ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
09 листопада 2015 року № 826/18792/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шулежка В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2015р. №0010392100, №0010382100, №0010402100, №0010432100, №0010422100,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (надалі - ПАТ «Укрнафта», позивач) до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2015р. №0010392100, №0010382100, №0010402100, №0010432100, №0010422100.
Свої позовні вимоги ПАТ «Укрнафта» обґрунтовує тим, що воно є суб'єктом господарювання, яке на АЗС здійснює реалізацію підакцизних товарів, зокрема, реалізує бензини моторні, інші нафтопродукти, скраплений газ, у зв'язку з чим за березень 2015 року ним подано відповідну декларацію.
Між тим, за результатами проведеної камеральної перевірки відповідачем встановлено, що вартість підакцизних товарів до оподаткування, є більшою, ніж за даними платника податку, що зумовлено безпідставним, на думку ДПІ, не включенням до бази оподаткування вартості нафтопродуктів, реалізованих для комерційного використання. Ґрунтуючись на таких висновках відповідач дійшов до висновку про заниження позивачем сум акцизного податку до сплати.
Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що в силу положень п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під операціями з реалізації підакцизних товарів є, крім іншого, продаж нафтопродуктів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. У випадку ж реалізації нафтопродуктів через власну мережу АЗС юридичним особам, шляхом відвантаження (передачі) відповідної кількості пального особам (представникам юридичних осіб) реалізації у роздріб, в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14ПК України, не відбувається.
Враховуючи те, що спірні суми грошових зобов'язань донараховані на обсяги нафтопродуктів, які придбані комерційними підприємствами для їх використання у господарській діяльності, вчинення якої зумовлено статусом та метою діяльності господарських товариств, позивач вважає висновки податкового органу такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства України, оскільки відсутній об'єкт та база оподаткування акцизним податком, а відтак вважає спірне рішенням протиправним та просить його скасувати.
Окремо позивач звертає увагу на те, що сума штрафних санкцій визначена у розмірі 50% суми нарахованого податку, тобто у зв'язку з повторністю порушення. Однак, як зазначає позивач, на даний час відсутні обставини наявності узгоджених податкових зобов'язань за іншими податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим нарахування штрафних санкцій у такому розмірі не відповідає вимогам п. 123.1. ПК України.
Крім того, позивач наголошує на тому, що в даному випадку проведено камеральну перевірку, однак, вказана перевірка проведена з порушенням правил та процедур, встановлених відповідно до положень пп. 75.1.1. ПК України, п. 2.3. Примірного порядку проведення камеральних перевірок, затвердженого наказом ДПА України від 07.06.2011 р. № 333.
Представник позивача у судове засідання не прибув, подав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, подав до суду клопотання про розгляд справи без його присутності. У письмових запереченнях, поданих до суду, податковий орган зазначає, що податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів АЗС безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій.
Окрім того, сам факт наявності письмового договору купівлі-продажу (поставки) та інших обов'язкових документів для відпуску споживачу нафтопродуктів не свідчить про оптовий продаж нафтопродуктів.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.
На підставі договору поставки нафтопродуктів від 01.11.2004р. №26/1341в-АЗС, який укладено між ПАТ «Укрнафта» (Продавець) та ТОВ ВТФ «Авіас» («Покупець»), здійснюється поставка (відвантаження) нафтопродуктів Покупцю на умовах EXW - автозаправні станції ВАТ «Укрнафта» (нині ПАТ «Укрнафта»).
Товар поставляється по довірчим документам Покупця: за паливними картками та скретч-картами, які пред'являються на АЗС третіми особами. Постачальник зобов'язаний проводити відпуск товару через наявну мережу АЗС по довірчим документам Покупця та вести облік виданого товару та довірчих документів Покупця.
Загальна кількість отриманих ТОВ ВТФ «Авіас» у Волинській області нафтопродуктів у березні місяці 2015 року відображено в актах приймання-передачі № 2 (паливні картки) та № 3 (скретч-карки) від 31.03.2015р.
