ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" лютого 2012 р. Справа № 2a-368/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Біньковської Н.В.
при секретарі судового засідання Хоми О.В.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, -
Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську звернулося в суд з позовом до відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що винесена відповідачем постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17.10.2011 року ВП № 30500486 за вимогою позивача про сплату боргу № Ф-4260 від 24.06.2011 року суперечить абзацу 6 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, а тому підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав на адресу суду заперечення проти позову, зазначивши про розгляд справи за його відсутності, а тому суд вважає, що розгляд справи можливий за даної явки.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.06.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську відповідно до статті 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” прийнято вимогу № Ф-4260 про сплату боргу ОСОБА_2 в сумі 1747,80 грн., що утворився за рахунок недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.7). Вказана вимога отримана ОСОБА_2 01.08.2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.8).
Позивач подав відповідачу вищевказану вимогу про сплату боргу за № Ф-4260 від 24.06.2011 року для здійснення примусового виконання.
17.10.2011 року відповідачем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) ВП № 30500486, яку отримано відповідачем 24.01.2012 року (а.с.6). Дана постанова мотивована тим, що відповідно до розділу 8 „Прикінцевих та перехідних положень” Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” виключені частини 1-9 статті 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме частина 3 вказаної статті, якою вимогам про сплату боргу надавався статус виконавчого документа.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України „Про виконавче провадження”.
За змістом статті 11 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частина 1 статті 25 вказаного Закону передбачає обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Згідно приписів частин 1, 2 статті 17 Закону України „Про виконавче провадження” примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Такими виконавчими документами серед іншого можуть бути рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
В судовому засіданні встановлено, що зазначена у вимозі сума боргу зі сплати страхових внесків в розмірі 1747,80 грн. утоворилася до 1 січня 2011 року.
Здійснення заходів впливу та стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в період з 01.01.2004 року до 01.01.2011 року здійснювалося у відповідності до порядку, визначеному Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до положень статті 106 вказаного Закону (в редакції чинній до 01.01.2011 року) був встановлений механізм реалізації повноважень органів Пенсійного фонду щодо здійснення заходів впливу та стягнення недоїмки зі страхових внесків, який, серед іншого, передбачав, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (частина 3).
З набранням чинності 01.01.2011 року Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” здійснення сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також вжиття заходів впливу та стягнення щодо їх сплати проводиться в порядку визначеному вказаним законом для сплати єдиного внеску, який є консолідованим страховим внеском, що також включає в себе страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Розділом VIII Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” частини першу - дев'яту статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виключено, натомість статтею 25 цього Закону встановлені аналогічні заходи впливу та стягнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та частиною четвертою даної норми Закону передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Пунктом 7 Розділу VIII Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” встановлений механізм реалізації заходів впливу та стягнення недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, згідно якого стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Крім того, цією ж нормою Закону встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Із системного аналізу наведених норм закону, суд приходить до висновку, що до правовідносин стягнення недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, підлягають застосуванню положення частин 1 - 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в редакції закону чинній до 01.01.2011 року, якою визначалися повноваження територіальних органів пенсійного фонду надсилати вимогу про сплату недоїмки страхових внесків, а виконання такої вимоги забезпечувалося, в тому числі її примусовим виконанням як виконавчого документу в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”. Право позивача стягувати недоїмку шляхом складання вимоги і направлення її до органів державної виконавчої служби, є нерозривним із статусом такої вимоги як виконавчого документа.
Таким чином, територіальні органи пенсійного фонду повноважні вимагати виконання вимоги про сплату боргу - недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав від платників таких внесків, в тому числі й через органи державної виконавчої служби як органи державної влади, що забезпечують примусове виконання судових рішень та рішень суб'єктів владних повноважень, а направлення до органів державної виконавчої служби вимоги про сплату боргу є здійсненням позивачем своїх владних повноважень, передбачених законом.
За таких обставин, вимога про сплату боргу № Ф-4260 від 24.06.2011 року є виконавчим документом - рішенням органу державної влади, виконання якого за законом покладено на державну виконавчу службу, примусове виконання якого підлягає державною виконавчою службою у відповідності до частини 1, пункту 8 частини 2 статті 17 Закону України “Про виконавче провадження”.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу за № Ф-4260 від 24.06.2011 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” - неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, прийнята всупереч вимогам чинного законодавства і підлягає скасуванню.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 17.10.2011 року ВП № 30500486 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за вимогою про сплату боргу № Ф-4260 від 24.06.2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Біньковська Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 20.02.2012 року.