Справа № 2-о/593/99/2015
"01" грудня 2015 р. м.Бережани
Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Шміло В.І.
при секретарі Макійчук Г.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани справу за заявою ОСОБА_1, зацікавленої сторони Бережанської державної нотаріальної контори про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,-
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до Бережанського районного суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, посилаючись на те, що після смерті її бабусі - ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 1/3 частину житлового будинку із надвірними будівлями, що знаходиться по вул. Шевченка,62, м. Бережани, Тернопільської області, єдиною спадкоємицею за заповітом, якої являється вона. В даний час вона має намір у встановленому законом порядку прийняти вищезазначене спадкове майно, однак не може цього зробити, у зв"язку із існуючими розбіжностями імені бабусі в належних їй правовстановлюючих документах, а саме у свідоцтві про смерть ім"я бабусі вказано " Галина", а у реєстраційному посвідченні про право власності на 1/3 частина житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по вул. Шевченка, 62, м. Бережани, Тернопільської області виданому 05 жовтня 1998 року Бережанським МР БТІ на ім"я бабусі, її ім"я вказано " Олена". Крім цього вказала, що зазначені розбіжності імені її бабусі пов"язані із зміною місця проживання останньої, оскільки бабуся народилася в Польщі і при народженні її назвали ім"ям "Гелена", однак в 1945 році вона була переселена із Польщі до України на той час ще до УРСР та при видачі їй паспорта громадянина СССР ім"я бабусі було вказано російською мовою " Елена" , що на українську мову перекладається як "Олена", хоча усі родичі та знайомі її називали " Галина" і при зміні паспорта взірця СССР на паспорт громадянина України її бабусі було записано ім"я "Галина". Саме тому вона вимушена звернутися до суду і просить суд встановити юридичний факт того, що реєстраційне посвідчення про право власності на 1/3 частину житлового будинку із надвірними будівлями по вул. Шевченка,62, м. Бережани, Тернопільської області видане 05 жовтня 1998 року Бережанським МР БТІ на ім"я ОСОБА_3 фактично належить ОСОБА_2, як одній і тій самій особі.
В судовому засіданні заявниця заяву підтримала та пояснила, що її бабуся- ОСОБА_2 померла 11 лютого 2015 року і після її смерті відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно, яке складається із 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по вул. Шевченка, 62, м. Бережани, Тернопільської області, однак вона, як єдина спадкоємиця за заповітом даного майна не має можливості прийняти спадщину, так як в реєстраційному посвідченні про право власності на 1/3 частку у вищезазначеному будинковолодінні виданому 05 жовтня 1998 року Бережанським МР БТІ ім"я його бабусі помилково вказано «Олена», а не «Галина» як є насправді, а тому вона вимушена звернутися до суду і просить суд встановити юридичний факт того, що реєстраційне посвідчення про право власності на 1/3 частину житлового будинку із надвірними будівлями по вул. Шевченка,62, м. Бережани, Тернопільської області видане 05 жовтня 1998 року Бережанським МР БТІ на ім"я ОСОБА_3 фактично належить ОСОБА_2, як одній і тій самій особі.
Представник зацікавленої сторони Бережанської державної нотаріальної контори в судове засідання не з"явився, однак надіслав в адресу суду письмову заяву в якій зазначив, що у вирішенні даної справи покладається на думку суду та просить суд розгляд даної справи проводити без їх участі.
Заслухавши пояснення заявника, свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні факти.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про належність правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім”я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім”ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Судом встановлено, що за життя бабусі заявниці ОСОБА_2 належала 1/3 частину житлового будинку із надвірними будівлями, що знаходиться по вул. Шевченка, 62, м. Бережани, Тернопільської області, що підтверджується реєстраційним посвідченням про право особистої власності на 1/3 частку у вищезгаданому будинковолодінні видане 05 жовтня 1998 року Бережанським МР БТІ на ім"я бабусі заявниці, із зазначенням в ньому ім"я останньої - " Олена" .
26 липня 2011 року бабуся заявниці -ОСОБА_2 склала заповіт, яким все належне їй на праві особисної власності майно заповіла заявниці, що підтверджується заповітом посвідченим приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованим в реєстрі за № 2811, 26.07.2011 року.
11 лютого 2015 року бабуся заявниці - ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ИД № 185469, виданим 12 лютого 2015 року відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бережанського районного управління юстиції у Тернопільській області, в якому ім"я бабусі заявниці було зазначено - "Галина".
Після смерті бабусі заявниці - ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно у вигляді 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що по вул. Шевченка,62, м. Бережани, Тернопільської області , єдиною спадкоємицею за заповітом, якого являється заявниця.
В даний час заявниця, як єдина спадкоємиця за заповітом даного спадкового майна має намір реалізувати своє право на прийняття спадщини, що залишилася після смерті її бабусі - ОСОБА_2, однак не має можливості це зробити через існуючі вищезазначені розбіжності в правовстановлюючих докумантах, виданих на ім"я бабусі заявниці.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4, пояснила, що вона являється матір"ю заявниці та померла бабуся заявниці являється її матір"ю, а тому вона може підтвердити той факт, що її мама народилася в с. Тарнавка, Ярославського повіту, Жежівського воєводства, Польща і при народженні її назвали ім"ям " Гелена", тобто " Галина", так її називали усі родичі та близкі, однак після переселення її матері із Польщі до УРСР та при видачі їй нових документів що посвічують її особу, її ім"я в них було зазначено російською мовою " Елена", що в переводі на українську мову перекладається , як " Олена", а тому і реєстраційне посвідчення про право власності на частку у вищезазначеному будинковолодінні їй було видано на ім"я ОСОБА_3. Проте, після зміни паспорта взірця СССР на паспорт громадянина України, її матері було записано ім"я " Галина", як до неї зверталися родичі та знайомі, а тому і свідоцтво про смерть матері було видане на ім"я ОСОБА_2.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, пояснила, що вона являється рідною сестрою заявниці та померла ОСОБА_2 теж являлася її бабусею і вона може підтвердити той факт, що її бабуся раніше по документах значилася як ОСОБА_3, однак всі родичі та близькі звали її "Галина" та в подальшому із зміною документа, що посвідчує особу останньої, а саме паспортна взірця СССР на паспорт громадянина України в останньому було записано ім"я бабусі " Галина". Крім цього вказала, що вищезазначені розбіжності імені бабусі в належних їй правовстановлюючих документах перешкоджають заявниці прийняти спадщину, що залишилася після смерті бабусі, у вигляді 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що по вул. Шевченка, 62, м. Бережани, Тернопільської області.
Той факт, що померла 11 лютого 2015 року бабуся заявниці - ОСОБА_3 ( д.п. Саган) Г.С. при переселені з Польщі носила ім"я " Галина", підтверджується архівною довідкою за № С-56320-02 виданою 04 червня 2002 року Державним архівом Львіської області.
Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про доведеність факту належності реєстраційного посвідчення про право особистої власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що по вул. Шевченка, 62, м. Бережани, Тернопільської області, виданого на ім”я ОСОБА_3 ОСОБА_7, як одній і тій самій особі, а тому заявлені вимоги ОСОБА_1 є підставними і підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215, п.5 ч.2 ст.234, п.6 ч.1 ст.256, ст.259 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити юридичний факт того, що реєстраційне посвідчення про право особистої власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що по вул. Шевченка, 62, м. Бережани, Тернопільської області, видане на ім”я ОСОБА_3 фактично належить ОСОБА_3, як одній і тій самій особі.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської області через Бережанський районний суд протягом 10 діб з моменту його проголошення.
Суддя В.І.Шміло