Номер провадження: 22-ц/785/6401/15
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Драгомерецький М. М.
18.11.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.
суддів: Парапана В.Ф.,
ОСОБА_2,
при секретарі: Добряк Н.І.,
за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, а також
представників відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2015 року про відстрочку виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна,-
25 листопада 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, визнавши вимоги про розірвання шлюбу, ОСОБА_5 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.09.2014 року позовні вимоги було задоволено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2014 року по даній справі змінено.
Визнано в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_5 право приватної власності на автомобіль НОМЕР_1, за ОСОБА_3 право приватної власності на автомобіль НОМЕР_2. Визнано в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_5 право приватної власності на 1/2 частку від грошових коштів в сумі 155 382,83 доларів США, та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1 920 612,87 гривень.
Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили.
20 травня 2015 року ОСОБА_3 надав до суду заяву про відстрочку виконання рішення суду апеляційної інстанції від 19.02.2015 року, мотивуючи вимоги своєї заяви тим, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - ОСОБА_8 і ОСОБА_9 з грудня 2014 року проживають разом з батьком в с. Петрівка Іванівського району Одеської області, хоча при ухваленні судового рішення було враховано, що діти мають проживати з матір'ю.
Також, заявник стверджує, що присуджених ОСОБА_5 коштів на сьогодні не існує, як і не існувало на момент припинення шлюбу та ухвалення судового рішення. Іншого майна, на яке може бути накладене стягнення, на сьогодні у заявника не існує. Поточна заробітна плата заявника складає 1 220 гривень. ОСОБА_3 висловлюється проти виконання судового рішення через органи ДВС, тому що у разі примусового виконання це потягне за собою додаткові витрати у вигляді виконавчого збору в сумі 10 % від суми боргу, що для нього є неприпустимо.
Заявник пояснив, що має очікування щодо працевлаштування за кордоном восени 2015 року, та зможе з урахуванням цього віддати борг ОСОБА_10 восени 2016 року. На підставі зазначеного, ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаною заявою та просив її задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2015 року заяву ОСОБА_3 про відстрочку виконання рішення суду залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу місцевого суду про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду та постановити нову, якою заяву ОСОБА_3 задовольнити та відстрочити виконання рішення суду до 01 листопада 2016 року.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з таких підстав.
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволені заяви про відстрочку виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2015 року, суд першої інстанції не виявив виняткового випадку, який може бути підставою для відстрочки виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Відстрочка - відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом.
Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що суд у виняткових випадках може змінити визначену законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. При вирішенні питання про відстрочку виконання суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення.
Відповідні роз'яснення містяться в п.37 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року.
Звертаючись до суду із заявою про відстрочку виконання вказаного судового рішення, ОСОБА_3 не надав суду належних доказів, які б могли бути підставою для надання йому такої відстрочки під час виконання цього рішення.
Обставини, на які ОСОБА_3 посилалася у своєї заяві, а саме те, що діти заявника та ОСОБА_5 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з грудня 2014 року проживають разом з заявником в с. Петрівка Іванівського району Одеської області, хоча при ухваленні судового рішення було враховано, що діти проживають з матір'ю, не можуть бути розцінені, як виняткові обставини, які дають право на відстрочку виконання рішення суду відповідно до вимог ст. 373 ЦПК України.
Також не настала подія щодо працевлаштування заявника ОСОБА_3 за кордоном восени 2015 року, на що він сподівався під час розгляду його заяви про відстрочку виконання судового рішення судом першої інстанції.
На даний час ОСОБА_3 є працездатним, та здібним заробляти кошти як на своє утримання, так і на інші зобов'язання, у тому числі виконання рішення суду, оскільки належних та допустимих доказів щодо неможливості виконання судового рішення заявником надано до суду під час розгляду його заяви про відстрочку рішення суду, та перегляду справи у апеляційному суді не було.
Крім того, невиконання рішення суду у визначені законом строки без відповідних правових підстав, передбачених законом, призведе до порушення охоронюваних законом прав та інтересів сторони по справі на користь якої ухвалено рішення.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні справи не допустив, ухвала суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують та не можуть бути підставою для скасування ухвали.
За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 відхилити, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2015 року про відстрочку виконання рішення суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справа протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький
підпис
ОСОБА_11
підпис
ОСОБА_2