ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" лютого 2012 р. Справа № 2a-472/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Дякун М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Івано-Франківського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до відповідача: ОСОБА_2
про стягнення коштів у сумі 349,06 грн,-
13.02.2012 року Івано-Франківський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Позовні вимоги мотивував тим, що за відповідачем залишається невідшкодованою незаконно отримана допомога по безробіттю за період з 16.11.2011 року по 29.11.2011 року у сумі 349,06 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.
Відповідач у судовому засіданні адміністративний позов визнав у повному обсязі.
Вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних мотивів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про зайнятість населення»для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 19 даного Закону державна служба зайнятості веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Судом встановлено, що 09.11.2011 року громадянин ОСОБА_2 з метою пошуку роботи звернувся до Івано-Франківського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією персональної картки особи, яка звернулася до центру зайнятості (а.с.7).
16.11.2011 року, на підставі поданої відповідачем заяви, ОСОБА_2 надано статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
З наявного у матеріалах справи розрахунку допомоги по безробіттю, виданого ОСОБА_2, вбачається, що відповідач за час перебування на обліку в Івано-Франківського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за період з 16.11.2011 року по 30.11.2011 року отримав допомогу по безробіттю у сумі 349,06 грн. (а.с.11).
Судом встановлено, що посадовими особами Івано-Франківського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України № 60/62 від 13.02.2009 року, постановою правління Пенсійного фонду України № 7-1 від 13.02.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 232/16248 від 12.03.2009 року, було проведено звірку по обміну інформацією з Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (Реєстраційною палатою) на безробітного ОСОБА_2.
На підставі даних на застраховану особу і даних, наданих Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (Реєстраційною палатою), та на виконання пункту 5 частини 2 статті 12 закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», 30.11.2011 року позивачем було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»на безробітного ОСОБА_2, за результатами якого складено акт № 1771 від 30.11.2011 року (а.с.10).
У даному акті зафіксовано, що громадянин ОСОБА_2 з 16.11.2011 року по 30.11.2011 року перебував на обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості як безробітний та одночасно з 28.10.2010 року по даний час являється фізичною особою-підприємцем. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11-15/2464 від 23.11.2011 року (а.с.9).
У відповідності до вимог пункту «б»частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство"
Згідно абзацу 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем визначеного Законом обов'язку, ним було незаконно отримано допомогу по безробіттю за період з 16.11.2011 року по 29.11.2011 року у сумі 349,06 грн.
Згідно абзацу 1 пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
У відповідності до вимог абзацу 6 частини 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.
14.12.2011 року директором Івано-Франківського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття ОСОБА_3 видано наказ № 133 «Про повернення коштів», пунктом 2 якого зобов'язано начальника юридичного відділу ОСОБА_4 направити ОСОБА_2 повідомлення для добровільного повернення незаконно виплачених коштів у сумі 349,06 грн. за період з 16.11.2011 року по 29.11.2011 року (а.с12).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 16.12.2011 року, на виконання вимог вищевказаного наказу від 14.12.2011 року, направлено відповідачу претензію № МЦЗ-5805/01-14/06 щодо добровільного повернення незаконно виплачених коштів у сумі 349,06 грн. за період з 16.11.2011 року по 29.1.2011 року, яку ОСОБА_2 залишив без реагування (а.с.13).
У судовому засіданні відповідач у відповідності до вимог частини 2 статті 51, статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги визнав повністю.
Згідно частини 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову та прийняття його судом приймається постанова про задоволення позову.
Враховуючи те, що ОСОБА_2, станом на 29.02.2012 року, не повернуто незаконно виплачені кошти у сумі 349,06 грн., а також те, що визнання відповідачем позовних вимог не порушує жодних прав, свобод чи інтересів, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 136, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Глібова, 13/1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) в користь Івано-Франківського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття кошти у сумі 349 (триста сорок дев"ять) грн. 06 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 01.03.2012 року.