час консультації встановлено, що у декларанта інформація на ідентичні, подібні (аналогічні) товари відсутня: 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність цінової інформації на ідентичні товари; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність цінової інформації на подібні товари; 4) на основі віднімання вартості - відсутність основи для віднімання; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність основи для додавання.
Також, була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102040001/2015/00001 від 30.03.2015 - про відмову у прийнятті митної декларації № 102040001/2015/100386 від 30.03.2015.
10.04.2015 позивач подав додаткову декларацію № 102040001.2015.100487, а відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102040001/2015/00004 від 10.04.2015, оскільки товар вже випущений у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна", не погоджуючись з такою позицією відповідача, звернулося до суду з даним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із статтею 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною шостою вказаної правової норми орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Досліджуючи правомірність застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, суд встановив, що позивачем під час митного оформлення товару не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
За умовами контракту від 25 червня 2013 року № 0000713/2235К оплата за кожну партію товару здійснюватиметься на умовах 100% передоплати. У випадку нездійснення 100% передоплати в строки, встановлені контрактом, відвантаження товару здійснюватися не буде.
Отже, на момент подання позивачем до відповідача декларації № 102040001/2015/100386 від 30.03.2015 у товариства повинні бути в наявності банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, так як умовами контракту передбачено оплату товару до моменту його відвантаження покупцю.
Умовами договору транспортного експедирування від 09.02.2015 № 0019ПЦ передбачено, що транспортно-експедиторські послуги складаються, зокрема, із оплати платежів за транспортування товару, вартості послуг по охороні, оплати зборів, оплати за користування вагонами, оплати за зберігання товару на станціях переадресації, оплати страхової відповідальності тощо (пункт 1.2 договору), в той же час, позивач зобов'язаний відшкодувати всі документально підтвердженні затрати експедитора (п. 2.4 договору).
Таким чином, у даному випадку банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів є обов'язковою складовою для підтвердження митної вартості товару, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.
Однак, як підтверджується матеріалами справи, позивач на запит відповідача про надання додаткових документів не надав витребувані документи.
Крім того, враховуючи, що відповідач зобов'язав позивача надати додаткові документи, твердження позивача про відсутність консультацій між декларантом і відповідачем щодо обміну інформацією для визначення митної вартості є безпідставними.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу документально не підтверджується.
Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач є Дочірнім підприємством ВАТ "НК "Роснефть", оскільки в даному випадку відомості з мережі не є належним та достатнім доказом згідно Кодексу адміністративного судочинства України, а будь-яких інших доказів на підтвердження зазначеного матеріали справи не містять.
Згідно із статтею 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками відповідача, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.
Відтак, суд дійшов висновку, що рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості №102000010/2015/000075/1 від 09.04.2015 є правомірним, а, враховуючи, що підставою для видачі позивачу карток відмови є вказане вище рішення про визначення митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102040001/2015/00001 від 09.04.2015 та № 102040001/2015/00004 від 10.04.2015 також прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов