ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" березня 2012 р. Справа № 2a-455/12/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Круглій О.М.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій
10.02.2012 року ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій. Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідачем протиправно відмовлено їй, як фізичній особі-підприємцю, у видачі свідоцтва платника єдиного податку.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Суду пояснила, що 23.01.2012 позивач, маючи намір здійснювати торгівлю ювелірними виробами, подала до податкового органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування. Однак, за результатами розгляду вказаної заяви, 02.02.2012 Державною податковою інспекцією м.Івано-Франківську, було прийнято рішення про відмову у видачі ОСОБА_2Б свідоцтва платника єдиного податку, оскільки згідно із п.п.4 п.291.5.1 п.21.5 ст.291 Податкового Кодексу України, фізичні особи- підприємці, які є платниками єдиного податку, не мають права здійснювати виробництво та продаж дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Позивач та її представник із рішенням відповідача не погоджуються, так як при його прийнятті, податковий орган, на їх думку, безпідставно послався на вказану норму Податкового Кодексу, оскільки остання не містить чіткого визначення чи можуть особи, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами, бути платниками єдиного податку. Зазначила, що нормами чинного законодавства встановлено обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування для суб'єктів господарювання, які здійснюють операції із дорогоцінними матеріалами та дорогоцінним камінням, як із сировиною, при цьому дане обмеження не поширюється на фізичних осіб-підприємців, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами, як готовою споживчою продукцією. Вважає, що Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», на приписи якого посилається податковий орган у оскаржуваній відмові, застосовуватись до спірних правовідносин не може. Крім того в обґрунтування позовних вимог просила врахувати, що одним з принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України є презумпція правомірності рішень платника податків у випадку множинного трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання. Тому на думку представника позивача рішення податкового органу від 02.02.2012 підлягає до скасування, як незаконне, а відповідача слід зобов'язати видати ОСОБА_2 свідоцтво платника єдиного податку. Позов просила задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою уповноваженого представника Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про розгляд справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав, причини неявки суду не повідомив. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.
Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, згідно положень ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності представника відповідача.
Вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши в їх сукупності подані докази, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.
У відповідності до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №695155.
Судом встановлено, що 23.01.2012 року фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 подано до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську заяву про застосування спрощеної системи оподаткування на 2012 рік. При цьому згідно даної заяви позивачем обрано такі види діяльності, як роздрібна та оптова торгівля ювелірними виробами та розбрібна торгівля непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угрупувань.
За результатами розгляду вищевказаної заяви Державною податковою інспекцією в м.Івано-Франківську прийнято рішення від 02.02.2012 року, згідно якого на підставі п.п.4 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПКУ ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва платника єдиного податку на 2012 рік.
Дані обставини підтверджуються дослідженими судом в якості письмових доказів по справі вищевказаною заявою та оскаржуваним рішенням ДПІ в м.Івано-Франківську.
Згідно вимог ч.3 ст.2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За наслідками судового розгляду суд погоджується з підставністю та законністю прийняття вищевказаного рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку з огляду на нижчевикладене.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу 14 Податкового Кодексу України (далі- ПКУ).
Згідно п.291.2 ст.291 ПКУ під спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності слід розуміти особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до п.291.3 ст.291 ПКУ юридична особа чи фізична особа- підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу проводиться такою особою самостійно та/або через свої вдокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як вбачається із змісту п.291.4 ст.291 ПКУ однією із вимог для можливості застосування фізичними особами- підприємцями спрощеної системи оподаткування є відповідний вид господарської діяльності, який обрано такими особами. При цьому відповідно до п.298.3 ст.298 та п.299.11 ст.299 ПКУ вид господарської діяльності згідно із класифікатором видів економічної діяльності (далі-КВЕД) безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку-фізичної особи -підприємця.
Підпунктом 299.9 ст.299 ПКУ визначено наступні підстави для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку:
-невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам ст.291 цієї глави;
-наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реоганізації(крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реоганізації;
-подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п.299.8 ст.299 ПКУ у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
Згідно п.п.4 п.п.291.5 п.291.5 ст.291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного внеску суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Чинний ПКУ не містить визначення вжитих у цьому Кодексі термінів «дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння».
За таких обставин на переконання суду з урахуванням положень ч.7 ст. 9 КАСУ суд в даному випадку зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин аналогію закону.
Законом, який визначає правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».
Відповідно до ст.1 вищевказаного Закону :
- дорогоцінні метали- це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировини, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);
- дорогоцінне каміння- природні та штучні(синтетичні) мінерали в сировині, небробленому та обробленому вигляді(виробах).
- дорогоцінне каміння органогенного утворення -перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді;
- видобуток дорогоцінних металів- вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва(хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами(недогарки) усіма можливими способами;
- видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння- вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських поряд усіма можливими способами;
- виробництво дорогоцінних металів -вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напвпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок).
Так в судовому засіданні представником позивача визнано обставину щодо наміру фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 торгувати ювелірними виробами із золота.
Для здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінних металів, матеріалів, що містять дорогоцінні метали, відповідності їх державним стандартам, а також відповідності вставок із дорогоцінного каміння (природного та штучного), дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (природного та штучного), дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (природного та штучного) найменуванню, вагомим та технічним характеристикам , зазначеним на етикетці (бирці) виробу, на виконання вищезгаданого Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»прийнята Інструкція про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затверджена наказом Міністерства фінансів України за № 244 від 20.10.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 874/4167 від 16.12.1999.
Згідно вимог п.1.5 даної Інструкції виріб з дорогоцінного металу - будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.
Інші визначення дорогоцінного металу в чинному законодавсті відсутні. Тому на переконання суду, встановлені п.п.4 п.п.291.5.1 ст.291.5 ПКУ, обмеження щодо можливості обрання суб'єктами господарювання спрощеної системи оподаткування поширюються на позивача, а відтак внаслідок невідповідності виду діяльності платника податку вимогам ст.291 ПКУ фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 не може бути отримано свідоцтво платника єдиного податку.
Суд не погоджується з твердженням представника позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин приписів пп..4.1.4 п.4.1.ст.4 ПКУ, так як на переконання суду множинне трактування прав та обов'язків платника податків або контролюючого органу у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами, відсутнє. Так виходячи з системного тлумачення чинного законодавства множинність тлумачень змісту прав та обов'язків суб'єктів правовідносин може мати місце виключно у випадку наявності рівних за юридичною силою нормативно-правових актів, які по різному врегульовують одні і ті ж правовідносини і при цьому суперечать один одному. Проте наявності жодного нормативного акту, який би суперечив вищенаведеним положенням ПКУ чи Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», позивачем в обґрунтування свого твердження не наведено та в ході судового розгляду судом не встановлено.
Одночасно суд залишає без уваги посилання представника позивача на розподіл видів діяльності відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2005, оскільки класифікація видів економічної діяльності в основному має виключно статистичне значення та застосовується переважно на методологічних засадах.
З огляду на вищевикладене рішення Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про відмову у видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку є таким, що прийняте у відповідності до вимог податкового законодавства та скасуванню не підлягає, а відтак в задоволенні вимог позивача слід відмовити.
На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, глави 1 розділу 14 Податкового Кодексу України, Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 244 від 20.10.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 874/4167 від 16.12.1999, керуючись ст.ст.11, 71, ст. 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд,
в задоволенні позову відмовити.
Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова в повному обсязі виготовлена 12.03.2012 року.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_3