ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" травня 2011 р. Справа № 2a-1654/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Кафарського В.В.
за участю секретаря Вилки О.С.
представників:
від позивача: не з"явився.
від відповідача: не з"явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі
до відповідача: Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі та м. Калуші
про стягнення заборгованості в сумі 258829,26 грн.,-
30.03.2011 року Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі (далі -позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі та м. Калуші (далі -відповідач) простягнення заборгованості в сумі 258 829,26 грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»в період з 01.11.2010року по 01.05.2011 року відмовився відшкодовувати виплачену застрахованим особам державну адресну допомогу до пенсії по інвалідності у зв'язку із трудовим каліцтвом, внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність всього в загальному розмірі 258 829,26 гривень.
Представник позивача в судове засідання не з"явився однак подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги викладені у адміністративному позові підтримав в повному обсязі. Просив позов задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, на адресу суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та надав письмове заперечення проти заявлених позовних вимог, де зазначив, що суми виплаченої державної адресної допомоги встановлені постановою Кабінету Міністрів України за №265 від 26.03.2008 року «Про деякі питання пенсійного забезпечення»та постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»за №198 від 11.03.2009 року та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з виплатою адресної допомоги.
Розглянувши матеріали адміністративної справи та дослідивши докази, суд встановив наступне.
В період з листопада 2010 року по травень 2011 року позивачем здійснено виплату застрахованим особам державної адресної допомоги в розмірі 258 829,26 гривень.
Суми виплаченої допомоги включені позивачем до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за кожний місяць вказаного періоду.
Відповідачем зазначені акти підписані із застереженнями та згідно таблиць розбіжностей не прийнято до відшкодування вищевказані суми виплаченої державної адресної допомоги до пенсії .
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку є: пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства), пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті, медичні профілактично-реабілітаційні заходи, допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, відновлення здоров'я та працездатності потерпілого, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відносини стосовно відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат Пенсійного Фонду на виплату пенсій по інвалідності регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4 (далі - Порядок №5-4/4) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до пункту 4 Порядку №5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Крім того, статтею 24 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Таким чином, законодавством передбачено обов'язок Фонду здійснювати відшкодування пенсійними органам чітко визначеного переліку понесених останніми витрат.
Серед витрат, які підлягають відшкодуванню відсутні витрати на виплату державної адресної допомоги. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення»запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.
З положень статті 21 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»вбачається, що законом не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.
Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку №5-4/4 встановлено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, серед яких відсутні витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.
З огляду на викладене, жодним нормативним актом не передбачено обов'язку відповідача відшкодовувати Управлінню Пенсійного фонду витрати на виплату державної адресної допомоги.
Як наслідок суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог про зобов'язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі прийняти до відшкодування витрати виплаченої щомісячної державної адресної допомоги та витрати на її доставку в розмірі 258 829,26 гривень. За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Кафарський В.В.
Постанова складена в повному обсязі 03.06.2011 року.