26 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів: Антоненко Н.О., Прокопчук Н.О.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
за участю:
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами в справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Департамент земельних ресурсів про визнання права власності на земельну ділянку,
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого органу КМР про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,996 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30.07.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12.09.2013 рішення залишено без змін.
Справа № 754/6810/13-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/15245/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Петріщева І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд вищевказаного рішення, у зв'язку з нововиявленими обставинами (а. с. 95), в якій зазначила, що 04.08.2015 на запит позивача, архівний сектор Броварської райдержадміністрації повідомив про неможливість надання архівного витягу з наказу радгоспу ім. Кірова в 1989 році про виділення земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, оскільки наказу про виділення земельної ділянки не виявлено, та архівні документи основної діяльності радгоспу ім. Кірова за період 1960-1994 років було частково викрадено 09.01.2008 з приміщення архіву відповідно до Акту про нестачу справи від 14.01.2008 №1. Зазначені обставини вона вважає нововиявленими, в зв'язку з чим просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30.07.2013.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.10.2015 у задоволенні вказаної заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалити рішення, яким скасувати ухвалу суду першої інстанції. Апелянт посилається на те, що ухвала не відповідає вимогам закону є упередженою та порушує норми Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Земельного кодексу України. В обґрунтування своїх доводів вказує, що батьки позивача отримали земельну ділянку, оскільки вони є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи та відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обов'язковим є відведення місцевими радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач. Зазначила, що судом не було враховано те, що вона неодноразово зверталась до відповідних структурних підрозділів щодо законного права приватизації земельної ділянки, яка знаходиться у тривалому користуванні родини позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника, перевіривши наведені в заяві доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню знаступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для перегляду справи за нововиявленими обставинами відсутні.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30.07.2013 (а. с. 51-54), залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12.09.2013, у задоволені позову ОСОБА_1 до Виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Департамент земельних ресурсів про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено (а. с. 72-76). Підставою прийняття вказаного рішення була відсутність доказів на підтвердження виділення спірної земельної ділянки батькам позивача після переселення з м. Прип'ять. Листом від 04.08.2015 №196, Архівний сектор Броварської РДА Київської області на запит ОСОБА_1 від 04.08.2015 повідомив, що надати архівний витяг з наказу радгоспу ім. Кірова в 1989 році про виділення земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 немає можливості, тому що в документах з основної діяльності радгоспу ім. Кірова наказу про виділення земельної ділянки не виявлено, додатково зазначивши, що архівні документи основної діяльності радгоспу ім. Кірова за період 1960-1994 роки було частково викрадено 09.01.2008 з приміщення архіву (Акт про нестачу справ від 14.01.2008 №1) (а. с. 86). Вказане повідомлення заявник вважає нововиявленою обставиною, в зв'язку з чим і звернулася до суду з відповідною заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦПК України, у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ.
Для визначених п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» №4 від 30.03.2012 нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. П. 4 обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).
Таким чином, законодавець зазначив, що необхідними умовами для визнання обставин нововиявленими є те, що вони існували на час розгляду справи; не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
На підставі викладеного та враховуючи те, що обставини, на які посилається заявник не підпадають під визначення нововиявлених, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вищезгаданої заяви правильними.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права. Викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та зібраним доказам й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Доводи апелянта про те, що вказана ухвала є упередженою та порушує Конституційні права заявника та вимоги Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Земельного кодексу України, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, в зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції.
На підставі викладеного та п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Н.О. Антоненко
Н.О. Прокопчук