За результатами здійснення господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» (відділення реалізації нафтопродуктів по Волинській області) до Луцької об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Волинській області 20.04.2015 року подано Декларацію з акцизного податку, разом із додатком № 6. Звітний період - березень 2015 року. Місцезнаходження пунктів продажу - АЗС 02/005, 02/007, 02/023 - м. Луцьк: вул. Карпенка-Карого, 16; вул. Дубнівська, 41; вул. Яровиця , буд. 3; АЗС 02/001 - Волинська обл., Луцький р-н, с Зміїнець, вул. Луцька 2в; АЗС 02/002 - Волинська обл., Луцький р-н, с. Рованці, вул. Будівельна, 1а; АЗС 02/004 - Волинська обл., Луцький р-н, с. Струмівка, вул. Рівненська, 88-6; АЗС 02/006 - Волинська обл., Луцький р- н, смт. Торчин, вул. Незалежності, 41-а.
Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на підставі ст. 48 ПК України та у порядку ст. 76 ПК України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів ПАТ «Укрнафта» за березень 2015 року.
За результатами перевірки складено акт від 20.05.2015 р. №2047/21.1/00135390 (далі Акт перевірки).
Під час перевірки використано декларацію з акцизного податку за березень 2015 року від 20.04.2015р., додаток № 6 Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за березень 2015 року від 20.04.2015р.
Відповідно до висновків, викладених в Акті перевірки, встановлено порушення ст. 213, ст. 214, пп. 215.3.4. ст. 215, ст. 216 ПК України, в результаті чого ПАТ «Укрнафта» занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за березень 2015 року в сумі 316 429,00 грн.
Посилаючись на положення п/п. 212.1.11, п.п. 212.3.1., п. 213.1. ПК України контролюючий орган в Акті перевірки зазначає, що платниками акцизного податку є особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів. Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, це продаж, зокрема, нафтопродуктів, скрапленого газу, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання
Враховуючи наведене, а також положення: ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля, Терміни та визначення понять» (щодо визначення терміну «роздрібна торгівля»), п/п. 214.1.4., п/п. 215.3.10., п. 216.9. ПК України (щодо визначення бази оподаткування акцизним податком, ставки податку, дати виникнення податкових зобов'язань), Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» щодо визначення терміну «розрахункова операція», розділу 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом від 20.05.2008р. № 281/171/578/155 (щодо визначення термінів «талон», «платіжна картка»), п. 2.1. розділу 2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою банку України від 10.12.2004 р. № 620 (щодо визначення терміну «смарт-карта»), Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 20.12.1997 р. № 1442, Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області приходить до висновку, що через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу (п. 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4003:2004), а відтак такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9. ст. 213 ПК України.
ДПІ в Акті перевірки зазначає, що податкові зобов'язання виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій.
На підставі зазначеного, відповідач приходить до висновку, про неправильне відображення ПАТ «Укрнафта» задекларованих обсягів та невідповідність нарахованого акцизного податку, що призвело до заниження податку, який підлягає сплаті до бюджету за березень 2015 року в сумі 316 429,00 грн.
На підставі висновків, викладених в Акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.06.2015р. №0010392100, №0010382100, №0010402100, №0010432100, №0010422100.
Зокрема, щодо податкового повідомлення-рішення № 0010382100 від 08.06.2015р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем на суму 105 378,00 грн. та 52 689, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Реалізація нафтопродуктів на АЗС 02/005, 02/007, 02/023 (м. Луцьк: вул. Карпенка-Карого, 16; вул. Дубнівська, 41; вул. Яровиця , буд. 3) для комерційного призначення, відповідно до інформації у Додатку 6 до декларації акцизного податку (графа 4) здійснювались у такому об'ємі: 607 230,42 грн. (бензини моторні) , 1 499 194,19 грн. (інші нафтопродукти), 1 120,05 грн. (паливо моторне альтернативне) всього на суму 2 107 544,66 грн.
