Справа № 815/3507/15
23 листопада 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Стеценко О.О.,
за участю секретаря - Вінського О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 72429,23 грн., -
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся Центр зайнятості Суворовського району м. Одеси (далі - Позивач, або ЦЗ Суворовського району м. Одеси) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач, або ОСОБА_1І.) про стягнення коштів в розмірі 72429,23 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що в ході розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення спеціалістами ЦЗ Суворовського району м. Одеси було встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець про що не повідомив ЦЗ Суворовського району м. Одеси під час перебування на обліку як безробітний та отримання допомоги по безробіттю за період з 13.01.2009 року по 19.02.2010 року, з 30.01.2012 року по 24.10.2012 року, з 12.02.2014 року по 30.12.2014 року на загальну суму 72429,23 грн., чим в свою чергу порушив вимоги ч.2 ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 року (далі - Закон України №1533).
Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року (далі - Порядок № 307), передбачено: якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Відповідачем 30.04.2015 року отримано претензію ЦЗ Суворовського району м. Одеси щодо повернення коштів в розмірі 72429,23 грн., проте, кошти Відповідачем не сплачено, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів в розмірі 72429,23 грн.
Представник Позивача в судовому засіданні адміністративний позов просив задовольнити з підстав викладених в позовні заяві (а.с.3-6).
Представник Відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, зазначивши, що дійсно ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте в 2005 року припинив підприємницьку діяльність, доходу не отримував, звітність до контролюючих органів не подавав, у зв'язку з чим не вважав себе зареєстрованим як фізична особа-підприємець з 2005 року, а відтак будь-які підстави для стягнення коштів в розмірі 72429,23 грн. відсутні. Крім того, представник Відповідача зазначив, що Позивач з 2009 року мав можливість та був зобов'язаний встановити наявність обставин, що впливають на умови надання центром зайнятості допомоги по безробіттю, у тому числі встановлені під час проведення перевірки та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення ОСОБА_1 в 2015 році, ще під час звернення Відповідача із заявами про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю в 2009, 2012 та 2014 роках.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача та представника Відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.
12.12.2004 року ОСОБА_1 , код НОМЕР_1, був зареєстрований як фізична особа - підприємець. В 2005 році ОСОБА_1 мав намір припинити підприємницьку діяльність для чого подав відповідну заяву до державного реєстратора, проте Відповідачем не було завершено процедуру припинення підприємницької діяльності у встановлений чинним законодавством спосіб.
20.01.2009 року (а.с.14), 06.02.2012 року (а.с.15), 12.02.2015 року (а.с.16) Позивач звертався до ЦЗ Суворовського району м. Одеси із заявами про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в яких зазначив, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує.
За результатом розгляду поданих заяв, на підстав наказів №НТ090120 від 20.01.2009 року (а.с.11), №НТ120206 від 06.02.2012 року (а.с.12), №НТ120217 від 17.02.2014 року (а.с.13) ОСОБА_1 було надано статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.
За період з 20.01.2009 року по 19.02.2010 року Відповідачу було виплачено 16155,61 грн. (а.с.22), за період з 06.02.2012 року по 24.10.2012 року - 12282,41 грн. (а.с.23), за період з 12.02.2014 року по 30.12.2014 року - 43991,21 грн. (а.с.24).
У відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13.02.2009 року, Позивачем проведено перевірку та встановлено факт подання ОСОБА_1 недостовірних даних, що мали місце під час одержання ним допомоги по безробіттю, зокрема: під час отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_1 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. За результатами вказаної перевірки Позивачем складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №82 від 27.03.2015 року (далі - Акт розслідування) (а.с. 21).
На підставі вказаного Акту розслідування, відповідно до п. 6.14 Порядку № 307 від 20.11.2000 року, ЦЗ Суворовського району м. Одеси 30.03.2015 року видано наказ № НТ150330 про повернення коштів в розмірі 72429,23 грн. (а.с. 13).
30.03.2015 року ЦЗ Суворовського району м. Одеси було направлено лист-претензію на адресу Відповідача за № 668/02/06 про необхідність повернення виплаченої йому допомоги по безробіттю в загальному розмірі 72429,23 грн. (а.с.26).
Дану претензію отримано Відповідачем 30.04.2015 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.27), проте Відповідачем вказані кошти сплачено не було, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення коштів.
Одним з основних принципів, на підставі якого здійснюється страхування на випадок безробіття є законодавче визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття (ст. 2 Закону України №1533). Серед інших, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, є видом матеріального забезпечення на випадок безробіття.
Відповідно до ч. 2 ст.3 6 Закону України №1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Згідно з пп. “б” ч.3 ст.1 Закону України “Про зайнятість населення” громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України №1533 загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з пп. 8 п. 1 ст. 31 Закону України №1533 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України №1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з п.6.14 Порядку № 307 якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Під час розгляду адміністративної справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 12.11.2004 року по 16.07.2014 року (а.с.19-20).
Судом також встановлено, що в 2005 році ОСОБА_1 мав намір припинити підприємницьку діяльність для чого подав відповідну заяву до державного реєстратора, проте Відповідачем не було завершено процедуру припинення підприємницької діяльності у встановлений чинним законодавством спосіб. Внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності було здійснено державним реєстратором 16.07.2014 року у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом» № 1258-VII від 13.05.2014 року, згідно якого для проведення державної реєстрації припинення фізична особа-підприємець повинна надати державному реєстратору лише реєстраційну картку.
За приписами ч3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
На підставі викладеного, судом встановлено, що Відповідач є таким, що припинив підприємницьку діяльність 16.07.2014 року.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 при неодноразовому зверненні до ЦЗ Суворовського району, подав недостовірні відомості, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного та виплачено матеріальне забезпечення на випадок безробіття в загальному розмірі 72429,23 грн. При цьому суд зазначає, що особи, які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, враховуючи, що предметом розгляду вказаної адміністративної справи є безпосередньо вирішення судом питання про наявність підстав для стягнення з Відповідача отриманого ним матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 72429,23 грн., суд не приймає до уваги твердження представника Відповідача, зазначені ним в якості підстав для відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.
Судом встановлено, що Відповідачем 30.04.2015 року було отримано претензію ЦЗ Суворовського району м. Одеси щодо повернення коштів в розмірі 72429,23 грн., проте Відповідачем рішення ЦЗ Суворовського району м. Одеси щодо повернення коштів в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалось, доказів сплати коштів в розмірі 72429,23 грн. чи звільнення від їх сплати Відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 цього КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що бґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що Позивачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що останній діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно
Враховуючи те, що судом не встановлено обставин які б звільняли Відповідача від сплати заборгованості, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, суд на підставі положень ст. 67 Конституції України, ч. 2 ст. 162 КАС України вважає за необхідне прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 72429,23 грн. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси 72429,23 грн. (р/р 37170304900009, Банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 22500430, код платежу 50040400;04).
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Стеценко О.О.
.