ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
14 жовтня 2010 року 11:21 № 2а-12744/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
при секретарі судового засідання Деруга Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Нафтотранспортна компанія»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
провизнання нечинним податкового повідомлення - рішення
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. -за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю, ОСОБА_3 -за довіреністю
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0001720710/0 від 18 серпня 2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом 18.08.2010 року прийняте рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 967477,00 грн. за грудень 2009 року, оскільки Позивачем було допущено методологічну помилку при наданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданого за грудень 2009 року розрахунку, а саме не подано Додаток 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування». Так, Позивачем 19.01.2010 року до податкового органу було подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року, в якій до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок була заявлена сума 967477,00 грн., право на отримання якої виникло у Позивача у жовтні 2009 року. Проте в жовтні 2009 року підприємство не скористалось своїм правом. 22.03.2010 року, прагнучи виправити помилку Позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за грудень 2009 року, в якому ще раз зменшив суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню. Таким чином, по картці особового обліку ПДВ ТОВ «ПІІ «Нафтотранспортна компанія»податковою інспекцією була двічі знята сума 967477,00 грн. На думку Позивача, Відповідач взагалі не мав приймати до уваги уточнюючий розрахунок з ПДВ від 22.03.2010 року, оскільки чинним законодавством передбачено виправлення помилок в деклараціях лише самостійно виявлених платником, а уточнюючим розрахунком від 22.03.2010 року були виправлені помилки, виявлені за наслідками перевірки Позивача податковим органом 19.02.2010 року. За таких обставин, просить позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав. В своїх запереченнях зазначив, що відповідно до норм ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку самостійно приймає рішення щодо належної йому суми бюджетного відшкодування та зазначає про таке рішення у поданих податкових деклараціях. Крім того, чинним законодавством передбачено право платника податку подавати уточнюючі розрахунки стосовно раніше поданих податкових декларацій. Податкове зобо'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Зняття суми бюджетного відшкодування 967477,00 грн. в картці особового обліку платника податку здійснювалось автоматично, відповідно до рішень платника податку.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як було встановлено судом, за наслідками подання Позивачем до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПІІ «Навтотранспортна компанія»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок: за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року, про що складено Акт №82/07-20/32597367 від 19.02.2010 року.
Перевіркою було встановлено, що на порушення вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.3, п.5.12 наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997 р. Позивачем завищено суму, заявлену до бюджетного відшкодування за грудень 2009 року на суму 967477,00 грн.
Порушення мало місце за наступних обставин.
Як зазначено в Акті перевірки, підприємство мало право на отримання бюджетного відшкодування у сумі 967477,00 грн. у жовтні 2009 року, проте не скористалось своїм правом, та відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»прийняло самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, що було відображено у декларації з ПДВ за жовтень 2009 року (рядок 23.2, 24, 26).
Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.
Відповідно до п.п. 7.7.4 п.7.7. ст. 7 Закону платник податку, який має право на бюджетне відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Оскільки, за наслідками звітного періоду підприємство не подало заяви про повернення бюджетного відшкодування, податковий орган дійшов висновку про прийняття Позивачем самостійного рішення про зарахування належної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, про що було відображено Позивачем у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2009 року (рядок 23.2, 24, 26).
При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (п.п. 7.7.3, п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Проте, в податковій декларації за грудень 2009 року суму 967477,00 грн. Позивач заявив до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок та подав відповідну заяву.
В результаті, за наслідками перевірки податковий орган виявив завищення суми (967477,00 грн.), заявленої до бюджетного відшкодування за грудень 2009 року та виніс податкове повідомлення -рішення форми «ВІ»від 24 лютого 2010 року №0000340720/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 967477,00 грн. Дана операція була відображена в картці особового обліку платника податку.
Зазначене податкове повідомлення -рішення Позивачем не оскаржувалося, ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
22.03.2010 року Позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ до податкової декларації за грудень 2009 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому зменшив суму бюджетного відшкодування на 967477,00 грн., що відобразилось у картці особового обліку платника.
18.05.2010 року Позивач знову подав до податкового органу уточнюючий розрахунок з податкових зобов'язань з ПДВ до податкової декларації за грудень 2009 року, в якому збільшив суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на 967477,00 грн.
До уточнюючого розрахунку Позивачем поданий додаток 2 «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до декларації з податку на додану вартість, додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування».
За наслідками перевірки, про що складено Акт перевірки №427/07-018/32597367 від 17.08.2010 року, податковий орган виніс податкове повідомлення -рішення від 18.08.2010 року №0001720710/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 967477,00 грн., так як Позивачем не додано додаток 4 до декларації «Заява про повернення бюджетного відшкодування».
На думку суду, податковим органом правомірно прийнято рішення про зменшення бюджетного відшкодування, оскільки уточнюючим розрахунком вносились зміни (уточнення) до податкової декларації за грудень 2010 року, відповідно до якої сума 967477,00 грн. бюджетного відшкодування заявлялась Позивачем саме до повернення та подавалась відповідна заява. Таким чином, Позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на 967477,00 грн., що потягло за собою зняття її з картки особового обліку платника податку на додану вартість.
Позивач зазначав, що податковий орган не мав брати до уваги уточнення, подані 22.03.2010 року. Проте, таку думку Позивача, суд вважає помилковою.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Позивач у судовому засіданні погоджувався з тим, що уточнюючі розрахунки були помилковими і лише зверненням до суду прагнув виправити помилки в картці особового обліку платника.
Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З наведеного вбачається, що судовому захисту підлягає саме порушене право. В даному випадку платником податків самостійно визначались його податкові зобов'язання, а податковий орган відображав ці зобов'язання в картці особового обліку платника податку у відповідності з поданими платником показниками.
Оскільки, податковим органом жодним чином не порушувались права та інтереси Позивача, суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доведення перед судом правомірності прийнятого ним рішення.
Судові витрати, що підлягають стягненню у відповідності з ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Нафтотранспортна компанія»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення №0001720710/0 від 18 серпня 2010 року відмовити.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шейко Т.І.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -19.10.2010 р.