Відповідно до звітів (Z-звіт) за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року обіг на АЗС: № 02/023 (м. Луцьк, вул. Яровиця, 3) складає 524 194,74 грн., з яких 377 001,51 грн. (по чеку наливна картка)) та 147 193,23 грн. (картка (скретч-карта)); № 02/007 (м. Луцьк, вул. Дубнівська, 41) складає 625 366,72 грн., з яких 308 555,02 грн. (по чеку (паливна картка)) та 316 811,70 грн. (картка (скретч-карта)); № 02/005 (м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 16) складає 288 930,00 грн., з яких 186 075,00 грн. по чеку (паливна картка)) та 102 855,71 грн. (картка (скретч-карта)).
Тобто, за звітами у березні 2015 року ПАТ «Укрнафта» реалізовано нафтопродуктів на АЗС №№ 02/005, 02/007, 02/023 для комерційного використання на суму 1 438 492,17 грн. Враховуючи надану знижку ТОВ ВТФ «Авіас» (1,2%), сума зазначених реалізованих товарів для комерційного призначення складає 1 421 230,26 грн.
Згідно з Реєстрами податкових накладних, розмір реалізованих підакцизних товарів складає 686 314,45 грн.
Отже, розмір реалізації товарів для комерційного використання на АЗС №№ 02/005, 02/007, 02/023 становить: 2 107 544,71 грн. (620 154,61 грн. + 686 314,45 грн.).
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0010422100 від 08.06.2015р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем на суму 66 60,00 грн. та 33 330,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Реалізація нафтопродуктів на АЗС АЗС 02/001 - Волинська обл., Луцький р-н, с. Зміїнець, вул. Луцька 2в для комерційного призначення, відповідно до інформації у Додатку 6 до декларації акцизного податку (графа 4) здійснювались у такому об'ємі: 280 532,42 грн. (бензини моторні), 854 654,13 грн. (інші нафтопродукти), 197 397,33 грн. (скраплений газ) 604,98 грн., всього на суму 1 333 188,85 грн.
Відповідно до звіту (Z-звіт) за період з 01.03.2015року по 31.03.2015 року обіг на АЗС №02/001 складає 801 658,06 грн. , з яких 380 049,50 грн. (по чеку (паливна картка)) та 421 608,56 грн. (картка (скретч-карта)).
Тобто, за звітом (Z-звітом) у березні 2015 року ПАТ «Укрнафта» реалізовано нафтопродуктів на АЗС №№ 02/001 для комерційного використання на суму 801 658,06 грн. Враховуючи надану знижку ТОВ ВТФ «Авіас» (1,2%), сума зазначених реалізованих товарів для комерційного використання складає 792 038,16 грн.
Згідно з Реєстром податкових накладних, розмір реалізованих підакцизних товарів складає 541150,69 грн.
Отже, розмір реалізації товарів для комерційного використання на АЗС № 02/002 становить 1 333 188,85 грн. (792 038,16грн. + 541 150,69 грн.).
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0010432100 від 08.06.2015р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем на суму 66 484,00 грн. та 33 242,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Реалізація нафтопродуктів для комерційного використання, відповідно до інформації у Додатку 6 до декларації акцизного податку (графа 4) на АЗС 02/004 (Волинська обл., Луцький р-н, с. Струмівка, вул. Рівненська, 88-6) складає 46135,69 грн. (бензини моторні), 1 281 536,17 грн. (інші нафтопродукти), що разом становить 1 327 671,86 грн.
Відповідно до звіту (Z-звіт) за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року обіг на АЗС №02/004 складає 1 198 692,29 грн., а саме 274 885,36 грн. (по чеку (паливна картка)) та 923 806,93 грн. (картка (скретч-карта)).
Тобто, за звітом (Z-звітом) у березні 2015 року ПАТ «Укрнафта» реалізовано нафтопродуктів на АЗС №№ 02/004 для комерційного використання на суму 1 198 692,29 грн. Враховуючи надану знижку ТОВ ВТФ «Авіас» (1,2%), сума зазначених реалізованих товарів для комерційного використання складає 1 184 317,86 грн.
