Номер провадження: 22-ц/785/5946/15
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Оверіна О. В.
18.11.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого Оверіної О.В.
Суддів Фальчук В.П., Таварткіладзе О.М.
при секретарі Книгиницький О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31.07.2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 Імін до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу удаваним в частині зазначення покупця , визнання покупцем , визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку визнання права власності та виселення ,-
В травні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що у 2008 році він вирішив придбати для себе житло поблизу промтоварного ринку «Сьомий кілометр».
Для цього він звернувся до ОСОБА_4, яка є головою ОГСТ “Консервщик”, що розташований на землях Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області. З наданих ОСОБА_4 пропозицій він обрав та погодився на придбання садового будинку під №4 у ОГСТ “Консервщик”, а з його власником ОСОБА_5 він домовився про ціну, строки та інші умови здійснення купівлі-продажу, в тому числі що у договорі як покупця вказати відповідача ОСОБА_6
03 листопада 2008 року він купив у ОСОБА_5 садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами під №4 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Прилиманська рада, ОГСТ "Консервщик". За це нерухоме майно особисто сплатив продавцю 271027 грн., які ОСОБА_7 отримала від нього повністю у присутності ОСОБА_4
У купівлі-продажу покупцем було зазначено відповідача, але одночасно нотаріусом була видана довіреність ОСОБА_6 на здійснення від його імені позивачем будь-яких дій з оформленням документів та розпорядження зазначеним садовим будинком.
Крім цього, у той же листопада 2008 року позивач вступив у члени ОГСТ “Консервщик”. Після придбання будинку він вселився у це придбане ним житло та постійно проживав у ньому 2009-2012 років. Як власник будинку він проводив у ньому роботи з електрифікації та водовідведення, необхідні ремонтні роботи, здійснював оплату комунальних а членських внесків у кооператив, але пізднище відповідач відмовився переоформити будинок та землю на нього.
Позивач просить суд:визнати договір купівлі-продажу садового будинку з господарчими будівлями та спорудами під №4 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада, ОГСТ "Консервщик", укладений 03 листопада 2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 удаваним з моменту його укладення в частині зазначення покупцем ОСОБА_6 визнати позивача покупцем за цим договором купівлі-продажу 03 листопада 2008 року; визнати недійсним свідоцтво про право власності САЕ №918169 від 18 квітня 2013 року де ОСОБА_6 вказаний власником; визнати право власності позивача на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами під №4 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада. ОГСТ "Консервщик";визнати право власності позивача на земельну ділянку та садовий будинок за адресою: Одеської область, Овідіопольський район, ОГСТ "Консервщик", №4; усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення відповідача ОСОБА_6 з садового будинку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, ОГСТ "Консервщик", №4.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та проти його задоволення заперечував.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 липня 2014 року - позов ОСОБА_3 Імін задоволено.
Суд визнав договір купівлі-продажу садового будинку з господарчими будівлями та спорудами під №4 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада, ОГСТ "Консервщик", укладений 03 листопада 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за 2002, удаваним з моменту його укладення в частині зазначення покупцем ОСОБА_6.
Суд визнав ОСОБА_3 Імін покупцем за договором купівлі-продажу садового будинку за адресою: Одеська область,Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада, ОГСТ "Консервщик", укладеним 03 листопада 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за №2002.
Суд визнав недійсним свідоцтво САЕ №918169 про право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,06 га під №4 за адресою: Одеська область, Овіопольський район, Прилиманська сільська рада, масив "Весняний", кадастровий номер 23783500:01:001:2000, яке видано 18 квітня 2013 року Реєстраційною службою Овдіопольського районного управління юстиції Одеськох області.
Суд визнав право власності за ОСОБА_3 Імін на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами під №4 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада, ОГСТ "Консервщик", який складається з садового будинку літ."А-2,А(1), загальною , площею 93,0 кв.м, та споруд №1-4.
Суд визнав право власності за ОСОБА_3 Імін на земельну ділянку площею 0,06 га під №4 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада, масив "Весняний", кадастровий номер 5123783500:01:001:2000, - цільове призначення - для індивідуального садівництва .
Суд виселив ОСОБА_6 з садового будинку за адресою: Одеська Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада, ОГСТ "Консервщик" без надання іншого жилого приміщення.
