ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
26 листопада 2015 року справа № 813/5978/15
16 год. 32 хв. зал судових засідань №6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
секретар судового засідання Щур В.Р.,
за участю:
представника позивача Яцишина А.В.,
представника відповідача Чубак Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товарної біржі "Українська інвестиційна" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
товарна біржа "Українська інвестиційна" (далі - ТБ «Українська інвестиційна») звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.07.2015р. №0005342202 та №0005352202.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за результатами проведення позапланової виїзної перевірки помилково дійшов висновку про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості послуг мобільного зв'язку, не підтверджених документами. Позивач зазначає, що отримував телекомунікаційні послуги від публічного акціонерного товариства «МТС Україна» (далі - ПАТ «МТС Україна») на підставі договору від 28.07.1998р. №523351 про надання телекомунікаційних послуг та контрактів на використання телефонних номерів та, відповідно, оплачував вказані послуги. Факт отримання вказаних послуг та використання їх результатів у господарській діяльності, на думку позивача, належним чином підтверджений. З огляду на наведене, позивач вважає висновки відповідача про порушення ним податкового законодавства необґрунтованими та безпідставними.
Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р. позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість на оплату телекомунікаційних послуг (мобільного зв'язку), наданих ПАТ «МТС Україна» в загальній сумі 9289,11грн. Відповідач зазначає, що оплату вказаних послуг здійснював директор позивача за власні кошти та оформляв авансові звіти про використання коштів. Крім того, до перевірки не надано документів, які б підтверджували використання мобільного зв'язку, в т.ч. роумінгу в виробничих цілях, саме: наказу керівника позивача про придбання мобільних телефонів, правил користування мобільним зв'язком, затверджених керівником підприємства, списку працівників, які забезпечуються мобільними телефонами, переліку номерів телефонів, розмови за якими ведуться працівниками підприємства та безпосередньо стосуються господарської діяльності, журналу обліку дзвінків, звіту про використання службового телефону. Наведені факти, на думку відповідача, свідчать про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості послуг мобільного зв'язку, не підтверджених документами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити в повному обсязі, з наступних підстав.
Позивач - ТБ «Українська інвестиційна» 04.03.1998р. зареєстрована як юридична особа Виконавчим комітетом Львівської міської ради за №14191050003000161, код ЄДРПОУ 22545373, місцезнаходження: 79011, м.Львів, вул.Вітовського, 11. Взятий на облік в органах Державної податкової служби України з 06.03.1998р., перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області.
На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), направлень від 03.07.2015р. №№430, 431 ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області проведена позапланова виїзна перевірка ТБ «Українська інвестиційна» (код ЄДРОПУ 25545373) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р. За результатами перевірки складено акт від 16.07.2015р. №1329/13-04-22-02/25545373 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 9289,11грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 6787,11грн.
На підставі Акта перевірки від 16.07.2015р. №1329/13-04-22-02/25545373 винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 29.07.2015р. №0005342202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8418,89грн., в тому числі 6787,11грн. за основним платежем та 1696,78грн. за штрафними санкціями;
- від 29.07.2015р. №000552202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2502грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.
Між позивачем та ПАТ «МТС Україна»» укладено договір від 28.07.1998р. №523351 про надання телекомунікаційних послуг та контракти №405341, №538243, №331599 на використання телефонних номерів.
Згідно з податковими деклараціями позивача з податку на додану вартість за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р. позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість на оплату телекомунікаційних послуг (мобільного зв'язку), наданих ПАТ «МТС Україна» в загальній сумі 9289,11грн.
Позивач у письмових поясненнях до позовної заяви зазначав, що працівники ТБ «Українська інвестиційна» використовували телефонні номери, надані позивачем, зокрема, під час поїздок за кордон. Характер діяльності біржі вимагав від них бути постійно на зв'язку для можливості безпосереднього спілкування з членами біржі. Оскільки в зоні роумінгу, як вхідні, так і вихідні виклики є платними, то за здійснення таких дзвінків, відповідно, і нараховано плату за послуги роумінгу.
