ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
30 листопада 2015 року м. Київ№826/20603/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовом 1) ОСОБА_1 2) ОСОБА_2 3) ОСОБА_3 4) ОСОБА_4
до треті особи без самостійних вимог на предмет спору Київської міської ради 1) Міністерство культури України 2) об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Велика Житомирська 27» 3) товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»
про визнання незаконним та скасування пункту рішення,
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство культури України, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Велика Житомирська 27», товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд», у якій просять суд визнати незаконним та скасувати п. 9 рішення Київської міської ради №638-8/798 від 10.07.2003 «Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2015 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 17.11.2015 суд, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Під час здійснення розгляду адміністративної справи №826/20603/15 в порядку письмового провадження судом встановлено, що позовну вимогу про визнання незаконним та скасування п. 9 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 №638-8/798 «Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» не належить розглядати в порядку адміністративного провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогою про скасування п. 9 рішення Київської міської ради №638-8/798 від 10.07.2003 «Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».
Згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 Земельного кодексу України та інші).
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3.
Окрім цього, ця позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 14.02.2012 №21-1042во10, у якій зазначається, що земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими). Згідно з частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 Цивільного кодексу України). Київська міська рада у справі, яка розглядається, є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.
Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебувала у її власності, Київська міська рада, відповідно до пункту б статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин (позивачів) іншому (Київській міській раді), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.
Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Основного Закону кореспондуються з пунктом в статті 5 Земельного кодексу України, згідно з яким земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини шостої статті 319 Цивільного кодексу України держава не втручається у здійснення власником права власності.
Тобто, пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим. Тому, правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права власності на спірну земельну ділянку.
Київська міська рада, як власник землі вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. Проте, Київська міська рада владних управлінських функцій не здійснює і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не виступає.
Виходячи із суті заявлених вимог, то вони зводяться до визнання незаконним та скасування проекту відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Житло-буд», який затверджений пунктом 9 рішення Київської міської ради №638-8/798 від 10.07.2003 «Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».
Водночас, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Житло-буд», то подальше оспорювання правомірності набуття юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, тому що виникає спір про цивільне право. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 №21-493а14.
Більш того, постановою Верховного Суду України від 09.04.2012 № 21-291а11 була сформована обов'язкова для всіх суб'єктів правозастосування правова позиція, відповідно до якої при здійсненні повноважень власника землі рада є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини першої статті 17 КАС, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.
Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 14.02.2012 № 21-1041во10.
В даному випадку, на думку суду, відповідач виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як рівноправний суб'єкт земельних відносин, а тому суд приходить до висновку про необхідність розгляду вказаного спору в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.10.2014, від 24.02.2015, від 17.02.2015.
Справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із земельних відносин відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства.
Узагальнюючи зміст пункту 1 частини 2 статті 17 та пункту 9 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що обов'язковою ознакою адміністративного спору є участь у ньому суб'єкта владних повноважень.
Проте, визначений позивачами відповідач, як і позивачі, не є суб'єктом владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України та не здійснює владні (управлінські) функції, а тому спір між позивачем та Київською міською радою є приватно-правовим.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спір, який виник між позивачем та Київською міською радою не може бути предметом оскарження в Окружному адміністративному суді міста Києва, оскільки належить до юрисдикції місцевого загального суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Також, під час розгляду справи у порядку письмового провадження, через канцелярію суду надійшло клопотання від представника третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» про об'єднання справ №826/20603/15, №826/20521/15 в одне провадження.
З бази діловодства суду вбачається, що провадження в адміністративній справі №826/20521/15 не відкрито, оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 позовну заяву повернуто позивачеві.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для об'єднання адміністративних справ №826/20603/15, №826/20521/15 в одне провадження.
Керуючись положеннями статей 116, 157, 158, 160, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити в об'єднанні адміністративних справ №826/20603/15, №826/20521/15 в одне провадження.
2. Провадження у справі №814/20603/15 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Київської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство культури України, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Велика Житомирська 27», товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» про визнання незаконним та скасування пункту рішення - закрити.
3. Роз'яснити позивачам, що повторне звернення з тією самою заявою не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів за правилами, встановленими статей 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.М. Кобилянський