Суд стягнутив з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 Імін судові витрати по справі в розмірі 2832,80 гривень.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 листопада 2014 року - рішення Овідіопольсокого районного суду Одеської області від 31.07.2014 року скасовано, постановлено нове рішення,яким у задовленні позову ОСОБА_3 Імин - відмовлено.
Ухвалою Вищого Спеціалізовано Суду України з розгляду Цивільних і Кримінальних справ від 11.03.2015 року рішення апеляційного суду Одеської області від 05 листопада 2014 року скасовано , справа направлена на новий апеляційний розгляд.
В апеляційні скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення ,яким у задоволенні позову позивача -відмовити, посилаючись не те , що суд не дослідив всіх обставин справи, не з'ясував всіх обставин, помилково дійшов до необґрунтованих висновків.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно ст..303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу суд повно та всебічно з'ясував всі обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, обґрунтовано керувався нормами ЦПК України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а купець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За положеннями ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину с недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статтею203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна із сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї стороною право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов'язання сплатити його ціну, а для другої сторони - право на отримання вартості предмета договору та обов'язок передати предмет договору новому власнику.
Також покупець може домовитись з іншою особою про придбані у власності за її рахунок із наступним відшкодуванням цій особі витрат.
Отже презумується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленість» сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою. Разом із тим, відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочину який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони настали вчинили.
При цьому удаваним може бути як весь правочин, так і його частина. Зокрема, в частині його учасників, якщо буде встановлено, що інший уча за змістом договору домовлявся про істотні умови договору, про її ціну сплатив за власні кошти вартість предмета договору, придбав майно для себе та наступні дії сторін свідчать про прийняття виконання договору стороною.
Як вбачається з позовної заяви, на обґрунтування позовних в ОСОБА_3 Імін посилався на правові підстави, передбачені ст. 235 ЦК України - просив визнати удаваним правочин в частині покупця.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін інших осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303. ЦГЖ України, ухвалюючи рішення про відмову в позові про визнання удаваним договору купівлі-продажу садового будинку в частині покупця, визнання позивача покупцем за вказаним договором, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок, визнання за позивачем права власності на спірний садовий будинок та усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення з нього відповідача, на вказані обставини справи та положення закону уваги не звернув; не з'ясував, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, та дійшов помилкового висновку про неможливість визнання договору удаваним в окремій його частині.
Окрім того, відповідно до п. б ст. 15 Перехідних положень ЗК України до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) І земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ч. 1 ст. 20 ЗК України).
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч. 2 ст. 20 ЗК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди (ч. 2 ст. 35 ЗК України).
У судовому засіданні встановлено, що 03 листопада 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6
В.В. було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за №2002.
Відповідно до п.1 зазначеного договору ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 купив садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада, ОГСТ "Консервщик", буд.4, який складається з садового будинку літ."А-2,А(1),а", загальною площею 93,0 кв.м, та споруд №1-4, що розташовані на земельній ділянці площею 600 кв.м, яка належить продавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №085104, виданого Прилиманською сільською радою 21 травня 2001 року.
Згідно з п.2 зазначеного договору купівлі-продажу продаж вчинено за 271027,00 гривень, які продавець ОСОБА_7 отримала від покупця ОСОБА_6 повністю до підписання цього договору.
Після укладання договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_6 тут же видав на позивачеві довіреність на право здійснення від його імені дій щодо: оформлення документів на право власності та на ім'я ОСОБА_6 отримання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,006 га під №4 у ОГСТ “Консервщик”;укладання та підписання попереднього договору щодо продажу садового будинку та земельної ділянки під №4 у ОГСТ “Консервщик” за ціною та умовах за своїм розсудом; оформлення та отримання на ім'я ОСОБА_6 кредиту на будь-яких умовах за своїм розсудом, у будь-якому розмірі та на будь-який строк, укладання та підписання від імені відповідача договору кредиту, в якості забезпечення за яким виступатиме земельна ділянка та садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами під №4 у ОГСТ “Консервщик”; продажу за ціною та на умовах за своїм розсудом земельної ділянки та садового будинку господарчими будівлями та спорудами під №4 у ОГСТ “Консервщик”; передачі в іпотеку садового будинку та земельної ділянки під №4 у ОГСТ “Консервщик” в забезпечення зобов'язань ОСОБА_6 або інших третіх осіб, за оцінкою та на умовах за своїм розсудом; бути представником в будь-яких страхових компаніях та установах з питань оформлення ,будь-яких договорів страхування земельної ділянки під №4 у ОГСТ “Консервщик” з правом отримання страхових виплат; бути представником у відповідних органах, установах та організаціях, в тому числі в органах нотаріату, в страхових компаніях, в будь-якому банку, в органах експертизи та земельних ресурсів з питань, пов'язаних з передачею в іпотеку земельної ділянки під №4 у ОГСТ “Консервщик”.