Згідно з Реєстром податкових накладних, розмір реалізованих підакцизних товарів складає 145 354,00 грн. Отже, розмір реалізації товарів для комерційного використання на АЗС №№ 02/002 становить 1 327 671,86 грн. (1 184 317,86 + 145 354,00 грн.).
Щодо податкового повідомлення-рішення №0010402100 від 08.06.2015р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем на суму 29 661,00 грн. та 14 830,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Реалізація нафтопродуктів для комерційного використання, відповідно до інформації у Додатку 6 до декларації акцизного податку (графа 4) на АЗС 02/006 (Волинська обл., Луцький р- н, смт. Торчин, вул. Незалежності, 41-а) складає 66 924,79 грн. (бензини моторні) та 526 302,96 грн. (інші нафтопродукти) , загальною вартістю 593 227,75 грн.
Відповідно до звіту (Z-звіт) за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року обіг на АЗС №02/006 складає 384 458,01 грн., з яких 245 887,51 грн. (по чеку (паливна картка)) та 138770,50 грн. (картка (скретч-карта)).
Тобто, за звітом (Z-звітом) у березні 2015 року ПАТ «Укрнафта» реалізовано нафтопродуктів на АЗС № 02/006 для комерційного використання на суму 384 458,01 грн. Враховуючи надану знижку ТОВ ВТФ «Авіас» (1,2%), сума зазначених реалізованих товарів для комерційного використання складає 379 844,52 грн.
Згідно з Реєстром податкових накладних, розмір реалізованих підакцизних товарів складає 213 383,23 грн. Отже, розмір реалізації товарів для комерційного використання на АЗС № 02/006 становить 593 227,75 грн. (379 844,52 + 213 383,23 грн.).
Щодо податкового повідомлення-рішення №0010392100 від 08.06.2015р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем на суму 48 246,00 грн. та 24 123,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Реалізація нафтопродуктів для комерційного використання, відповідно до інформації у Додатку 6 до декларації акцизного податку (графа 4) на АЗС 02/002 (Волинська обл., Луцький р-н, с. Рованці, вул. Будівельна, 1а) складає 103 331,19 грн. (бензини моторні) та 747 121,53 грн. (інші нафтопродукти), 114 458,62 грн. (скраплений газ) загальною вартістю 964 911,34 грн.
Відповідно до звіту (Z-звіт) за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року обіг на АЗС №02/002 (складає 724 198,52 грн., з яких 405 844,61 грн. (по чеку (паливна картка)) та 318 353,91 грн. (картка (скретч-карта)).
Тобто, за звітом (Z-звітом) у березні 2015 року ПАТ «Укрнафта» було реалізовано нафтопродуктів на АЗС №№ 02/002 для комерційного використання на суму 724 198,52 грн.
Враховуючи надану знижку ТОВ ВТФ «Авіас» (1,2%), сума зазначених реалізованих товарів для комерційного використання складає 715 310,53 грн.
Згідно Реєстром податкових накладних розмір реалізованих підакцизних товарів складає 249 600.81 грн. Отже, розмір реалізації товарів для комерційного використання на АЗС №№ 02/001 становить 964 91134 грн.(715 310,53 грн. + 249 600,81 грн.).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Приписи п.6.1 ст.6 Податкового кодексу України встановлюють, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
У відповідності до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.
Відповідно до п.п. 14.1.4 п.14.1 ст. 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Згідно з п.п. 14.1.145 п.14.1 ст. 14 ПК України підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.
Платником акцизного податку є, крім іншого, особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (п.п. 212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України).
Об'єктами оподаткування є операції, зокрема, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п.213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України).
Відповідно до абзацу другого п.п. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 ПК України реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 1.1. ПК України цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 3.1. ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
З наведеного вбачається, що виключно нормами ПК України визначаються такі елементи правового механізму регулювання податків і зборів як об'єкт оподаткування, база оподаткування.
