ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" лютого 2012 р. Справа № 2a-375/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мигалюка Ю.В.,
секретаря Цюпа У.Л.,
за участю сторін:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 30.09.2011 року № 29132807 -
03.02.2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську звернулося в суд із адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 30.09.2011 року щодо виконання вимоги про сплату боргу №3418 від 24.06.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що винесена відповідачем постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження за вимогою про сплату боргу суперечить абзацу 6 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, а тому підлягає скасуванню. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав письмове заперечення, в якому проти позову заперечив, просив розгляд справи проводити без його участі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, взявши до уваги письмове заперечення проти позову, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що 24.06.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську відповідно до статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та на підставі особового рахунку платника виставлено вимогу за №3418 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 про сплату боргу, що утворився за рахунок недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 782,34 гривень (а.с.6).
Позивачем подано відповідачу вищевказану вимогу про сплату боргу для здійснення примусового виконання.
30.09.2011 року відповідачем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу), яку отримано позивачем 24.01.2012 року (а.с.5).
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало виключення розділом 8 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”частин 1-9 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме її частини 3, якою вимогам про сплату боргу надавався статус виконавчого документу.
В десятиденний строк, визначений частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України Управлінням Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську оскаржено рішення державного виконавця.
В період з 01.01.2004 року до 01.01.2011 року здійснення заходів впливу та стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснювалося у відповідності до порядку, визначеному Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до положень статті 106 вказаного Закону (в редакції чинній до 01.01.2011 року) був встановлений механізм реалізації повноважень органів пенсійного фонду щодо здійснення заходів впливу та стягнення недоїмки страхових внесків, який, серед іншого, передбачав, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (частина 3).
З набранням чинності 01.01.2011 року Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” здійснення сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також вжиття заходів впливу та стягнення щодо їх сплати проводиться в порядку визначеному вказаним законом для сплати єдиного внеску, який є консолідованим страховим внеском, що також включає в себе страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Розділом VIII Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” частини першу - дев'яту статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виключено, натомість статтею 25 цього Закону встановлені аналогічні заходи впливу та стягнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та частиною четвертою даної норми Закону передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Однак, пунктом 7 Розділу VIII Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” встановлений механізм реалізації заходів впливу та стягнення недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, згідно якого стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Цією ж нормою Закону встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
В судовому засіданні встановлено, що заборгованість в сумі 782,34 грн. зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування приватного підприємця ОСОБА_2 виникла станом на 31.05.2011 року.
Зі слів представника позивача дана заборгованість виникла за 2010 рік, однак останньою в судовому засіданні не надано суду будь-яких доказів щодо підтвердження даного факту.
Відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про недоведеність представником позивача заявлених ним позовних вимог та відмову у зв'язку з цим у задоволенні позову.
На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі складена 22.02.2012 року.
Суддя: Мигалюк Ю.В.