Така довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_8 та зареєстрована у реєстрі за №2011. Також 03 листопада 2008 року позивач вступив в члени ОГСТ “Консервщик”, що підтверджується членською книжкою садовода №4 на ім'я позивача та поясненнями свідка.
Так, допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила суду, що вона житловою масиву “Весняний” ОГСТ “Консервщик” та у 2008 році до неї звернувся відповідач ОСОБА_9 з проханням запропонувати садовий будинок для придбання його другом покупцем. У подальшому вона познайомилася з ОСОБА_3 Іміном та показувала йому садові будинки, знаходилися у продажу. При цьому був також присутній ОСОБА_6, але він діяв тільки як докладач та допомагав ОСОБА_3 Іміну, який врешті-решт обрав для придбання садовий будинок ті ОСОБА_10 також була у нотаріальній конторі при укладенні договору та бачила як ОСОБА_3 Імін рахувал кошти та розраховувався з ОСОБА_7 за садовий будинок. При цьому були присутні також ОСОБА_6 та донька продавця. Умови договору були роз'яснені нотаріусом не тільки сторонам цього договору, але й ОСОБА_3 Іміну. Саме за пропозицією свідка ОСОБА_6 погодився та видав ОСОБА_3 Іміну довіреність на право розпорядження придбаним майном. Після укладання договору ОСОБА_3 Імін вступив в члени ОГСТ "Консервщик", здійснював у будинку ремонтні роботи, оплатив підключення до мережі газопостачання, а потім вселився у цей оудинок та проживав у ньому 4 роки. Десь півтори роки тому при зустрічі з ОСОБА_3 Іміном останній розповів їй, що ОСОБА_6 вигнав його з будинку. Позивач завжди сплачував членські внески до ОГСТ "Консервщик" та продовжує їх сплачувати до нинішнього часу. ОСОБА_6 не є членом ОГСТ "Консервщик" та членські внески ніколи не сплачував.
В членській книжці садовода №4 ОГСТ “Консервщик на ім'я позивача є відмітки про сплату ним членських внесків за 2008-2013 роки та сплату 06 травня 2010 року цільового внеску на заміну центрального водопроводу.
Ці обставини щодо постійного проживання позивача у садовому будинку під №4 у ОГСТ «Консервщик” з 2009 року по 2012 рік підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_11 ОСОБА_12
Так, свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що її земельна ділянка у ОГСТ «Консервщик" безпосередньо межує з ділянкою №4 та у 2008 році вона познайомилась з ОСОБА_3 Іном, який сказав що буде її сусідом, але жити в цьому будинку з сім'єю він буде тільки в у. Нинішнього сусіда вона знає як ОСОБА_6 та він проживає у будинку під №4 вже два роки. Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що він також проживає в ОГСТ «Консервщик" та знайомий з позивачем як сусідом з 2008 року, коли останній почав робити ремонт у будинку під №4.
Позивач розповідав йому про те, що купив цей будинок та буде в ньому жити. На межі їх ділянок свідок будував паркан та позивач оплатив йому частину зобов'язаних з цим витрат. Свідок пропонував позивачеві бригаду будівельників для проведення ремонтних робіт у будинку, але позивач не досяг з будівельниками згоди щодо розміру оплати роботи. Після закінчення ремонту будинку позивач проживав у цьому будинку 3-4 роки та цей період на прохання позивача свідок декілька разів передавав від позивача голові перативу грошові кошти як оплату за використану воду та членські внески. В нинішній час у будинку під №4 проживає відповідач.