При цьому, виходячи з наведених вище норм ПК України, однією з обов'язкових умов для виникнення у відповідного суб'єкта обов'язку щодо нарахування та сплати акцизного податку, передумовою віднесення певної операції до об'єкту оподаткування, є реалізація вищезгаданих підакцизних товарів для некомерційного використання.
У свою чергу, формою податковою декларації (додатку № 6) передбачено декларування вартості реалізації товарів для комерційного використання.
Порядок здійснення господарської комерційної діяльності (підприємництва) регламентується главою 4 Господарського кодексу України (надалі ГК України).
Відповідно до положень ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
З наведеного у сукупності вбачається, що в контексті наведених вище норм податкового законодавства під комерційним використанням слід розуміти не тільки придбання певною особою підакцизних товарів (за переліком п.п. 215.3.4 ПК України) з метою подальшої реалізації, тобто з комерційною метою отримання прибутку, але й придбання для використання у власній господарській діяльності підприємця (господарського товариства, приватного підприємця) з метою, крім іншого, отримання прибутку, що є загальною метою підприємництва (господарської комерційної діяльності).
У взаємозв'язку з наведеним суд приходить до висновку, що у випадку реалізації нафтопродуктів через власну мережу АЗС юридичним особам, шляхом відвантаження (передачі) відповідної кількості пального особам (представникам юридичних осіб) реалізації у роздріб, в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14ПК України, не відбувається.
В контексті наведеного та виходячи також із положень ч. 1 ст. 712 ЦК України та ч. 6 ст. 265 ГК України, реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами ст. 698 ЦК України - за договорами роздрібної купівлі-продажу, тобто шляхом передачі покупцю товару для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного із підприємницькою діяльністю.
В той же час, у відносинах поставки, у т.ч. за договором купівлі-продажу (не роздрібного) метою продажу є використання товару покупцем саме у підприємницькій діяльності або в інших комерційних цілях, не пов'язаних із особистим використанням, що і мало місце в даному випадку відносно обсягів реалізації, щодо яких донараховано акцизний податок.
З урахуванням положень ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 2.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 37, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 206 ЦК України, п. 201.1. ПК України, суд приходить до висновку, що при реалізації нафтопродуктів юридичним особам через мережу АЗС відбувається відвантаження (продаж) нафтопродуктів представникам юридичних осіб, для подальшого використання таких нафтопродуктів для комерційної діяльності юридичних осіб.
За таких умов, реалізація підакцизних товарів не відбувається, оскільки нафтопродукти не придбаваються з метою їх використання громадянами або іншими кінцевими споживачами в особистих некомерційних цілях, а придбаваються з метою їх використання саме у комерційній діяльності юридичної особи.
Зокрема, із договору поставки між постачальником ПАТ «Укрнафта» та покупцем ТОВ ВТФ «Авіас», а також з додатків та актів до цього договору вбачається, що обсяги нафтопродуктів поставлялися господарському товариству ТОВ ВТФ «Авіас» та відпускалися з АЗС позивача іншим (третім) особам за довірчими документами (скретч-картки, паливні картки), тобто для комерційного використання.
Згідно з відомостями з ЄДР, до видів діяльності ТОВ ВТФ «Авіас» віднесено роздрібну торгівлю пальним, оптову торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Враховуючи наведене у сукупності, не вбачається придбання ТОВ ВТФ «Авіас» нафтопродуктів як кінцевим споживачем для некомерційного використання.
Крім того, до матеріалів справи залучено реєстр податкових накладних, які видані, як суб'єктам підприємницької діяльності (підприємствам, господарським товариствам), під якою розуміється господарська комерційна діяльність з метою отримання прибутку. Відомості з наведеного реєстру не спростовані відповідачем під час розгляду справи.
