Провадження № 2/582/291/15
Справа № 582/642/15-ц
Копія
"24" листопада 2015 р.
Не дригайлівський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Яковенко Н.М.,
з участю секретаря Климась С.В.,
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Недригайлів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Недригайлівська селищна рада Недригайлівського району Сумської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та скасування реєстрації-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 такою , що втратила право на користування жилим приміщенням за адресою вул. Чапаєва, 3 смт. Недригайлів Сумської області та просив зобов'язати Недригайлівську селищну раду скасувати реєстрацію ОСОБА_2 за адресою вул. Чапаєва, 3 смт. Недригайлів Сумської області.
Свій позов обґрунтовує тим, що він є власником будинку з господарськими будівлями, який знаходиться в смт. Недригайлів, Недригайлівського району Сумської області по вул. Чапаєва, 3, який він успадкував після смерті батька ОСОБА_3. Після розірвання шлюбу з відповідачем, ОСОБА_2 добровільно виїхала з будинку та не проживає в ньому з березня 2013 року, а тому втратила право користуватися будинком.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що будинок є його особистою приватною власністю, яку він успадкував після смерті батька, позивачка покинула будинок та вивезла свої речі, а тому втратила право користування жилим приміщенням у ньому. Після того, як ОСОБА_2Л покинула спірний будинок позивач замінив замки в господарстві. На даний час позивач не зможе повернутися та проживати в цьому будинку, оскільки шлюб між сторонами розірвано і позивач має іншу сім'ю. Питання щодо поділу майна вирішено у судовому порядку, тому наявні всі підстави щодо задовлення позову у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі та пояснила, що після розірвання шлюбу позивач створив неможливі умови для проживання у жилому будинку по вул. Чапаєва, 3, у зв'язку з чим, а також у зв'язку з хворобою матері, вона разом з дитиною була вимушена переїхати проживати до своїх батьків. Іншого власного житла вона не має. Тому інтересу до зазначеного житла вона не втратила та намагалася у судовому порядку визнати за собою право власності на частину цього будинку. На даний час вона подала касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Сумської області, яким скасоване рішення Недригайлівського районного суду Сумської області про стягнення на її користь частки поліпшень у спірному житлі. Позивач замінив замки у всіх будівлях і спорудах, тому вона не може вільно зайти та користуватись спірним будинком.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до переконання про те, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 вересня 1994 року (а.с.8) ОСОБА_1 успадкував житловий будинок з господарчими будовами, який знаходиться в смт Недригайлів, по вул. Чапаєва, 3, Недригайлівського району Сумської області.
Відповідно до копії сторінок паспорта ОСОБА_2 вона зареєстрована в будинку по вул. Чапаєва, 3 в смт Недригайлів Сумської області з 18 жовтня 1995 року (а.с. 27).
Рішенням Недригайлівського районного суду від 15 лютого 2015 року (а.с. 40) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який був укладений 12 серпня 1995 року, розірвано. У шлюбі у подружжя народилися дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Недригайлівського районного суду від 11 вересня 2014 року здійснено поділ спільного майна подружжя (а.с. 72-74).
Рішенням цивільної платати апеляційного суду Сумської області від 06 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості майна, що істотно збільшилось за час шлюбу відмовлено (а.с. 42-45).
З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 80) вбачається, що ОСОБА_2 відправила до Вищого спеціалізованого суду України поштове відправлення, яке прийнято уповноваженою особою 27 жовтня 2015 року.