Судом також був досліджений звукозапис перебігу судового засідання по цивільний справі Овіопольського районного суду Одеської області №2/509/4863/13 за позовом ОСОБА_3 Імін до довірителя ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки недійсними, під час якого третя особа по цій справі ОСОБА_7 надала суду пояснення у якості відповідача та пояснила, що ОСОБА_4 познайомила її з ОСОБА_6 розповів їй про те, що його друг-кітаєць бажає придбати її садовий будинок під №4 у ОГСТ "Консервщик". Вона продавала будинок та земельну ділянку за 70000 доларів США, але ОСОБА_6 повідомив, що позивач погодиться придбати його за 95000 доларів США. Різницю ОСОБА_6 хотів отримати собі. Потім вона познайомилась з позивачем, з яким домовилась про здійснення купівлі-продажу садового будинку та при цьому позивач повідомив про те, що будинок буде оформлений на його друга ОСОБА_6 як покупця. Вона проти не заперечувала. Позивач за садовий будинок та земельну ділянку сплатив їй 95000 арів США, але будь-яку розписку вони при цьому не складали. Потім вона передала ОСОБА_625000 доларів США. Після підписання договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_6 видав вачеві довіреність на розпорядження придбаним майном, а вона віддала позивачеві ументи на будинок та ключі від нього. Після продажу будинку позивачу вона продовжувала проживати в ОГСТ "Консервщик" та їй відомо, що позивач зробив у придбаному будинку ремонт, став в ньому проживати та він сплачував комунальні платежі.
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_13 наданими нею під час розгляду вищезазначеної и №2/509/4863/13, її донька ОСОБА_7 продала позивачеві садовий будинок під №4 у "Консервщик". Свідок була присутня у нотаріальної конторі під час укладання договору разом з позивачем ходила до банківської установи, де позивач сплачував податки. Садовий будинок придбав позивач, але будинок був оформлений на відповідача. Після цього донька ОСОБА_5 віддала ключі від будинку та документи позивачу. Позивач зробив у будинку ремонт та потім жив в ньому певний час.
18 квітня 2013 року Реєстраційна служба Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області видала на ім'я відповідача ОСОБА_6 свідоцтво САЕ №918169 про його право власності на земельну ділянку площею 0,06 га під №4 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада, масив "Весняний", кадастровий номер 123783500:01:001:2000. Таке право власності відповідача на зазначену земельну ділянку зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом від 18 квітня 2013 року, індексний №2613500.
Представники сторін у судовому засіданні не заперечували та, таким чином, фактично визнали, що дане свідоцтво видано на саме цю земельну ділянку, на якій розташований спірний садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами.
Суд обгрунтовано дійшов до висновку , що договір купівлі-продажу від 03 листопада 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений для приховування такого договору з іншим покупцем - позивачем ОСОБА_3 Іміном. Обидві сторони договору - ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_6 - свідомо діяли на прохання позивача та на його користь.
Дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були направлені на досягнення інших правових наслідків укладеного договору в частині покупця та приховували саме таку іншу волю учасників угоди на користь позивача та на відміну від того, що зазначено у договорі.
Відповідач безпосередньо після підписання договору купівлі-продажу видав позивачеві довіреність на право повного розпорядження придбаним садовим будинком та саме позивач був прийнятий у члени ОГСТ "Консервщик", яким він залишається до нинішнього часу.
Таким чином, внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 03 листопада 2008 року виникли інші права та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваною частиною договору, встановлені судом наслідки договору безперечно свідчать про те, що цей договір купівлі- продажу у дійсності був спрямований на те, щоб саме позивач, а не відповідач, у подальшому здійснювати права власника цього нерухомого майна, тому фактичним покупцем садового будинку з господарчими будівлями та спорудами під №4 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада, ОГСТ "Консервщик", є позивач.
Крім цього суд обгрунтовано зазначив, що договір купівлі-продажу садового будинку з господарчими будівлями та спорудами під №4 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада, ОГСТ "Консервщик",, укладений 03 листопада 2008 року між ОСОБА_5 та відповідачем є удаваним правочином в частині покупця, а подальші дії відповідача спрямовані на позбавлення позивача права власності на спірне нерухоме майно.
Постановляючи рішення суд обґрунтовано керувався нормами матеріального та процесуального права, належним чином перевірив права і обов'язки сторін.
Рішення відповідає вимогам ст.ст.. 214 ,215 ЦПК України і підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.
Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно ч. 1 ст. 60. ч. З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 209, 303. 307 ч.І п.1, 308. 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Овідіопольського районний суд Одеської області від 31.07.2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.В. Оверіна
Судді В.П. Фальчук
ОСОБА_14