ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" липня 2011 р. Справа № 2a-1596/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
при секретарі Кузишин Р.М.
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС в Івано-Франківській області, сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення дій, зобов'язання повернення коштів в сумі 862,37 грн., стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 грн.,-
17 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС в Івано-Франківській області, сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення дій, зобов'язання повернення коштів в сумі 862,37 грн., стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідачів щодо затримання у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон протиправні.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві.
Представники відповідача в судове засідання 06.07.2011 року не з'явились, хоча про час, дату та місце розгляду адміністративної справи повідомлялись належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подали.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
При цьому, суд констатує, що в судовому засіданні 24.06.2011 року представником відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС в Івано-Франківській області подано заперечення на адміністративний позов, яким обгрунтовано правомірність дій відповідачів щодо затримання видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 Також, в даному судовому засіданні представниками відповідачів надані пояснення з приводу спірних правовідносин.
За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представників відповідачів.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані письмові докази, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" №3857-XII від 21.01.1994 року із змінами і доповненнями (далі - Закон №3857-XII).
У відповідності до статті 1 Закону №3857-XII на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.
Частиною 1 статті 4 Закону №3857-XII зазначено, що особи, які звертаються за отриманням паспорта, сповіщають дані про себе, відомості про сімейний стан і наявність неповнолітніх дітей та утриманців, про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон.
Терміни розгляду заяв громадян для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини встановлені ч.1 ст. 5 Закону №3857-XII, відповідно до якої заяви громадян України або їх законних представників про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини розглядаються протягом не більше трьох місяців з дня подання документів.
Частина 2 даної статті передбачає, що у разі обґрунтованої відмови у видачі громадянинові України паспорта мотиви такого рішення доводяться до відома заявника у письмовій формі.
Частиною 1 статті 6 Закону №3857-XII, передбачені підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, а саме громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, в тому числі якщо: діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань; він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості - до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей.
Аналогічні норми права щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, викладені у постанові КМУ від 31 березня 1995 року N 231 "Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення".
З метою забезпечення виконання постанови КМУ від 31 березня 1995 року N 231, МВС України видано наказ від 21.12.2004 N 1603 "Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 р. за N 68/10348.
Встановлено, що ОСОБА_1 30.06.2010 року звернувся до відповідачів із заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Позивачем заповнено анкету отримувача паспорта. В зв'язку з терміновістю виїзду позивача за кордон, паспорт відповідачами оформлено протягом 3 днів. Дані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються матеріалами справи.
В судовому засіданні досліджено заповнену 30.06.2010 року позивачем анкету отримувача паспорта. Встановлено, що на звороті анкети зазначено: "підстав для тимчасової відмови у видачі паспорта/проїзного документа немає" та "видачу паспорта для виїзду за кордон дозволити". Дана інформація засвідчена посадовими особами відповідачів (а.с. 51).
Не зважаючи на вищевказані обставини, паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 по даний час не виданий.
Згідно поданих заперечень та пояснень представників відповідача, ОСОБА_1 тимчасово відмовлено у видачі поспорта громадянина України для виїзду за кордон з підстав наявності обставин, що обмежують право громадянина на виїзд за кордон.
Однак, представники відповідача не вказали коли саме та ким прийнято рішешення про тимчасову відмову у видачі поспорта. Зазначили, що письмово інформували позивача про це тільки 28.10.2010 року за результатами розгляду скарги позивача (а.с. 12). Крім того, зазначили, що 09.11.2009 року на адресу відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС в Івано-Франківській області надійшло повідомлення ВАТ "Плюс Банк" про вжиття заходів щодо заборони виїзду ОСОБА_1 за кордон з підстав наявності судового наказу про стягнення з нього коштів на користь банку, а саме судового наказу від 18.01.2007 виданого Богородчанським районним судом Івано-Франківської області у справі № 2н-15 (а.с. 14-15).
При цьому, рішення про тимчасову відмову позивачу у видачі поспорта представники відповідачів не представили, про наявність такого рішення не зазначили. Відсутність такого рішення підтверджується матеріалами справи.
