Кролевецький районний суд Сумської області
м. Кролевець, вул. Франка, 13, 41300, (05453) 9 54 47
13 серпня 2010 року Кролевецький районний суд Сумської області
у складі судді Школи М.Г.,
за участі секретаря Яковини Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевці справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області про визнання дій незаконними та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до державної соціальної допомоги дітям війни,
позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» отримує державну соціальну допомогу. Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-ІV від 18.11.2004 р. є дитиною війни і згідно зі ст.6 зазначеного Закону дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З 1 січня 2007 року йому як інваліду з дитинства І групи виплачували до державної соціальної допомоги підвищення (надбавку) як дитині війни у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Протягом 2008-2009 років йому виплачувалось зазначене підвищення лише в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а починаючи з листопада 2009 року і у 2010 році - навіть менше, ніж 10 відсотків.
Рішенням Конституційного Суду України №6рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 р., якими зупинялась дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до розрахунку, зазначеного у позові, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням розмірів прожиткових мінімумів, встановлених відповідними законами про Державний бюджет України, сума невиплаченого йому підвищення до державної соціальної допомоги як дитині війни становить 3602 грн. 80 коп., а саме: за липень-грудень 2007 року - 620 грн. 10 коп, за травень-грудень 2008 року - 780 грн. 40 коп., за 2009 рік - 1240 грн. 20 коп., за січень-липень 2010 року - 1125 грн. 00 коп.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Тому, на підставі викладеного, відповідно до ч.2 ст.3, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, керуючись ст.ст.15, 88 ЦПК України, позивач просить:
- визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування і виплати йому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до державної соціальної допомоги як дитині війни з 09 липня до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 31 липня 2010 року включно у розмірі меншому, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» недоплачене підвищення до державної соціальної допомоги як дитині війни з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 31 липня 2010 року включно, з урахуванням виплаченого за вказаний період підвищення до державної соціальної допомоги як дитині війни.
Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, надавши суду заяву про розгляд справи без участі представника.
Відповідач позову не визнав, свою позицію в письмових запереченнях обґрунтував тим, що:
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон №2195) не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.
Ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Ст.19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах і способом, передбаченим законодавством України.
Враховуючи, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то відповідач вважає, що діяв без будь-яких порушень законодавства.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, яка і виплачується позивачу у повному обсязі.
З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що його дії відповідають чинному законодавству України, а заявлені позовні вимоги є безпідставними.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
У справі встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалід І групи, відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон №2195-ІV) має статус дитини війни, що вбачається з ксерокопій пенсійного посвідчення та паспорта позивача (а.с.6,8) і не заперечується відповідачем.
Згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень та довідок відповідача вбачається, що позивач (інвалід І групи) отримував підвищення до державної соціальної допомоги як дитина війни з 01 січня 2007 року у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (як інвалід відповідно до ст.111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»), з 01.01.2008 р. - 10% мінімальної пенсії за віком , а з 01.11.2009 року - в розмірі, що становить менше, ніж 10% мінімальної пенсії за віком. (а.с.9-13,14-15).
Протягом періоду, за який пред'явлено позовні вимоги, діяло таке законодавство:
- на 2007 рік дію ст.6 зазначеного Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено пунктом 12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;
- рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст.71, ст.111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік";
- пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни;
- рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
- Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ” від 25.12.2008 року №835-VI та Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік ” від 27.04.2010 року №2154-VI не передбачено зупинення на 2009 - 2010 роки дії положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.
Аналізуючи наведені вище норми, з урахуванням положень ч.3 ст.152 Конституції України, суд прийшов до висновку про те, що саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач повинен був проводити нарахування та виплачувати позивачу підвищення до державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІV від 18.11.2004 р.) При цьому відповідач повинен був також проводити нарахування та виплату зазначеного підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року та відповідно з 01.01.2010 року, оскільки на 2009 рік та 2010 рік дія положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась і розмір підвищення не змінювався, і сам відповідач не надав належного обґрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилось часткове нарахування та виплата вказаного підвищення до державної соціальної допомоги позивачу за цей період.
Слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
При вирішенні цієї справи суд також бере до уваги положення п.4 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, відповідно до якого вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ч.2 ст.95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст.38 Бюджетного кодексу України. Встановлений даними нормативними актами перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним, у зв'язку з чим Законом України "Про Державний бюджет України" не можуть вноситись зміни, не може зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України.
Таким чином, оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, з чого є достатні підстави зробити висновок про те, що законом про Державний бюджет України не може встановлюватись розмір гарантій, визначений відповідними законами.
Аналізуючи позиції відповідача про те, що:
- Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до державної соціальної допомоги;
- ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансові забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України;
- розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону №1058, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом;
суд прийшов до висновку, що такі твердження відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період, визначений судом, а саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 31 липня 2010 року, оскільки відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги, в тому числі підвищення до державної соціальної допомоги, яке є предметом судового розгляду.
