ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" березня 2012 р. Справа № 2a-680/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Остап'юка С.В., суддів: Могили А.Б., Микитюка Р.В.,
за участю секретаря: Озара О.Я.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідачів Грома А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -
07.02.2012 року ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_2 (далі -відповідачі) про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.
21.02.2012 року ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області вказану адміністративну справу передано на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Дана справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 05.03.2012 року.
29.03.2012 року в судовому засіданні ухвалою суду, у відповідності до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну відповідача військової частини НОМЕР_2 , яка вибула внаслідок розфорумування, її правонаступником -військовою частиною НОМЕР_1 .
Позовні вимоги позивачем мотивовані тим, що наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) за №520 його звільнено з військової служби у запас (за станом здоров'я), а наказом Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №162 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , однак відмовлено у виплаті грошової компенсації за речове майно, у зв'язку з відсутністю коштів. Просить визнати бездіяльність Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 щодо неперерахування грошових коштів та виплати грошової компенсації за речове майно протиправними, та стягнути з відповідачів в солідарному порядку грошову компенсацію за речове майно в розмірі 7451,13 гривень.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних в позовній заяві.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених в письмовому запереченні проти заявлених вимог та суду пояснив, що виплата компенсації за не отримане речове майно не здійснюється у відповідності до Закону України «Про деякі заходи по економії бюджетних коштів».
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, колегія суддів встановила наступне.
З 1991 року, капітан ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України на посаді начальника обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_2 .
Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.08.2011 року за №520, у відповідності до частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу'його звільнено у запас (за станом здоров'я).
Наказом Командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.08.2011 року за №162 з 31.08.2011 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
За період проходження військової служби позивачем не в повному обсязі отримано речове майно. Так, заборгованість грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 складає: з 1991 року до 11.03.2000 року в розмірі 787,70 гривень та з 11.03.2000 року до часу звільнення -6663,43 гривень, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2011 року за №2141.
Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'від 20.12.1991 року (із змінами та доповненнями) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей складається з цього Закону, інших актів законодавства України, а також військових статутів Збройних Сил України.
Згідно статті 9 даного Закону Держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
Постановою Кабінету Міністрів України за №1135 від 22.07.1998 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'затверджено Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час (далі -Положення).
Згідно пункту 28 Положення військовослужбовці, звільнені з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за своїм бажанням можуть одержати речове майно, належне їм до одержання в місяці звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання у військовій частині наказу про звільнення.
Особам, які звільняються з військової служби в запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за належне їм до одержання у місяці звільнення речове майно.
Відповідно статті 15 Закону України «Про Збройні Сили України»(в редакції Закону від 05.10.2000 року) фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів'за №1459-ІІІ від 17.02.2000 року, який набрав чинності з 11.03.2000 року, призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них, а також дію абзацу першого частини першої статті 14 зазначеного Закону в частині забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей безоплатного проїзду у відпустку.
Таким чином, заборгованість відповідачів перед позивачем по виплаті компенсації за речове майно в розмірі 6663,43 гривень виникла після вступу в законну силу Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", а тому враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача в частині визнання дій неправомірними та стягнення в солідарному порядку з Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 грошової компенсації за речове майно за період з 11.03.2000 року до часу звільнення позивача з військової служби в розмірі 6663,43 гривень, безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення частини грошової компенсації за речове майно в розмірі 787,70 гривень, яка виникла за період з 1991 року до 11.03.2000 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності 01.09.2005 року, тобто після виникнення правовідносин між позивачем та Міністерством оборони України, військовою частиною НОМЕР_1 в частині набуття позивачем права на отримання грошової компенсації за речове майно в розмірі 787,70 гривень за період з 1991 року до 11.03.2000 року.
До моменту набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України, 01.09.2005 року, скарги на дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб розглядались та вирішувались в порядку глави 31-А Цивільно- процесуального кодексу України (в редакції закону від 1963 року із подальшими змінами та доповненнями), у відповідності до статті 248-5 якої скаргу можна було подати до суду у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, перебіг строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами про стягнення грошової компенсації за речове майно в розмірі 787,70 гривень, яка виникла в період до 11.03.2000 року підлягає обчисленню з моменту не забезпечення позивача речовим майном та не здійснення виплати грошової компенсації за нього у вказаний період.
Тому, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 дізнався та повинен був дізнатися про порушення свого права з моменту допущення такого порушення.
Таким чином, суд зазначає, що позов в частині стягнення грошової компенсації за речове майно в розмірі 787,70 гривень поданий з пропущенням двомісячного строку на звернення до адміністративного суду, а будь-які підстави для поновлення такого строку відсутні.
У відповідності до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Таким чином, позовна заява в частині вимог про стягнення грошової компенсації за речове майно в розмірі 787,70 гривень підлягає залишенню без розгляду.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 99, 100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 в частині визнання дій неправомірними та стягнення коштів в розмірі 6663,43 гривень - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання дій неправомірними та стягнення коштів в розмірі 787,70 гривень - залишити без розгляду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Головуючий суддя: Остап'юк С.В.
Суддя Могила А.Б.
Суддя Микитюк Р.В.