Крім того, позивач та представник позивача заперечили проти наявності у позивача обставин, що обмежують право громадянина на виїзд за кордон, надавши суду повідомлення відділу державної виконавчої служби Богородчанського районного управління юстиції від 11.11.2010 року №11-21/6665, згідно якого не зазначено факту знаходження на виконанні вищевказаного судового наказу про стягнення з позивача коштів на користь банку (а.с. 18).
Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідачами в порушення вимог частини 2 статті 5 Закону №3857-XII не прийнято рішення про відмову у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон та мотиви такого рішення до відома позивача у письмовій формі не доведено.
Поряд з цим, доведено матеріалами справи наявність рішень відповідачів щодо позивача про відсутність підстав для тимчасової відмови у видачі паспорта та про надання дозволу на його видачу.
Беручи до уваги наведене, суд вважає підставними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС в Івано-Франківській області та сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області щодо затримання видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 та про зобов'язання видати даний паспорт.
Відносно позовних вимог щодо стягнення надлишково сплачених коштів за оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон в сумі 862,37 грн. та моральної шкоди в сумі 2000,00 грн., позивач та представник позивача посилались на те, що витрати полягають в затрачених коштах на прискорене виготовлення паспорту, який своєчасно виготовлений, однак позивачу затримано його видачу, а стягнення моральної шкоди полягає в неможливості працевлаштування за кордоном, порушенні життєвих планів, постійне перебування в стресовому стані, приниженні честі, гідності і ділової репутації.
Суд не погоджується з твердженнями позивача та представника позивача в обґрунтування даних позовних вимог з наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичні особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної) прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).
Відповідно до пункту 4 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Крім того, пунктом 5 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що обов'язковому з'ясуванню судом підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, і в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Відмовляючи позивачу в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить із того, що позивачем та представником позивача по справі належно не обґрунтовано та не надано доказів спричинення моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача.
Підстави стягнення надлишково сплачених коштів за оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон позивач обґрунтовує тим, що ним сплачено 1207,75 грн., в тому числі 862,37 грн. за виготовлення паспорту протягом трьох днів. Паспорт своєчасно виготовлений, однак позивачу затримано його видачу.
В даному випадку суд зазначає, що у відповідності до пункту 9 наказу МВС України від 21.12.2004 N 1603 "Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 р. за N 68/10348, загальний термін розгляду заяв про оформлення паспорта/проїзного документа (або про оформлення дозволу для виїзду за кордон на постійне проживання) не повинен перевищувати трьох місяців із дня подання документів. Згідно з підпунктом "б" пункту 6 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" (із змінами і доповненнями) за видачу паспорта справляється державне мито.
За окремою заявою громадянина, у разі сплати подвійної ставки державного мита, паспорт оформлюється достроково - до 10 робочих днів (підпункт "л" пункту 6 статті 3 Декрету. Подвійна ставка державного мита справляється також у разі оформлення паспорта в терміновому порядку.
У терміновому порядку, до 3 робочих днів, паспорт/проїзний документ оформлюється, якщо поїздка пов'язана з терміновим лікуванням від'їжджаючого, від'їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживав за кордоном. Зазначені обставини мають бути підтверджені документами, визначеними у пункті 7 Правил, строк дії яких не перевищує 15 днів від дати їх видачі (відправлення).
Як встановлено в судовому засіданні, відповідачами паспорт громадянина України для виїзду за кордон позивачу оформлено протягом трьох днів, як передбачено зазначеним вище наказом МВС України, а тому правові підстави для повернення коштів, відсутні.
При цьому, позивачем суду не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність таких витрат. Досліджена в судовому засіданні анкета отримувача паспорта від 30.06.2010 року, яка заповнена позивачем вказує про оплату державного мита в сумі 340 грн.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розглядаючи позовні вимоги, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведені обставини справи, норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Зокрема, слід визнати протиправними дії відповідачів щодо затримання видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 та зобов'язати видати такий паспорт.
В решті позовних вимог слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС в Івано-Франківській області та сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області щодо затримання видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1.
Зобов'язати відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС в Івано-Франківській області та сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який виготовлено на підставі анкети отримувача паспорта від 30.06.2010 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано
Суддя: /підпис/ ОСОБА_3
Постанова складена в повному обсязі 08.07.2011 року.