Справа № 815/2608/15
25 листопада 2015 року м. Одеса Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Потоцької Н.В.
за участю секретаря Загрійчук О.В.
сторін:
представника позивача ОСОБА_1
представник відповідача ОСОБА_2
представник відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства “УНІВЕРСАЛ-1” до Одеської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання неправомірними дій, скасування рішення, картки відмови та зобов'язання вчинити дії, -
З позовом до суду звернулось приватного підприємства “УНІВЕРСАЛ-1” до Одеської митниці ДФС, Головного управління державного казначейства України в Одеській області в якому просить:
- визнати неправомірними дії митного органу щодо проведення коригування митної вартості товарів за митною декларацією №50006000172015/001103 від 20.01.2015 року;
- скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 22.01.2015 р. №500060001/2015/8100006/1 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.01.2015 р. №500060001/2015/00018;
- повернути ПП “УНІВЕРСАЛ-1” з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого митного податку у розмірі 40339,94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що коригування відповідачем (Одеська митниця ДФС) митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу, а тому рішення відповідача про коригування митної вартості товару №500060001/2015/8100006/1 від 22.01.2015 року підлягає скасуванню, і як наслідок, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00018.
Зважаючи на неправомірність прийнятих рішень сума надмірносплаченого митного податку, також підлягає поверненню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.
Представник відповідача (Одеська митниця ДФС) проти позову заперечував. В обґрунтування заявленої правової позиції надав до суду заперечення, в яких, зокрема, зазначив, що Одеська митниця Державної фіскальної служби під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а отже, у ПП “УНІВЕРСАЛ-1” відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.
Представник відповідача (Головне управління державної казначейської служби в Одеській області) до судового засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання поваідомлявся належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі до суду не надавав. Вказані обставини не є перешкодою для продовження розгляду справи з огляду на приписи ст. 128 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.
Приватнt підприємство “УНІВЕРСАЛ-1” та Фірма “AARTI TRADING CO.” уклали контракт № 08/02/12 від 08.02.2012 року на придбання товару. В подальшому позивачем та Фірмою “AARTI TRADING CO.” були укладені додаткові угоди до контракту № 08/02/12 від 08.02.2012 року. Найменування та кількість товару, ціна, умови постачання, вартість партії поставки, строк поставки, інші умови обумовлено сторонами в специфікаціях до зазначеного контракту (а/с.33-46).
На виконання вимог зазначеного контракту на адресу ПП “УНІВЕРСАЛ-1”надійшов товар - арахіс несмажений лущений не оброблений.
Для здійснення митного оформлення вказаного товару, позивачем до Одеської митниці ДФС 21.01.2015 року було подано митну декларацію (МД) №500060001/2015/001256.
Митна вартість товару була визначена позивачем за ціною контракту (метод №1).
На підтвердження заявленої митної вартості, з митною декларацією позивачем було подано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 08.02.2012 року №08/02/12; додаткову угоду від 29.10.2012 №3; додаткову угоду від 11.07.2013 року №8; додаткову угоду від 15.08.2013 року №10; додаткову угоду від 09.10.2014 року; додаткову угоду від 31.12.2014 року №13; банківський платіжний документ від 14.01.2015 року №290; прайс-лист від виробника від 25.11.2014 року №2511; калькуляцію від виробника щодо формування вартості б/н від 08.12.2014 року; інвойс від 08.12.2014 року №ATC/EXP/46/2014-15; фітосанітарний сертифікат від 12.12.2014 року №52РС563621; сертифікат про походження товару від 11.12.2014 року №36527; каталог продукції виробника від 10.09.2014 року б/н; лист від виробника стосовно вартості товару від 08.02.2014 року №08/2014-15; сертифікат про відсутність ГМО від 22.12.2014 року б/н; сертифікат якості від 23.12.2014 року №G781433400; митну декларацію країни виробника від 08.12.2014 року №6516072; специфікацію від 25.11.2014 року №6.
Під час опрацювання наданих для здійснення митного оформлення документів відповідачем зафіксовано спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товару 105-2 (вимагає здійсненній контролю правильності визначення митної вартості товарів) та 106-2 (вимагає витребування документів, які підтверджують митну вартість товару).
За результатами візуальної перевірки наданих разом з МД документів та співставлення даних, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару та відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю та оформлення, на етапі контролю митної вартості правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих у МД від 21.01.2015 №500060001/2015/001256 встановлено, що подані документі містять розбіжності, а саме:
- у зовнішньоекономічному договорі від 08.02.2012 року №08/02/12, комерційному інвойсі від 08.12.2014 року №ATC/EXP/46/2014-15, прайс-листі від 25.11.2014 року №2511 та в калькуляції від 08.12.2014 року різні печатки іноземної сторони контрактоутримувача, а якщо порівнювати з сертифікатом про походження товару від 11.12.2014 року №36527, то різні печатки і підписи іноземної сторони-нерезидента;
- в банківських платіжних документах від 28.11.2014 року №288, від 14.01.2015 року №290 відсутні посилання на інвойс, згідно якого здійснюється передплата за товар.