На підтвердження факту оплати телекомунікаційних послуг, отриманих від ПАТ «МТС Україна» позивач надав суду копії рахунків за телекомунікаційні послуги за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р. на суму 1923,30грн., за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. на суму 1920,78грн., за період з 01.09.2012р. по 30.09.2012р. на суму 2047,36грн., за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. на суму 1927,73грн., за період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р. на суму 2042,93грн., за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р. на суму 1944,04грн., за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. на суму 1964,69грн., за період з 01.02.2013р. по 28.02.2013р. на суму 2160,10грн., за період з 01.03.2013р. по 31.03.2013р. на суму 2152,67грн., за період з 01.04.2013р. по 30.04.2013р. на суму 1928,81грн., за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. на суму 1939,21грн., за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р. на суму 1937,60грн., за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р. на суму 1918,71грн., за період з 01.08.2013р. по 31.08.2013р. на суму 1930,45грн., за період з 01.09.2013р. по 30.09.2013р. на суму 1975,38грн., за період з 01.11.2013р. по 30.11.2013р. на суму 1923,97грн., за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. на суму 1845,08грн., за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р. на суму 1849,61грн., за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р. на суму 1973,20грн., за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р. на суму 1929,35грн., за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р. на суму 1986,26грн., за період з 01.05.2014р. по 31.05.2014р. на суму 1967,93грн., за період з 01.06.2014р. по 30.06.2014р. на суму 1956,70грн., за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р. на суму 2178,39грн., за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р. на суму 1926,96грн., за період з 01.09.2014р. по 30.09.2014р. на суму 2021,46грн., за період з 01.10.2014р. по 31.10.2014р. на суму 1243,72грн., за період з 01.11.2014р. по 30.11.2014р. на суму 2562,59грн., за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. на суму 1940,50грн. та квитанції про їх оплату від 15.08.2012р. №397, від 18.06.2012р. №18, від 18.07.2012р. №14HG46760, від 19.09.2012р. №91, від 18.10.2012р. №75, від 14.12.2012р. №123, від 15.11.2012р. №35, від 16.01.2013р. №93, від 20.02.2013р. №1, від 12.04.2013р. №54, від 13.03.2013р. №144, від 14.05.2013р. №13, від 13.06.2013р. №10, від 15.07.2013р. №N14SK46956, від 14.08.2013р. №103, від 12.09.2013р. №N17LQ47534, від 14.10.2013р. №84, від 14.11.2013р. №N17JQ46963, від 13.12.2013р. №NOPT145674, від 13.02.2014р. №49, від 14.01.2014р. №60, від 11.04.2014р. №56, від 13.03.2014р. №43, від 13.05.2014р. №59, від 11.06.2014р. №40, від 14.08.2014р., від 14.07.2014р., від 12.09.2014р. №ПН1090, від 14.10.2014р. №14102014094330, від 14.11.2014р. №ПН9193, від 12.12.2014р. №ПН5469.
Позивач надав суду копії податкових накладних від 31.07.2012р. №7863 на суму ПДВ 301,69грн., від 31.08.2012р. №7833 на суму ПДВ 301,30грн., від 31.08.2012р. №7833 на суму ПДВ 301,30грн., від 30.09.2012р. №7742 на суму ПДВ 322,14грн., від 31.10.2012р. №7695 на суму ПДВ 302,39грн., від 30.11.2012р. №7656 на суму ПДВ 320,59грн., від 31.12.2012р. №7731 на суму ПДВ 304,94грн., від 31.01.2013р. №7513 на суму ПДВ 308,50грн., від 28.02.2013р. №7480грн. на суму ПДВ 346,07грн., від 31.03.2013р. №7590 на суму ПДВ 339,86грн., від 30.04.2013р. №7539 на суму ПДВ 302,77грн., від 31.05.2013р. №7451 на суму ПДВ 304,54грн., від 30.06.2013р. №7484 на суму ПДВ 304,10грн., від 31.07.2013р. №300439 на суму ПДВ 301,10грн., від 31.08.2013р. №496236 на суму ПДВ 303,01грн., від 30.09.2013р. №425244 на суму ПДВ 310,10грн., від 31.02.2013р. №71429 на суму ПДВ 301,60грн., від 30.01.2013р. №168292 на суму ПДВ 302,10грн., від 31.12.2013р. №94285 на суму ПДВ 301,35грн., від 31.01.2014р. №39410 на суму ПДВ 302,20грн., від 28.02.2014р. №4021 на суму ПДВ 309,59грн., від 31.03.2014р. №75322 на суму ПДВ 301,20грн., від 30.04.2014р. №73188 на суму ПДВ 311,81грн., від 31.05.2014р. №97753 на суму ПДВ 309,09грн., від 30.06.2014р. №42371грн. на суму ПДВ 306,93грн., від 31.07.2014р. №79270 на суму ПДВ 343,12грн., від 31.08.2014р. №27328 на суму ПДВ 302,27грн., від 30.09.2014р. №45044 на суму ПДВ 317,27грн., від 31.10.2014р. №7507654 на суму ПДВ 201,10грн., від 30.11.2014р. №8725959 на суму ПДВ 401,98грн., від 31.12.2014р. №9444341 на суму ПДВ 304,39грн., отриманих від ПАТ «МТС Україна».
Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування використання позивачем, отриманих від ПАТ «МТС Україна» телекомунікаційних послуг, у власній господарській діяльності.
Суд встановив, що позивач не надав на письмову вимогу відповідача від 08.05.2015р. №9083/13-04-22-02 пояснення та документальне підтвердження про використання телекомунікаційних послуг та послуг роумінгу в господарській діяльності. Вказана обставина визнана представниками сторін у судовому засіданні.
Суд бере до уваги, що позивач не надав для перевірки, а також не подав у судове засідання документів, які б підтверджували використання мобільного зв'язку, в т.ч. роумінгу в виробничих цілях, а саме: наказу керівника позивача про придбання мобільних телефонів, правил користування мобільним зв'язком, затверджених керівником підприємства, переліку номерів телефонів, розмови за якими ведуться працівниками підприємства та безпосередньо стосуються господарської діяльності, журналу обліку дзвінків, звіту про використання службового телефону.
Суд також враховує, що сферою діяльності позивача є надання послуг в укладенні біржових угод, яка розповсюджується лише на територію України. За період, що перевірявся, біржа не здійснювала біржових операцій, не укладала зовнішньоекономічних контрактів та не мала взаєморозрахунків з нерезидентами. Згідно з даними бухгалтерського обліку та касовими документами не оформлялись накази про відрядження працівників за кордон, авансові звіти про відрядження, звіти про участь в міжнародних виставках, конференціях тощо.
Крім того, позивач не надав суду переліку працівників, які забезпечувались мобільними телефонами, у зв'язку з виробничою необхідністю.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем не доводено використання отриманих від ПАТ «МТС Україна» телекомунікаційних послуг у власній господарській діяльності.
Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Як вбачається зі ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії вказаного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України; незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україну від 05.06.1995 р. за №168/704 (далі - Положення).
Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації ( власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим нормативним актам.
Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд також звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів. Зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не безумовною підставою для визначення правомірності такого формування за умови, якщо податковий органом не доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем на підтвердження фактичного отримання послуг від ПАТ «МТС Україна» та використання їх у власній господарській діяльності не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п. 198.3 п.198 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи зі змісту п. 198.3 ст.198 ПК України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку .
Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредит) вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання; коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 вказаного Кодексу).
Відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.
Судом встановлена відсутність у позивача доказів використання в межах своєї господарської діяльності телекомунікаційнх послуг, отриманих від ПАТ «МТС Україна».
З огляду на наведене, суд вважає безпідставним включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості послуг телекомунікаційного (мобільного) зв'язку, не підтверджених документами.
Таким чином, суд дійшов висновку про порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України, в результаті чого ним завищено податковий кредит на суму 9289,11грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 6787,11грн.
З врахуванням встановлених обставин суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФМ у Львівській області від 29.07.2015р. №0005342202 та від 29.07.2015р. №000552202 є правомірними та скасуванню не підлягають.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову товарної біржі "Українська інвестиційна" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови суду складений та підписаний 01.12.2015р.
Суддя А.Г.Гулик