ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
08 червня 2015 року м. Київ№ 826/7960/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Шулежка В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про арешт майна боржника,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.12.2013р. ВП №41259878 в частині накладення арешту на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1.
Представник відповідача подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що арешт накладений в рамках виконавчого провадження ВП №41259878, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом міста Києва. Стягувачем за вказаним виконавчим провадженням є ПАТ «Банк «Київська Русь», а отже, в силу положень ст. 82 Закону України «Про виконавче провадженні» позивач повинен оскаржувати рішення державного виконавця лише до суду, який видав виконавчий документ.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною першою ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушені їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Інший порядок судового оскарження визначено статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України, згідно положень якої правом звернутися до суду із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, мають право сторони виконавчого провадження.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010р. № 3, (із змінами і доповненнями) встановлено, що суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Також, відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України №810/13/13-09 від 22.05.2009р., за загальним правилом, контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом, який видав виконавчий документ, а до юрисдикції адміністративних судів віднесено оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби щодо виконання рішень в адміністративних справах.
Аналогічна позиція викладена і в Листі Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби» від 09.01.2008р.№ 7/9/1/13-08.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач просить скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.12.2013р. ВП №41259878, винесеної в рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 28.05.2013р.
Окрім того, позивач у даній справі є стороною у виконавчому провадженні.
Таким чином, позовні вимоги стосуються контролю за виконанням рішення Дніпровського районного суду міста Києва , а отже заявлені вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначені вимоги позивача підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання відповідача та наявність підстав для закриття провадження у справі.
Керуючись ч.1 ст. 157, ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Закрити провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.12.2013р. ВП №41259878.
Роз'яснити позивачу що вказані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-ти денний строк з дня отримання ухвали.
Суддя В.П. Шулежко