Відповідно до довідки від 12.08.2015 р. наданої виконавчим комітетом Недригалівської селищної ради ОСОБА_1, за адресою вул. Чапаєва, 3 зареєстровані не родичка ОСОБА_2, ОСОБА_2 - дочка, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4, дочка сторін, пояснила, що після розлучення батьки почали сваритися, це негативно позначилося на її самопочутті та успішності, тому вони з матір'ю покинули будинок батька та стали проживати у бабусі, матері відповідача ОСОБА_2 Батько замінив замки у будинку та інших будівлях. Ключів від будинку ні у неї, ні у матері немає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, сусідка позивача пояснила, що їй відомо, що сторони розлучилися. З березня 2013 року за місцем проживання позивача ОСОБА_1 по вул. Чапаєва, 3 в смт Недригайлів, вона відповідача ОСОБА_2 не бачила. Чому ОСОБА_2 перестала проживати за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, пояснити не може.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, сусід позивача, пояснив, що йому відомо, що сторони розлучилися. Також він бачив, що відповідач вивозила речі з будинку. З березня 2013 року за місцем проживання позивача ОСОБА_1 по вул. Чапаєва,3 в смт Недригайлів, він відповідача ОСОБА_2 не бачив. Чому ОСОБА_2 перестала проживати за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, пояснити не може.
З огляду на встановлені обставини, що мають значення для справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 24 КпШС та ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Ст.71 ЖК України, на яку посилається позивач ОСОБА_1 визначає, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Але зазначені норми закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки застосування цих правових норм можливо лише тоді, коли мова іде про громадян, які набули право користування житловим приміщенням у державному та комунальному житловому фонді, однак втратили до нього інтерес з різних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Відповідно до ст. 156 Житлового Кодексу України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Ч. 4 ст. 156 ЖК України передбачає, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави поширювати положення ч. 2 ст. 405 ЦК України і на тих членів сім'ї власника житла, які припинили з ним сімейні відносини.
Відповідно до роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка вселилась туди і проживала як член сім'ї власника приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Крім того, положення ст. 156 ЖК України пов'язують набуття членом сім'ї власника житлових прав на спірну квартиру лише з фактом проживання такої особи у житлі власника та відсутністю між ними іншої угоди про порядок користування цим приміщенням і не вимагають обов'язкової письмової згоди власника на вселення до його житла членів сім'ї.
Згідно з цими нормами, член сім'ї власника набуває право користування належним цьому власнику житлом з часу вселення, якщо між ними не було погоджено іншого.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_2 як член сім'ї власника ОСОБА_1, вселилась у належний йому будинок та проживала і користувалась цим житлом на законних підставах в якості члена сім'ї власника, там народилася, проживала та зареєстрована дочка сторін по справі, а тому відповідачка набула і зберігає щодо цього житла передбачене ст.156 ЖК України та ч.1 ст.405 ЦК України право користування ним нарівні з її власником як під час шлюбу так і після його припинення.
Стосовно посилань позивача ОСОБА_1 щодо того що, відповідачка добровільно покинула будинок та не проживала в ньому більше року без поважних причин і тому втратила право користування житлом, то суд критично ставиться до цих доводів, виходячи з наступного.
ОСОБА_2 власного житла не має, зареєстрована в спільному будинку та зверталася до суду з позовом про визнання за нею права власності на частину спірного будинку і подала касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Сумської області від 06 жовтня 2015 року, яким відмовлено у задоволенні її вимог, що свідчить про те, що вона не втратила інтересу до даного житла.
Позивач та відповідач не заперечували, що після розірвання шлюбу у них склалися неприязні відносини. З пояснень самого позивача, вбачається, що він замінив замок в будинку та інших господарських будівлях, ключі від яких у відповідача відсутні, на даний час проживає у спірному будинку з іншою жінкою і тому відповідач не має можливості користуватися спірним будинком.
За таких обставин факт неповажності проживання ОСОБА_2 у спірному будинку не знайшов свого підтвердження.
Не підлягає задоволенню і вимога позивача про скасування реєстрації відповідача ОСОБА_2
Ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» визначає, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на жиле приміщення або право користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою.
Реєстрація місця проживання є похідним правом від права власності, права користування житлом, а тому зняття відповідача ОСОБА_2 з реєстрації в спірному будинку можливо на підставі рішення суду про визнання його таким, що втратив право на користування цим житлом.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 223, 292, 294 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та скасування реєстрації відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Недригайлівський районний суд Сумської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя : Н. М. Яковенко