Зазначені права позивача гарантуються ст.8 Конституції України, якою визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч.9 ст.8 ЦПК України забороняється відмова в розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Відповідно до ч.8 ст.8 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою визначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З урахуванням вищезазначених положень ч.9 ст.8 та ч.8 ст.8 ЦПК України посилання відповідача на те, що не визначено орган, який повинен здійснювати призначення і виплати даного підвищення, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст.6 Закону України №2195-ІV саме відповідач проводив у 2007 році нарахування та виплату позивачу допомоги дітям війни у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, а в 2008-2010 роках у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% і менше ніж 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).
Крім того, діяльність УПСЗН Кролевецької РДА регулюється відповідним положенням, розробленим відповідно до типового положення про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженим постановою КМ України від 30.05.2007 №790. Відповідно до п.3 вказаного типового положення одним з основних завдань управління є забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про соціальний захист та соціальне забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про соціальний захист та соціальне обслуговування населення, призначення та виплата соціальної допомоги, компенсації та інших соціальних виплат, встановлених законодавством.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивача, передбаченого ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПСЗН Кролевецької РДА за місцем проживання позивача.
Крім того, відповідач у порушення ч.1 ст.60 ЦПК України не довів та не надав доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати підвищення до державної соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань, або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення виплат, гарантованих Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій відповідача.
Згідно зі ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зі ст.58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст.54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ”, Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», з урахуванням положень ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлено в таких розмірах:
з 01.04.2007 р. - 406 грн. + 1%= 410,06 грн., з 01.10.2007 р. - 411 грн. + 1%= 415,11 грн., з 01.01.2008 р. - 470 грн., з 01.04.2008 р. - 481 грн., з 01.07.2008 р. - 482 грн., з 01.10.2008 р. - 498 грн., з 01.01.2009 р. - 498 грн., з 01.11.2009 р. - 573 грн., з 01.01.2010 р - 695 грн., з 01.04.2010 р. - 706 грн., з 01.07.2010 р. - 709 грн.
Беручи до уваги вищезазначене, суд прийшов до висновку про те, що позивачу за відповідний період 2007 року необхідно було нарахувати та виплатити підвищення до державної соціальної допомоги як дитині війни:
- з 09 липня до 30 вересня 2007 року по 123,02 грн. ((4,06+406) х 30% = 410,06 х 30% )
- з 01 жовтня до 31 грудня 2007 року по 124,53 грн. ((4,11+411) х 30% = 415,11 х 30%).
За період з 22 травня 2008 року до 31 липня 2010 року необхідно було нарахувати та виплатити:
- з 22 травня до 30 вересня 2008 року по 144 грн. 30 коп (481 х 30%),
- з 01 жовтня до 31 грудня 2008 року по 149 грн. 40 коп. (498 х 30%),
- з 01 січня до 30 жовтня 2009 року по 149 грн. 40 коп. (498 х 30%),
- з 01 листопада до 31 грудня 2009 року по 171 грн. 90 коп. (573 х 30%),
- з 01 січня до 31 березня 2010 року по 208 грн. 50 коп. (695 х 30%),
- з 01 квітня до 30 червня 2010 року по 211 грн. 80 коп. (706 х 30%),
З 01 липня до 31 липня 2010 року по 212 грн. 70 коп., а з довідки та заперечення, наданих відповідачем, вбачається, що суми виплат за вказаний період були меншими, ніж встановлено законом, а саме: з липня до вересня 2007 року включно - по 20 грн. 30 коп., з жовтня до грудня 2007 року включно - по 20 грн. 55 коп., з травня до червня 2008 року включно - по 48 грн.10 коп., з липня до вересня 2008 року включно - по 48 грн.20 коп., з жовтня 2008 року до 31 липня 2010 року включно - по 49 грн. 80 коп.
Тому є достатні підстави визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до державної соціальної допомоги як дитині війни війни з 09 липня до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 31 липня 2010 року включно у розмірі меншому, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» недоплачене підвищення до державної соціальної допомоги як дитині війни з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 31 липня 2010 року включно, з урахуванням виплаченого за вказаний період підвищення до пенсії як дитині війни.
Судові витрати у справі підлягають розподілу відповідно до ст.88 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (зі змінами від 15.03.2007р.), Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”,ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.10, 11, 16, 60, 88, 209, 215, 218, 223 ЦПК України,
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до державної соціальної допомоги як дитині війни з 09 липня до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 31 липня 2010 року включно у розмірі меншому, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», недоплачене підвищення до державної соціальної допомоги як дитині війни з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 31 липня 2010 року включно, з урахуванням виплаченого за вказані періоди підвищення до державної соціальної допомоги як дитині війни.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Кролевецьком райсуді у розмірі 37 грн. 00 коп.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області в дохід держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М.Г. Школа