На підставі положень ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, 13.06.2013 Південною митницею Міндоходів декларанта повідомлено про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
22.01.2015 року позивач надіслав лист вих.№12, в якому зокрема зазначив, що всі необхідні документи, а також додаткові документи, які підтверджують вартісні та якісні характеристики товару було надано, інших документів надати не може.
Отже, за наявності зазначеної відповіді та згідно приписів п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України виникли підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Крім того, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в митному органі, між декларантом позивача та фіскальним органом шляхом обміну електронними повідомленнями було проведено консультацію, та було обрано метод визначення митної вартості - резервний.
Так за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості аналогічних (застосовано обґрунтовану гнучкість в застосуванні методу) товарів, митне оформлення яких вже було здійснено, є більшим, ніж заявлено ПП “УНІВЕРСАЛ-1”:
по товару № 1 (МД від 13.01.2015 року № 100270002/2015/250408), тому митну вартість визначено на рівні - 1,46 доларів США за 1 кг. нетто.
З урахуванням приписів ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, відповідачем видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00018 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Аналогічна правова позиція вже була зазначена у постанові Верхового Суду України від 03 лютого 2015 року у справі К/800/21224/14.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст. 53 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу і декларанта. Як зазначено в оскаржуваному рішенні, під час розгляду документів виявлені розбіжності: у зовнішньоекономічному договорі від 08.02.2012 року №08/02/12, комерційному інвойсі від 08.12.2014 року №ATC/EXP/46/2014-15, прайс-листі від 25.11.2014 року №2511 та в калькуляції від 08.12.2014 року різні печатки іноземної сторони контрактоутримувача, а якщо порівнювати з сертифікатом про походження товару від 11.12.2014 року №36527, то різні печатки і підписи іноземної сторони-нерезидента; в банківських платіжних документах від 28.11.2014 року №288, від 14.01.2015 року №290 відсутні посилання на інвойс, згідно якого здійснюється передплата за товар.
Декларанту наданий перелік додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Судом встановлено, що коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях МД № 100270002/2015/250408 від 13.01.2015 року.
Між тим, митницею не доведено, що розбіжності у зовнішньоекономічному договорі від 08.02.2012 року №08/02/12, комерційному інвойсі від 08.12.2014 року №ATC/EXP/46/2014-15, прайс-листі від 25.11.2014 року №2511 та в калькуляції від 08.12.2014 року різні печатки іноземної сторони контрактоутримувача впливають на митну вартість товару, зазначену у документах, що підтверджують цю вартість відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, оскільки обґрунтованими сумнівами можуть вважатися підстави, якщо розбіжності виявлені саме в документах, зазначених у частині 2 цієї статті.
Також, коригування митної вартості товару, що ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях МД, не узгоджується з приписами ст. 53 Митного кодексу України.
Таким чином, відповідачем безпідставно вказано у оскаржуваному рішенні, що подані позивачем документи містять розбіжності.
Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Аналогічна правова позиція вже була зазначена у постанові Верхового Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на виконання приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, Одеська митниця ДФС не надала суду жодних належних та переконливих доказів в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних позивачем Рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610006/1 від 22.01.2015 року, та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00018 від 22.01.2015 року.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги “УНІВЕРСАЛ-1” щодо визнання неправомірними дії митного органу щодо проведення коригування митної вартості товарів за митною декларацією №50006000172015/001103 від 20.01.2015 року; скасування Рішення про коригування митної вартості товарів від 22.01.2015 р. №500060001/2015/8100006/1 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.01.2015 р. №500060001/2015/00018 правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, відповідають чинному митному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.
Щодо позовної вимоги про повернення ПП “УНІВЕРСАЛ-1” з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого митного податку у розмірі 40339,94 грн., слід зазначити, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 за № 787, не передбачено повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійснення судового контролю над рішенням, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів. Аналогічна правова позиція вже була зазначена у постанові Верхового Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-205а14.
Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії митного органу щодо проведення коригування митної вартості товарів за митною декларацією №500060001/2015/001103 від 20.01.2015 року.
Скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 22.01.2015 р. №500060001/2015/610006/1 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.01.2015 р. №500060001/2015/00018.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Суддя Потоцька Н.В.