ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 листопада 2015 року № 826/17858/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Гарника К.Ю., суддів Кобилянського К.М., Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
до Міністерства аграрної політики та продовольства України
про стягнення заборгованості у розмірі 29 270.61 грн
Крижопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 29270,61 грн. в рахунок погашення заборгованості ДП «Піщанський кар'єр», код ЄДРПОУ 00371989, Вінницька область, Піщанський район, с. Студена.
Позивач зазначає, що ДП «Піщанський кар'єр» має податковий борг у розмірі 29270,61 грн., проте вжиті позивачем заходи з погашення податкового боргу не призвели до погашення податкового боргу.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що в межах компетенції Міністерством вживаються всі можливі заходи з погашення податкового боргу. Крім того, відповідач вважає, що позивачем при зверненні до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття податковим органом вичерпного переліку дій, визначених законодавством щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу з ДП «Піщанський кар'єр».
Від позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Фіксування судового засідання 26 листопада 2015 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу в силу ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.
Керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів зазначає наступне.
Державне підприємство «Піщанський кар'єр» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності Піщанською районною радою 19 грудня 1992 року. Відповідно до статуту ДП «Піщанський кар'єр» є юридичною особою.
Станом на момент подання адміністративного позову за ДП «Піщанський кар'єр» рахується податковий борг у розмірі 29270,61 грн. з плати за землю.
Судом встановлено, що податкова заборгованість ДП «Піщанський кар'єр» у розмірі 29270,61 грн. виникла у зв'язку поданням до ДПІ податкових декларацій з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) № 4764 від 30 січня 2012 року та № 19 від 24 січня 2012 року, якими самостійно визначено суми податкових зобов'язань, які підлягають сплаті та є узгодженими у розумінні ПК України.
Так з метою погашення наявного податкового боргу відповідачу надіслано першу податкову вимогу № 1/1 від 02 жовтня 2001 року та другу податкову вимогу № 2/47 від 12 листопада 2001 року.
Крижопільською ОДПІ 21 липня 2014 року до Міністерства аграрної політики та продовольства України направлено претензію № 1 про сплату заборгованості.
Листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01 вересня 2014 року № 37-32-2-15/13284 позивачу надано відповідь, якою повідомлено, що у зв'язку з неможливістю відновлення господарської діяльності ДП «Піщанський кар'єр» та з метою погашення податкового боргу перед бюджетами усіх рівнів наказом від 27 квітня 2014 року № 242 прийняте рішення про ліквідацію ДП «Піщанський кар'єр» та створення ліквідаційної комісії. Погашення кредиторської заборгованості ДП «Піщанський кар'єр» буде здійснено у ході ліквідаційної процедури у встановлено законодавством порядку.
18 грудня 2014 року Крижопільська ОДПІ звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з «Державного підприємства «Піщанський кар'єр» податкового боргу в сумі 31602,65 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 802/4265/14-а від 12 січня 2015 року було задоволено адміністративний позов Крижопільської ОДПІ.
6 лютого 2015 року Крижопільською ОДПІ надіслані інкасові доручення до установ банків в яких відкриті рахунки ДП «Піщанський кар'єр», однак всі інкасові доручення повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках.
Тобто, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках ДП «Піщанський кар'єр», відсутністю власного рухомого нерухомого майна, що підлягає опису та подальшій реалізації у встановленому порядку, стягнути податковий борг позивачу не вдалося.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу ДП «Піщанський кар'єр» у розмірі 29270,61 грн. з відповідача, посилаючись на положення ст. 96 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до положень Заокну України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» ДП «Піщанський кар'єр» включено до цього переліку та належить до сфери управління Міністертсва аграрної політики та продовольства України.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Положеннями п. 89.3 ст. 89 цього Кодексу визначено, що до акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Відповідно до положень ст. 95 Податкового кодексу України Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Водночас особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації визначені в ст. 96 ПК України.
Так, п. 96.2 ст. 96 ПК України передбачено, що у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;
досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;
ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Відповідно до п. 96.3 тієї ж статті Податкового кодексу України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
У взаємозв'язку з наведеним, слід також зазначити, що Податкового кодексу України визначено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств.
Згідно із цією нормою порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України.
Наказом Фонду державного майна України від 29 грудня 2010 року № 1954, зареєстрованим в Мінюсті України 24 січня 2011 р. за № 109/18847 затверджено Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства (далі по тексту - Положення № 1954), яким передбачено складання підприємством та затвердження органом, уповноваженим управляти державним майном, переліку майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.
При цьому, за загальними правилами, викладеними у пункту 87.5. та 95.22. Податкового кодексу України, у разі, якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.
Контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.
Відтак, для цілей звернення податкового органу до Міністерства з поданням та стягнення з нього сум податкового боргу, податковий орган має довести вжиття ним всіх вичерпних заходів щодо погашення ДП «Піщанський кар'єр» податкового боргу, а також дотримання всіх правил та процедур, які є передумовою звернення з поданням до Міністерства та звернення з позовом до нього.
Зокрема, для цілей стягнення боргу ДП «Піщанський кар'єр» з відповідача позивач має, крім іншого, довести: відсутність у підприємства майна, яке, в контексті положень пункту 96.2 Податкового кодексу України та приписів Положення № 1954, може бути джерелом погашення податкового боргу та яке не входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, або ж, у разі ж наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, - недостатність коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу; відсутність у підприємства, в контексті положень пункту 87.5 та 95.22 Податкового кодексу України, додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості) або ж недостатність коштів, стягнутих з дебітора боржника в погашення податкового боргу підприємства.
В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, на виконання вимог п. 96.2. ПК України та у встановлений вище строк Міністерством надано відповідь ОДПІ та зазначена відповідь не містить відмови у задоволенні вимог ОДПІ.
Напроти, Міністерством повідомлено ОДПІ про вжиття заходів, пов'язаних з прийняттям рішення про ліквідацію ДП «Піщанський кар'єр» та погашення податкової заборгованості у зоді ліквідаційної процедури, що у сукупності вказує на відсутність підстав для покладання на Міністерство обов'язку із сплати податкового боргу Державного підприємства.
Слід додати, що позивачем не надано доказів здійснення продажу майна Державного підприємства, що перебуває у податковій заставі та недостатності цих коштів для погашення податкового боргу. Більш того, в контексті положень п. 87.5. ПК України позивачем не надано доказів виявлення додаткових джерел погашення податкового боргу державного підприємства у вигляді дебіторської заборгованості платника податків та її стягнення в порядку п. 95.22. ПК України, що у сукупності із вищенаведеним є передумовою звернення ОДПІ в порядку п. 96.3. ПК України з поданням до Міністерства та подальшого заявлення вимог до Міністерства про стягнення податкового боргу.
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, які б зумовлювали можливість задоволення позову, а відтак адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість доводів позовної заяви з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області відмовити.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Суддя К.Ю. Гарник
Судді К.М. Кобилянський
А.Б. Федорчук