ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"20" травня 2011 р. Справа № 2a-1578/11/0970
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Черепій П.М., розглянувши матеріали адміністративного
позову ОСОБА_1
до Управління МВС України в Івано-Франківській області
про скасування наказу №125 о/с від 28.09.2010 року та зобов'язання вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління МВС України в Івано-Франківській області про скасування наказу №125 о/с від 28.09.2010 року та зобов'язання вчинення дій.
Суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження за даним позовом та з'ясовуючи чи подано позовну заяву від імені позивача особою, яка має право на ведення справи в суді, встановив наступні обставини.
12 липня 2010 року УМВС України в Івано-Франківській області було видано Наказ № 94 о/с, відповідно до якого ОСОБА_2 з 31.07.2010 року звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом «А» статті 65 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
27 липня 2010 року ОСОБА_2 помер, про що 04 серпня 2010 року було зроблено відповідний актовий запис та видано свідоцтво про смерть.
28 вересня 2010 року УМВС в Івано-Франківській області видало наказ № 125 о/с, яким ОСОБА_2, з 27.07.2010 року виключено із списків особового складу у зв'язку із смертю.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви предметом оскарження є Наказ № 125 о/с від 28.09.2010 року, а також зобов'язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу в розмірі дев'яти місячних грошових забезпечень відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до положень ч. 4 статті 25 Цивільного Кодексу України у момент смерті фізичної особи припиняється її цивільна правоздатність, тобто здатність мати будь-які права та обов'язки.
Правонаступництво після смерті фізичної особи врегульовано Главою 84 Цивільного Кодексу України. Перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла до іншої особи є спадкуванням.
У відповідності до статті 1219 Цивільного Кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що Суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Таким чином, як вбачається з вищенаведених норм, у ОСОБА_1 відсутнє право на отримання вихідної допомоги в розмірі дев'яти місячних грошових забезпечень відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки дана допомога не входить до спадкової маси та не була нарахована її померлому чоловіку за життя.
В даному випадку також не може бути застосована норма 1227 Цивільного Кодексу України, з огляду на наступне.
Згідно статті 1227 Цивільного Кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у
зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, нарахування вихідної допомоги здійснено не було, тобто за життя вказані суми йому не належали, а тому не можуть входити до спадкової маси, яка залишилася після його смерті. В зв'язку зі смерю ОСОБА_2 у межах розгляду даного позову не являється за можливе встановлення тієї обставини чи насправді померлий мав право на вихідну допомогу та в якому розмірі.
Оскільки, право на оспорювання права на вихідну допомогу та її розміру нерозривно пов'язано з особою спадкодавця і не породжує спадкування, за таких обставин передача прав та обов'язків позивача іншій особі у якості правонаступника у розглядуваній справі є неможливим. Вимоги статті 1227 ЦК України застосовуються до виплат, які повинні бути нараховані до відкриття спадщини.
Таким чином, відносини з нарахування пенсії є відносинами, що не допускають правонаступництва.
Питання щодо скасування Наказу УМВС України в Івано-Франківській області № 125 о/с від 28.09.2010 року також не підлягає розгляду в даному позові, оскільки заявниця в даному позові не є повноважною особою на представлення інтересів свого чоловіка у відповідності до статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено, що представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в поряду, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи або інтереси.
З матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, вбачається, що метою заявлення даного позову є зобов'язання УМВС України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити вихідну допомогу в розмірі дев'яти місячних грошових забезпечень відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Скасування Наказу № 125 о/с від 28.09.2010 року про звільнення з роботи ОСОБА_2 є похідною позовною вимогою, оскільки заявниця вважає, що саме цей Наказ порушує її право на отримання вихідної допомоги, яка мала належати її чоловікові і на яку вона має право.
Як вже було встановлено вище, заявниця не має права на отримання вихідної допомоги в розмірі дев'яти місячних грошових забезпечень відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення, осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки дане грошове утримання за життя не належало її чоловікові та не входить до спадкової маси, яка залишилася після його смерті.
Та підстава, що Наказ № 125 о/с від 28.09.2010 року про звільнення з роботи ОСОБА_2 не дає можливості заявниці на отримання вихідної допомоги тим самим порушуючи її законні права, не може бути взята до уваги, оскільки у відповідності до статті 1219 ЦК України та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 не має права на отримання таких коштів. Інших підстав, з яких оспорюваний Наказ порушує законні права та інтереси заявниці не наведено.
У відповідності до пункту 4 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Таким чином суд приходить до висновку, що позовну заяву разом з доданими документами слід повернути заявниці.
На підставі наведеного, керуючись ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя ,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління МВС України в Івано-Франківській області про скасування наказу №125 о/с від 28.09.2010 року та зобов'язання вчинення дій - повернути позивачу з усіма доданими документами.
Роз'яснити ОСОБА_1, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Черепій П.М.