Номер провадження: 22-ц/785/6657/15
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Драгомерецький М. М.
18.11.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Драгомерецького М.М.,
суддів: Парапана В.Ф.
ОСОБА_2,
при секретарі: Добряк Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2015 року за позовом ОСОБА_4 до житлово-будівельного кооперативу «Трудовий зв'язок», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_23 акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго», Одеська міська рада, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування та в здійсненні права на приватизацію земельної ділянки, виділ в натурі частки домоволодіння у самостійне домоволодіння,-
25 листопада 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, який у подальшому ним неодноразово уточнювався, до ЖБК «Трудовий зв'язок», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_20, ОСОБА_22, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_23 акціонерне товариство «ЕК «Одесаобленерго», Одеська міська рада, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування та в здійсненні права на приватизацію земельної ділянки, виділ в натурі частки домоволодіння у самостійне домоволодіння.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
23 січня 2015 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що з приводу позовних вимог у частині виділу у самостійне домоволодіння 60/1000 частин домоволодіння по вул. Окружній, 17/В, в м. Одесі, сторонами надавалися пояснення та докази, однак суд не ухвалив рішення з цього приводу.
27 травня 2015 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено додаткове рішення, яким у частині позовних вимог про виділ у натурі у самостійне домоволодіння 60/1000 частин домоволодіння по вул. Окружній, 17/В, в м. Одесі, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким виділити ОСОБА_4 в натурі у самостійне домоволодіння 60/1000 частин домоволодіння, що розташоване вул. Окружній, 17/В, в м. Одесі.
Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного додаткового рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на них, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість вимог заяви, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст.10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині виділу в натурі у самостійне домоволодіння 60/1000 частин домоволодіння по вул. Окружній, 17/В, в м. Одесі, суд першої інстанції у додатковому рішенні послався на ч.1 ст.358 ЦК України, згідно якої право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, а відповідно до ч.3 ст. 358 ЦК України, у разі неможливості володіння та користування тією спільною частиною майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, співвласник має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном відповідної матеріальної компенсації.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що позивач не спростував доводи відповідачів, що він звертався до них з приводу виділу його частки в натурі у самостійне домоволодіння, та не надав доказів щодо технічної можливості такого виділу.
Місцевий суд вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.
Суд перевірив усі докази, які навів позивач ОСОБА_4 у підтвердження своїх вимог, які викладені ним у заяві про ухвалення додаткового рішення, а відповідачі через своїх представників у підтвердження своїх заперечень, навів у додатковому рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог в частині виділу в натурі у самостійне домоволодіння 60/1000 частин домоволодіння по вул. Окружній, 17/В, в м. Одесі.
Посилання в апеляційній скарзі представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на те, що суд не прийняв до уваги тих обставин що у ОСОБА_4 з іншими співвласниками виникали спори щодо організації проїзду до його земельної ділянки та її приватизації, тому вирішення у позасудовому порядку питання щодо виділу в натурі частки ОСОБА_4 із спільної часткової власності не представлялося можливим, а також, оскільки для виділу належної заявнику частки із спільного майна, у позасудовому порядку, необхідна згода всіх співвласників, вказана обставина робила це неможливим, оскільки суб'єктний та кількісний склад власників постійно змінювався, у зв'язку із відчуженням співвласниками своїх часток та переходу права власності на спільне майно у зв'язку із спадкуванням не заслуговують на увагу.
Також не обґрунтованими являються і доводи апелянта щодо виділу в натурі належної ОСОБА_4 частини домоволодіння, на підставі висновку №088/2010 від 27.10.2010 року судової будівельно-технічної експертизи, в якому експерт вказав про технічну можливість виділу в натурі частки, яка належить ОСОБА_4.
Відповідно до ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Згідно ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.
Тому, колегія суддів приходить до висновку, про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки згода інших співвласників на виділ частки ОСОБА_4 в натурі у спільному майні відсутня, домовленості між ними щодо користування спільним майном не встановлено, та доказів щодо перешкод у користуванні належною ОСОБА_4 частиною спірного домоволодіння на надано, тому правові підстави для задоволення цієї частини позовних вимог відсутні.
За таких обставин доводи ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про те, що додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення вимог заяви щодо виділу в натурі у самостійне домоволодіння 60/1000 частин домоволодіння по вул. Окружній, 17/В, в м. Одесі, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький
ОСОБА_24
ОСОБА_2