24 листопада 2015 рокум. ПолтаваСправа №816/4548/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Бойка С.С.,
суддів: Єресько Л.О., Іваненка С.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лайко О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Державної архітектурно-будівельної інспекції України про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі - відповідач, Держархбудінспекція України) про визнання протиправним та скасування наказу від 12.08.2015 №19 "ДС" "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2".
В обґрунтування позовних вимог вказав, що оспорюваний наказ не містить жодних посилань на підстави для притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому зазначив, що зі спірним наказом позивача ознайомлено 03.09.2015, а позов про його скасування подано 06.11.2015, відтак позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечував, зазначив, що до спірних відносин належить застосувати положення статті 233 Кодексу законів про працю України, якими встановлено трьохмісячний строк звернення до суду у справах про вирішення трудових спорів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу за даної явки в судове засідання представників сторін.
Розглянувши подане клопотання та матеріали адміністративної справи, заслухавши думку представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з огляду на такі обставини.
Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів конкретно визначеним строком. Це, насамперед, викликано специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Дані строки обмежують час, протягом якого вказані правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".
Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Колегія суддів зазначає, що у відповідності до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Публічна служба, відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач перебував на посаді головного державного інспектора інспекційного відділу у центральному регіоні Департаменту Держархбудінспекції у Полтавській області, тобто, був державним службовцем.
За приписами статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Таким чином, державна служба є особливим видом публічної служби, а відтак, при визначенні строку звернення до адміністративного суду у спірних відносин мають застосовуватись саме положення частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено місячний строк.
Колегія суддів зазначає, що з оспорюваним наказом позивача ознайомлено 03.09.2015, що підтверджено власноручним написом та підписом ОСОБА_2 на копії наказу /а.с. 10/.
Разом з цим, даний позов надіслано до суду 06.11.2015, що підтверджено відбитком календарного штемпеля пошти на конверті /а.с. 13/.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що даний позов подано до суду з пропущенням спеціального строку звернення до суду у відносинах публічної служби, визначеного частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Варто зауважити, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення певних дій (у даному випадку - на подання позову до суду). Оскільки дане поняття за своєю суттю є оціночним, суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.
Так, на запитання про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом представник позивача зазначив, що при зверненні до суду позивач виходив з положень статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Однак, вказані твердження спростовуються вищенаведеним.
Будь-яких інших обґрунтованих доводів, що свідчили б про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, представником позивача не наведено.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідний строк позивачем пропущено безпідставно.
Згідно з частиною другою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
У відповідності до пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Враховуючи наведені вище законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, у зв'язку з чим вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та залишити позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду.
Керуючись статтями 6-11, 86, 99, 100, 155, 160, 162, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,
Клопотання Державної архітектурно-будівельної інспекції України про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 30 листопада 2015 року.
Головуючий суддя С.С. Бойко
суддя Л.О. Єресько
суддя С.А. Іваненко