Слід додати, що метою підприємництва (господарської комерційної діяльності) є, зокрема, отримання прибутку, однак відповідачем не спростовано придбання нафтопродуктів вказаними особами без мети їх використання у господарській комерційній (підприємницькій) діяльності осіб, яким було відпущено паливо, та без мети одержання цими особами доходу від результатів загальної господарської діяльності цих осіб.
Більш того, відповідачем взагалі не досліджувалися будь-які первинні документи за вказаними операціями.
Таким чином, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено реалізації позивачем обсягів нафтопродуктів, вартість яких визначена у гр. 4 додатку № 6 до податкової декларації з акцизного податку, для некомерційного використання. Між тим, як вже зазначалося, позивачем доведено поставку (відпуск) вказаних обсягів нафтопродуктів іншим особам для цілей їх використання у господарській комерційній діяльності, тобто в рамках підприємництва, висновок щодо чого зумовлюється, крім іншого, власне самим статусом отримувачів, як суб'єктів підприємницької діяльності.
Відтак, відсутні підстави для висновку про виникнення у даному випадку об'єкта та бази оподаткування відносно обсягів/вартості реалізації нафтопродуктів згідно гр. 4 додатку № 6 до податкової декларації з акцизного податку. Викладені в акті камеральної перевірки висновки відповідача не ґрунтуються на фактичних обставинах та не відповідають наведеним вище вимогам податкового законодавства, що у свою чергу, зумовлює висновок суду про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що ґрунтується на таких висновках.
Відносно доводів позивача щодо протиправності нарахування штрафних санкцій, слід зазначити, що в силу наведених вище висновків суду про відсутність у позивача податкового обов'язку в контексті спірних відносин, відсутність порушень з боку позивача, відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій. Більш того, відносно нарахування штрафних санкцій у подвійному розмірі, відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності у позивача на дату прийняття спірного рішення узгоджених податкових зобов'язань з акцизного податку, а відтак не доведено і правомірності нарахування штрафних санкцій у подвійному розмірі.
Що стосується доводів позивача щодо неправомірності проведення камеральної перевірки, слід зазначити, що відповідно до п. 75.1. ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пп. 75.1.1. ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
В контексті наведеного п. 76.1. ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Виходячи з системного аналізу наведених норм, слід дійти висновку, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема, - правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.
При цьому, будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки.
У разі ж, якщо дослідженню підлягають документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної. За наявності підстав та для цілей з'ясування обставин формування відповідних показників податкової звітності на підставі іншої податкової інформації, ніж дані податкових декларацій, у встановлених ПК України випадках, зокрема визначених у п. 78.1. ПК України, проводиться документальна перевірка з виданням наказу про її проведення та з відповідним інформуванням платника податків про її проведення, що у свою чергу, надає право останньому надавати пояснення та їх документальне підтвердження.
В даному випадку, досліджуючи обставини декларування позивачем показників декларації з акцизного податку, відповідач формував висновки про встановлення певних обставин реалізації нафтопродуктів, що мають юридичне значення, а відтак відповідач вийшов за межі обставин, які перевіряються під час камеральної перевірки, тобто відповідач діяв протиправно.
Виходячи з обставин, що перевірялися, фактично в даному випадку проведено документальну перевірку, без прийняття відповідного рішення та без повідомлення про її проведення позивача, що є порушенням вимог п. 78.4., ст. 79, ст. 81 ПК України, що, крім іншого, призвело до порушення прав позивача на надання документів та даних, право на що передбачено приписами п. 79.1. та пп. 17.1.6. ПК України з урахуванням положень ст. 44 ПК України (щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності).
Таким чином, суд приходить до висновку, що акт камеральної перевірки є доказом здобутим з порушенням закону, а отже, відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України, судом до уваги не береться та, відповідно, не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень, що, у свою чергу, є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваних рішень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 08.06.2015р. №0010392100.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 08.06.2015р. №0010382100.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 08.06.2015р. №0010402100.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 08.06.2015р. №0010432100.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 08.06.2015р. №0010422100.
Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (код за ЄДРПОУ 00135390) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко