ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.11.2015Справа №910/25490/15
За позовом Державна іпотечна установа
до 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар"
2) Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестком"
про визнання зарахування однорідних зустрічних вимог недійсними
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: Случ О.В. (дов. б/н від 16.11.2015), Кулак І.О. (дов. б/н від 01.06.2015)
від відповідача 2: Мостепанюк В.І. (дов. б/н від 05.10.2015)
від третьої особи: Григорчук Н.М. (дов. б/н від 18.11.2015)
Позивач - Державна іпотечна установа звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" та відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним зарахування вимог здійснене на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" про припинення зобов'язання зарахування зустрічних вимог від 18.02.2015 вих. № 148, а саме вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" за кредитним договором № НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 та вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:
- до повідомлення про відступлення прав вимоги, яке було адресоване ПАТ "Дельта Банк" не було надано самого договору про відступлення прав вимоги, а тому, ПАТ "Дельта Банк" відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України, мав право не виконувати свого обов'язку перед ТОВ "Яблуневий Дар" (новому кредитору);
- договором відступлення прав вимоги від 11.02.2015 не було передбачено переходу прав вимоги, які виникли у майбутньому, тобто за платіжним дорученням №1 від 17.02.2015 на суму 20161485,34 дол. США. Отже, позивач вказує, що строк виконання вимог, що були зараховані за заявою від 18.02.2015 не настав, оскільки ТОВ "Інвестком" направило до ПАТ "Дельта Банк" платіжне доручення №1 від 17.02.2015 на суму 20161485,34 дол. США після укладення договору відступлення прав вимоги від 11.02.2015;
- директор Департаменту продажів корпоративного бізнесу ПАТ "Дельта Банк", ОСОБА_5, (особа, яка підписала вимогу не був уповноважений підписувати вимогу від імені банку). Таким чином, позивач вважає, що строк виконання вимог за кредитним договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 на час подання спірної заяви не настав;
- курс євро мав визначатись на дату заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог - 18.02.2015, а не станом на 12.02.2015. Тобто, на думку позивача було зараховано більший розмір грошових зобов'язань в рахунок меншого.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі №910/25490/15, розгляд справи призначено на 20.10.2015.
13.10.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі.
20.10.2015 через канцелярію суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву та документи по справі.
У відзиві на позов відповідач 2 позовні вимоги заперечив, посилаючись на наступні обставини:
- ПАТ "Дельта Банк" не визнано відступлення права вимоги та зміну кредитора у зобов'язанні за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009; доказів, які підтверджують перехід права вимоги від ТОВ "Інвестком" до ТОВ "Яблуневий Дар" позивачу надано не було;
- грошові зобов'язання за кредитним договором та договором банківського рахунку виражені у різних іноземних валютах та курс євро мав визначатись на дату заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог - 18.02.2015, а не станом на 12.02.2015, що виключає однорідність вимог;
- позивач не отримував розпоряджень щодо клієнта або розрахункових документів для виконання, а тому строк виконання зобов'язання за договором банківського рахунку не настав;
- договір застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договір про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014 не містять застережень про те, що з моменту прийняття рішення Національним банком України про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних, всі права за договорами, в тому числі, за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013, що укладений з ТОВ "Яблуневий Дар", переходять до Державної іпотечної установи;
- за результатами перевірки з виявлення правочинів, що є нікчемними, затвердженими протоколом №54 від 22.09.2015 засідання комісії з перевірки правочинів (інших правочинів) за кредитними операціями, договір застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договір про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014 є нікчемними у відповідності до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідач 2 вказує, що оскільки вказані договори є нікчемними, то Державна іпотечна установа не набула жодних прав вимоги за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013.
20.10.2015 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 відкладено розгляд справи № 910/25490/15 на 12.11.2015.
10.11.2015 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, відповідач 1, заперечуючи позовні вимоги зазначає, що внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку, передбаченому ст. 601 ЦК України, зобов'язання за кредитним договором №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 припинились. Також, відповідач 1 зазначає, що права позивача у даній справі не порушені, оскільки, Державна іпотечна установа не є стороною одностороннього правочину (заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог).
12.11.2015 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та документи по справі.
Враховуючи те, що представником відповідача 2 в судовому засіданні 12.11.2015 заявлено про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису, при розгляді справи № 910/25490/15, у відповідності до ст. п. 7 ст. 81-1 ГПК України, буде здійснюватись фіксування судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 залучено до участі у справі № 910/25490/15 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестком", розгляд справи відкладено на 24.11.2015.
23.11.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2015 у справі №910/25490/15 та клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити у судове засідання явку представника позивача.
24.11.2015 через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначила, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестком" у відповідності до законодавства та умов договору банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 не було обмежено у розпорядженні грошовими коштами на рахунку та у відступленні права вимоги (зміни кредитора у зобов'язанні); у зв'язку із надсиланням на адресу ПАТ "Дельта Банк" заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка відповідала вимогам ст. 601 ЦК України, зобов'язання між ТОВ "Яблуневий дар" та ПАТ "Дельта Банк" припинились у повному обсязі; внаслідок здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачів права Державної іпотечної установи не порушувались.
Представник позивача в судове засідання 24.11.2015 не з'явився, проте, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши заяву позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Однак, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для її розгляду.
При цьому, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.
Також, суд зазначає, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та не допускати зловживання такими правами. Натомість, позивачем тричі були заявлені клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити у судове засідання явку представника позивача.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги встановлені статтею 69 ГПК України строки вирішення спору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача 1 надав суду документи по справі та письмові пояснення щодо подання відповідачу 2 платіжного доручення від 17.02.2015 третьою особою, заперечив проти позовних вимог.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.
Представник третьої особи в судовому засіданні надав суду документи по справі, підтримав викладені у письмових поясненнях заперечення на позов.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 24.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників відповідачів та третьої особи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
27.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк, відповідач 2) та Державною іпотечною установою (клієнт, позивач) було укладено договір банківського рахунку №26/995-070, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №26502000000995 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно із тарифами банку на банківські послуги, як доведені клієнту в момент підписання цього договору.
Згідно із п. 1.2. договору банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.
14.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (заставодавець, відповідач 2) та Державною іпотечною установою (заставодержатель, позивач) укладено договір застави майнових прав №Д-1.1/2014, відповідно до умов якого заставодавець надає в заставу заставодержателю майнові права заставодавця за кредитними договорами: № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011; №- НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012, № ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013, № НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 детальна інформація щодо яких та структура їх забезпечення наведена у додатку №1 до цього договору (далі - майнові права).
Згідно із п. 1.2. договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, сторони домовились, що вартість майнових прав на дату укладення цього договору складає 1441396562,46 грн.
Відповідно до п. 1.3. договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, майнові права за цим договором є засобом забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем за договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013 та будь-якими додатковими договорами до укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять заставодержателю, виконувати його розпорядження щодо перерахування відповідних сум з рахунку та проводити інші операції у межах законодавства України, а також сплатити відсотки за користування ними у розмірі 15,3% річних.
Згідно з договором банківського рахунку, відповідно до виписки заставодавця по особовим рахункам заставодержателя залишок коштів на дату підписання цього договору становить 2137858170,85 грн.
За рахунок майнових прав задовольняються усі вимоги заставодержателя, які можуть виникнути внаслідок невиконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем за договором банківського рахунку (п. 1.4. договору застави майнових прав).
Пунктом 4.1. договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 визначено, що одночасно з цим договором укладається договір відступлення права вимоги.
04.09.2014 між Державною іпотечною установою (новий кредитор або заставодержатель, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (первісний кредитор або заставодавець, відповідач 2) укладено договір про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014, з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, що укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань первісного кредитора за договором банківського №26/995-070 від 27.02.2013.
Відповідно до п. 1.2. договору про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами вказаними у додатках до цього договору (права вимоги).
В додатку №1 до договору про відступлення права вимоги визначено перелік майнових прав, зокрема, за договором №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Яблуневий Дар" та за договорами, що забезпечують виконання кредитного зобов'язання.
Згідно із п. 2.2. договору про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014, пункт 1.2. договору набирає чинності в незалежності від випадків, передбачених п. 2.1. даного договору, в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення).
Згідно із п. 3.1.2. договору про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014, у разі прострочення первісним кредитором виконання зобов'язань за договором банківського рахунку або у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення) новий кредитор має право задовольнити свої вимоги шляхом відступлення на користь нового кредитора прав вимоги та подальшого отримання грошових коштів за договорами, зазначеними у додатку №1 до цього договору (в тому числі, за кредитним договором № НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013).
Як вбачається із матеріалів справи, договір кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 укладено між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (відповідач 2, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (відповідач 1, позичальник), у відповідності до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, платності та цільового характеру.
Відповідно до п.п. 1.1.1 п.1.1 кредитного договору №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "транш", а у сукупності - "транші", на умовах, визначених у цьому договорі, в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 5400000,00 євро зі сплатою плати за користування кредитом в розмірі 12% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01 серпня 2015 року включно.
В подальшому ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Яблуневий Дар" вносились зміни та доповнення до кредитного договору згідно із додатковими договорами №1 від 06.12.2013, №2 від 27.12.2013, №3 від 10.01.2014, №4 від 10.02.2014, №5 від 28.02.2014, №6 від 30.04.2014, №7 від 30.04.2014, №8 від 11.06.2014, №9 від 31.07.2014, №10 від 30.09.2014, №11 від 31.12.2014.
Додатковим договором №7 від 30.04.2014 до договору кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 сторони дійшли згоди збільшити максимальний ліміт заборгованості до 6 300 000,00 євро зі сплатою плати за користування кредитом в розмірі 12% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01 серпня 2015 року включно.
Згідно із меморіальними ордерами №37522655 від 30.04.2014 та №447736552 від 05.07.2014 ПАТ "Дельта Банк" надав ТОВ "Яблуневий Дар" кредит у розмірі 6 300 000,00 євро.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Яблуневий Дар" перед ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013, між Українсько-німецьким спільним підприємством "Агро-Поділля" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено договір застави майнових прав №НКЛ-2005469/5/S-1 від 03.07.2013, договір застави №НКЛ-2005469/2/S5 від 31.08.2012.
ПАТ "Дельта Банк" звернувся до ТОВ "Яблуневий Дар" із претензією від 06.02.2015 в якій вимагав сплатити заборгованість за кредитним договором №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 у розмірі 6374564,38 євро, з яких: сума заборгованості за кредитом - 6300000,00 євро, сума заборгованості за нарахованими процентами - 74564,38 євро.
11.02.2015 між ТОВ "Яблуневий Дар" (новий кредитор, відповідач 1) та ТОВ "Інвестком" (первісний кредитор, третя особа) укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку, відповідно до умов якого ТОВ "Інвестком" (первісний кредитор) відступає ТОВ "Яблуневий Дар" (новому кредитору) право вимагати від боржника (ПАТ "Дельта Банк") виплати залишку на рахунку, відкритому за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 у розмірі 7122150,00 доларів США.
11.02.2015 ТОВ "Яблуневий Дар" та ТОВ "Інвестком" підписано спільне повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, яке було направлено на адресу ПАТ "Дельта Банк", що підтверджується квитанцією про оплату поштових послуг та описом вкладення у цінний лист від 16.02.2015, копії яких наявні в матеріалах справи.
12.02.2015 ТОВ "Інвестком" за допомогою системи "Клієнт-Банк" виставив ПАТ "Дельта Банк" платіжне доручення №1 в іноземній валюті на суму 21166180,57 доларів США для перерахування з рахунку товариства № 26004002001746 в ПАТ "Дельта Банк" на рахунок ТОВ "Інвестком" №26006011360001 в ПАТ "Альфа-банк".
З матеріалів справи вбачається, що листом №01-17/02-2015 від 17.02.2015 (отриманий наручно ПАТ "Дельта Банк" 17.02.2015 про що свідчить відмітка банку) ТОВ "Інвестком" направив ПАТ "Дельта Банк" на виконання платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 17.02.2015 на суму 20161485,34 доларів США для перерахування грошових коштів ТОВ "Інвестком" з рахунку № 26004002001746 в ПАТ "Дельта Банк" на рахунок ТОВ "Інвестком" №26006011360001 в ПАТ "Альфа-банк".
Вищевказані платіжні доручення ПАТ "Дельта Банк" виконанні не були.
Враховуючи не виконання ПАТ "Дельта Банк" станом на 18.02.2015 платіжних доручень, ТОВ "Яблуневий Дар" надіслав на адресу ПАТ "Дельта Банк" заяву (вих. №148 від 18.02.2015) про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, що підтверджується квитанцією про оплату поштових послуг від 18.02.2015 та описом вкладення у цінний лист від 18.02.2015.
У заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015, враховуючи те, що товариство є боржником банку за кредитним договором №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 на суму 6374564,38 євро, а банк є боржником товариства за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 на суму 7122150,00 доларів США, права вимоги за яким відступлені ТОВ "Яблуневий Дар" за договором відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11.02.2015, ТОВ "Яблуневий Дар" заявило про:
припинення в повному обсязі зобов'язань щодо сплати ТОВ "Яблуневий Дар" на користь ПАТ "Дельта Банк" суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 у розмірі 6 300 000,00 євро, та припинення зобов'язань щодо сплати ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Яблуневий Дар" заборгованості на загальну суму 7 122 150,00 доларів США (що за крос-курсом що за крос-курсом станом на 12.02.2015 складає 6 300 000,00 євро) за договором рахунку, внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.
Водночас, позивач, 05.03.2015 надіслав на адресу ТОВ "Яблуневий Дар" повідомлення вих. №115/15/2 від 03.03.2015 та повідомлення вих. №1320/15/2 від 04.03.2015, в яких зазначив, що оскільки, постановою Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, то у відповідності до п. 2.1.11 договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 та п. 2.2. договору про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014, майнові права за договорами, укладеними між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Яблуневий Дар", в тому числі, за кредитним договором № НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013, вважаються відступленими позивачу. Також, позивач повідомив відповідачу 1 (ТОВ "Яблуневий Дар") реквізити для погашення заборгованості за кредитним договором.
Заявляючи даний позов, позивач вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог, яке відбулось на підставі заяви (вих. №148 від 18.02.2015) про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог суперечить положенням ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, у зв'язку із чим, даний односторонній правочин має бути визнаний недійсним у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом вище, між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (відповідачем 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (відповідачем 1) виникли зобов'язання за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013, згідно із яким, ТОВ "Яблуневий Дар" є боржником ПАТ "Дельта Банк" щодо повернення грошових коштів (кредиту) у розмірі 6 300 000,00 євро., сплати відсотків та інших платежів за договором.
Нормами статті 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Також, між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (відповідачем 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" (третьою особою) виникли зобов'язання за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" є боржником щодо здійснення розрахункових операцій та перерахування грошових коштів товариства.
При цьому, суд зазначає, що за договором банківського рахунка, у відповідності до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, банк зобов'язується, зокрема, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з п. 1. 24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Враховуючи вищезазначене, та положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.
Отже, у даному випадку ПАТ "Дельта Банк" виступає боржником, а ТОВ "Інвестком" кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними клієнту коштами, а зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, мають майново-грошовий характер.
Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ "Дельта Банк" звернувся до ТОВ "Яблуневий Дар" із претензією від 06.02.2015, в якій зазначив, що у зв'язку із невиконанням п. 3.3.13.6 договору кредитної лінії, договір вважається простроченим з 21.05.2015 та вимагав сплатити заборгованість за кредитним договором №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 у розмірі 6374564,38 євро, з яких: сума заборгованості за кредитом - 6300000,00 євро, сума заборгованості за нарахованими процентами - 74564,38 євро.
11.02.2015 між ТОВ "Яблуневий Дар" та ТОВ "Інвестком" було укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку, згідно із яким ТОВ "Інвестком" (первісний кредитор) відступає ТОВ "Яблуневий Дар" (новому кредитору) право вимагати від боржника (ПАТ "Дельта Банк") виплати залишку на рахунку, відкритому за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 у розмірі 7122150,00 доларів США.
Згідно із наявними у матеріалах справи довідками ПАТ "Дельта Банк" вих. 1252 від 27.04.2015, вих. №522 від 16.10.2015, виписками з рахунку ТОВ "Інвестком" №26004002001746 станом на 11.02.2015 та 17.02.2015, на рахунку №26004002001746 відкритому у ПАТ "Дельта Банк" за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 станом на 24.07.2015, 11.02.2015, 17.02.2015 та 16.10.2015 наявні грошові кошти у розмірі 21166180,57 доларів США.
У відповідності до п. 2.2. договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11.02.2015 відступлення ТОВ "Інвестком" прав вимоги та їх прийняття ТОВ "Яблуневий Дар" набирає чинності з дати укладення цього договору.
За договором відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11.02.2015 ТОВ "Яблуневий Дар" має сплатити ТОВ "Інвестком" ціну відступлення прав вимоги у розмірі 7122150,00 доларів США згідно із графіком визначеним у п. 4.3. договору (протягом 2018 року - 1424430,00 доларів США, протягом 2019 року - 1424430,00 доларів США, протягом 2020 року - 4273290,00 доларів США), але лише за умови та після підтвердження припинення відступлених на користь нового кредитора прав вимоги та вимог боржника внаслідок їх зарахування як зустрічних однорідних вимог (п. 2.1., п. 4.2., п. 4.3).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на наведені положення цивільного законодавства та умови договору про відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11.02.2015 на підставі вказаного договору ТОВ "Яблуневий Дар" отримав право вимагати від ПАТ "Дельта Банк" виплати залишку на рахунку, відкритому за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 у розмірі 7122150,00 доларів США.
Як встановлено судом вище, 12.02.2015 ТОВ "Інвестком" за допомогою системи "Клієнт-Банк" виставив ПАТ "Дельта Банк" платіжне доручення №1 в іноземній валюті на суму 21166180,57 доларів США для перерахування з рахунку товариства № 26004002001746 в ПАТ "Дельта Банк" на рахунок ТОВ "Інвестком" №26006011360001 в ПАТ "Альфа-банк".
Платіжне доручення № 1 від 12.02.2015 ПАТ "Дельта Банк" не виконано. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку із невиконанням ПАТ "Дельта Банк" вказаного платіжного доручення, листом №01-17/02-2015 від 17.02.2015 ТОВ "Інвестком" направив ПАТ "Дельта Банк" на виконання платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 17.02.2015 на суму 20161485,34 доларів США для перерахування грошових коштів ТОВ "Інвестком" з рахунку №26004002001746 в ПАТ "Дельта Банк" на рахунок ТОВ "Інвестком" №26006011360001 в ПАТ "Альфа-банк". Отримання зазначеного листа та платіжного доручення підтверджується відміткою ПАТ "Дельта Банк" від 17.02.2015 на листі.
У зазначеному вище листі ТОВ "Інвестком" зазначив, що 12.02.2015 ТОВ "Інвестком" за допомогою системи "Клієнт-Банк" ПАТ "Дельта Банк" виставив платіжне доручення в іноземній валюті на суму 21166180,57 доларів США для перерахування грошових коштів ТОВ "Інвестком" з рахунку № 26004002001746 в ПАТ "Дельта Банк" на рахунок товариства №26006011360001 в ПАТ "Альфа-банк". Оскільки, станом на 17.02.2015 платіжне доручення від 12.02.2015 не виконане, ТОВ "Інвестком" направив платіжне доручення № 1 від 17.02.2015.
Платіжне доручення № 1 від 17.02.2015 ПАТ "Дельта Банк" не виконано. Доказів протилежного відповідачем 2 не надано.
У відповідності до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-III від 05.04.2001, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Відповідно до ст. 21 та ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа - платіжного доручення.
За приписами п. 22.7 ст. 22 вказаного Закону, у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.
Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача у прийнятті до виконання платіжних доручень від 12.02.2015, від 17.02.2015 та повернення їх позивачу без виконання з встановлених законом підстав.
Факт наявності на рахунку № 26004002001746 відкритому в ПАТ "Дельта Банк" за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 грошових коштів у розмірі 21166180,57 доларів США підтверджується наявними у матеріалах справи довідками ПАТ "Дельта Банк" вих. 1252 від 27.04.2015, вих. №522 від 16.10.2015, виписками з рахунку ТОВ "Інвестком" №26004002001746 станом на 11.02.2015, станом на 17.02.2015 та за період з 11.02.2015 по 26.10.2015, свідчить про наявність коштів та відповідних зобов'язань в ПАТ "Дельта Банк" перед ТОВ "Інвестком" станом на час укладення Договору про відступлення права вимоги від 11.02.2015 р.
Відповідно до п. 30.1. ст. 30 України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним, зокрема, з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.
Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. При цьому, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Так, за приписами частини 3 статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
У відповідності до п. п. 3.3.1., 3.3.2. договору банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, банк своєчасно здійснює розрахункові операції клієнта згідно із вимогами чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України; за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа за умови подання в операційний час (згідно із п. 2.1. договору операційний час банку: понеділок - п'ятниця з 9-00 по 17-00 крім святкових, вихідних і неробочих днів).
Платіжні доручення містять відмітку "терміново" та у відповідності до п. 2.4.1. підлягають виконанню протягом поточного робочого дня.
Отже, ПАТ "Дельта Банк" був зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, в день його надходження.
Матеріали справи не містять доказів, що ПАТ "Дельта Банк" станом на 12.02.2015 та 17.02.2015 мав передбачені законом підстави обмежувати права ТОВ "Інвестком" щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на рахунку останнього.
При цьому, платіжні доручення від 12.02.2012 та від 17.02.2015 подані для виконання відповідачу 2 до запровадження у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" тимчасової адміністрації, а тому, обмеження встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не застосовуються.
Враховуючи вищевстановлені судом обставини та оскільки, в матеріалах справи наявні докази отримання ПАТ "Дельта Банк" платіжного доручення №1 від 17.02.2015, а платіжне доручення від 12.02.2015 надане в матеріали справи самим ПАТ "Дельта Банк", то твердження відповідача 2 (ПАТ "Дельта Банк") про не отримання від ТОВ "Інвестком" для виконання розрахункових документів, визнаються судом безпідставними.
З огляду на невиконання ПАТ "Дельта Банк" розпорядження ТОВ "Інвестком" щодо перерахування грошових коштів з рахунку № 26004002001746 відкритому за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, ТОВ "Яблуневий Дар" (як кредитор згідно із договором про відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009) надіслав на адресу ПАТ "Дельта Банк" заяву (вих. №148 від 18.02.2015) про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог.
У заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015, ТОВ "Яблуневий Дар" зазначив, що внаслідок порушення ТОВ "Яблуневий Дар" договору кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 ПАТ "Дельта Банк" 06 лютого 2015 року направило вимогу на адресу ТОВ "Яблуневий Дар" про сплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 374 564,38 євро, що становить 6300000,00 євро - заборгованості за кредитом та 74564,38 євро - заборгованість за нарахованими процентами, у зв'язку із тим, що термін погашення заборгованості наступив 20 січня 2015 року. Одночасно, ТОВ "Яблуневий Дар" є кредитором ПАТ "Дельта Банк" за грошовими вимогами за договором банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009, укладеним між банком та ТОВ "Інвестком", на суму 7 122 150,00 доларів США. Зазначені права вимоги були передані ТОВ "Яблуневий Дар" на підставі договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11.02.2015.
Таким чином, враховуючи те, що товариство є боржником банку за кредитним договором №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 на суму 6374564,38 євро, а банк є боржником товариства за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 на суму 7122150,00 доларів США, права вимоги за яким відступлені ТОВ "Яблуневий Дар" за договором відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11.02.2015, ТОВ "Яблуневий Дар" заявило про: припинення в повному обсязі зобов'язань щодо сплати ТОВ "Яблуневий Дар" на користь ПАТ "Дельта Банк" суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 у розмірі 6300000,00 євро, та припинення зобов'язань щодо сплати ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Яблуневий Дар" заборгованості на загальну суму 7 122 150,00 доларів США (що за крос-курсом станом на 12.02.2015 складає 6300000,00 євро) за договором рахунку, внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.
Фактично припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, до якої, відповідно, застосовуються загальні положення про правочин.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними, тобто зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду (гроші, однорідні речі);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Як встановлено судом вище, ТОВ "Яблуневий Дар" є боржником ПАТ "Дельта Банк" за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 щодо повернення грошових коштів (кредиту), сплати відсотків та інших платежів, а ПАТ "Дельта Банк" є кредитором у даному зобов'язанні. В той же час, ПАТ "Дельта Банк" є боржником ТОВ "Яблуневий Дар" за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 щодо перерахування грошових коштів з рахунку ТОВ "Інвестком", а ТОВ "Яблуневий Дар" є кредитором за вказаним зобов'язанням. Отже, зазначені вимоги є зустрічними.
З приводу посилань ПАТ "Дельта Банк" на ненадання банку документів, які підтверджують перехід права вимоги, у зв'язку із чим, відсутні зустрічні вимоги, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, договір банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, за яким були відступлені права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" не містить умов про обов'язкову згоду ПАТ "Дельта Банк" (боржника за даним договором) на відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку, а положеннями договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11.02.2015 передбачено обов'язок ТОВ "Яблуневий Дар" та ТОВ "Інвестком" повідомити ПАТ "Дельта Банк" про відступлення прав вимоги.
Згідно із ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі чи доказів переходу до нового кредитора прав вимоги, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.
Таким чином, ненадання доказів переходу прав вимоги за зобов'язанням не звільняє боржника (у даному випадку ПАТ "Дельта Банк") від обов'язку від виконання взятих на себе зобов'язань за договором взагалі.
Також, статтею 527 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Частиною 1 статті 518 Цивільного кодексу передбачено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Під запереченнями, які має право висувати боржник проти вимоги нового кредитора слід розуміти, заперечення щодо виконання зобов'язань первісним кредитором, зустрічні вимоги до первісного кредитора, тощо. Отже, ПАТ "Дельта Банк" не був позбавлений права висунути проти вимоги нового кредитора заперечення. Доказів наявності таких заперечень ПАТ "Дельта Банк" не надано.
Судом враховано, що лист ПАТ "Дельта Банк" вих. №307 від 23.03.2015 містить посилання банку на повідомлення ТОВ "Яблуневий Дар" про не визнання відступлення прав вимоги за договором відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11.02.2015.
Однак, норми чинного законодавства не ставлять дійсність відступлення первісним кредитором прав вимоги за зобов'язанням новому кредиторові в залежність від визнання чи не визнання такого відступлення боржником. Договір відступлення права вимоги за договором банківського рахунку від 11.02.2015 сторонами не оспорювався, за законом не відносяться до нікчемного, а також не визнаний у судовому порядку недійсним, є чинним. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Згідно із положеннями ст. 601 ЦК України, вимоги, що зараховуються мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.
У відповідності до обставин, що встановлені судом вище, зобов'язання ТОВ "Яблуневий Дар" за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 та зобов'язання ПАТ "Дельта Банк" за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 є грошовими, тобто однорідними.
При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).
За змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Вираження грошового зобов'язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що являється виразом ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях, за висновками суду не змінюють самої суті грошового зобов'язання.
Таким чином, на юридичну однорідність вимог не впливає та чи інша валюта, у якій виражене грошове зобов'язання чи курс однієї валюти по відношенню до іншої, а має значення лише природа зобов'язання.
З огляду на зазначене, заперечення позивача та відповідача 2 на визначений у заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015 курс валюти, а також доводи відповідача 2 про те, що грошові зобов'язання виражені у різних іноземних валютах, не свідчать про неоднорідність зобов'язань, які заявлені ТОВ "Яблуневий Дар" до зарахування.
В силу положень чинного законодавства для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим, особа, яка отримала заяву про зарахування може спростувати правомірність такого зарахування, на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Фактично, заперечення щодо визначення курсу валюти у заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015 має місце щодо визначення самого розміру зобов'язання, що підлягає зарахуванню.
Розмір заборгованості, який припиняється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог визначається станом на заявлення відповідної заяви. Як підтверджено матеріалами справи, на час заявлення вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість ТОВ "Яблуневий Дар" по кредиту за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 станом на 18.02.2015 - 6300000,00 євро та заборгованість ПАТ "Дельта Банк" за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 перед ТОВ "Яблуневий Дар" - 7 122 150,00 доларів США. Доказів наявності спору щодо розміру заборгованості за вказаними договорами сторонами не надано.
У разі наявності заперечень щодо курсу валюти, який визначений заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015, відповідач 2 не був позбавлений права оспорити правомірність зарахування зустрічних зобов'язань визначених у заві від 18.02.2015 та розмір самої заборгованості. Наразі, в матеріалах справи відсутні докази оспорення та не визнання ПАТ "Дельта Банк" у судовому порядку заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015.
Наведені ПАТ "Дельта Банк" (відповідачем 2) у листі від 23.03.2015 вих. №307 посилання на те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо курсу валюти не свідчать про спростування, у визначеному законодавством порядку, правомірності заяви про припинення зобов'язання.
Водночас, відповідачем 2 не надано документально підтверджених обґрунтувань щодо заперечень на розрахунок здійснений ТОВ "Яблуневий Дар" та не наведено власного контррозрахунку. Також, наведений позивачем у позовній заяві розрахунок не відповідає умовам договору кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 та договору банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, оскільки, сторонами не було погоджено визначення курсу іноземної валюти згідно із офіційним курсом НБУ.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно із фактичними обставинами справи, саме по собі заперечення позивача та відповідача 2 на визначений у заяві курс валюти не створює наслідків недійсності одностороннього правочину, оскільки, є спором щодо визнання обсягу (повністю чи частково) зобов'язання, що підлягає припиненню шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Крім того, як встановлено судом, рішенням господарського суду Львівської області від 17.06.2015 року в справі № 914/1053/15 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015, встановлювались обставини щодо правомірності визначених ТОВ "Яблуневий Дар" розрахунків сум, які зарахувались за заявою від 18.02.2015 та у відповідності до ст. 35 ГПК України не потребують доказування.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що договором відступлення прав вимоги від 11.02.2015 не було передбачено переходу прав вимоги, які виникли у майбутньому, тобто за платіжним дорученням №1 від 17.02.2015 на суму 20161485,34 дол. США. Оскільки, ТОВ "Інвестком" направило до ПАТ "Дельта Банк" платіжне доручення №1 від 17.02.2015 на суму 20161485,34 дол. США після укладення договору відступлення прав вимоги від 11.02.2015, то за доводами позивача, строк виконання вимог, що були зараховані за заявою від 18.02.2015 не настав.
Суд вважає вищенаведені твердження позивача необґрунтованими, з огляду на наступне.
Положеннями статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Згідно із п. 2.13. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004, банки приймають до виконання лише розрахункові документи своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів. Розрахункові документи, оформлені своїми клієнтами, банк приймає протягом часу, визначеного в договорах банківського рахунку цих клієнтів.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України № 492 від 12.11.2003, банки зобов'язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати клієнтів - власників рахунків / представників власників рахунків / осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком.
Відповідно до умов договору банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, банк зобов'язується, зокрема, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунку клієнта, а клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства.
Згідно із договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 клієнтом (власником рахунку) за даним договором є ТОВ "Інвестком".
Отже, враховуючи положення чинного законодавства та умови договору банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, виключно саме ТОВ "Інвестком", як клієнт (володілець рахунку), а не ТОВ "Яблуневий Дар", мало право 12.02.2015 та 17.02.2015 пред'являти до виконання платіжні доручення в іноземній валюті на суму 21166180,57 доларів США та на суму 20161485,34 доларів США відповідно.
Суд зазначає, що укладення 11.02.2015 між ТОВ "Яблуневий Дар" та ТОВ "Інвестком" договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 не змінило правового статусу ТОВ "Інвестком" як особи (клієнта за договором), що має виключне право розпоряджатися грошовими коштами, які станом на 11.02.2015 р. були наявні на рахунку.
Будь-яких угод щодо зміни сторони (клієнта) договору банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 з ПАТ "Дельта Банк" не укладалось.
Також, у письмових поясненнях, поданих суду в судовому засіданні 24.11.2015, третя особа зазначила, що після укладення договору відступлення прав вимоги, ТОВ "Інвестком" продовжує бути стороною договору банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, зміни сторони за вказаним договором здійснено не було, ТОВ "Яблуневий Дар" не подавав до банку картки із зразками підписів, а відтак, ТОВ "Яблуневий Дар" не могло самостійно подати розрахункові документи банку.
Суд зазначає, укладення договору про відступлення права вимоги за договором банківського рахунку свідчить про передання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" своїх прав Товариству з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" вимагати виплати частини грошових коштів, які наявні на рахунку відкритому за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 у розмірі 7122150,00 доларів США, та прийняття цих прав ТОВ "Яблуневий Дар", а не зміну володільця рахунку, тобто особи, яка може подати на виконання відповідні розрахункові документи.
В той же час, на час відступлення ТОВ "Інвестком" права вимоги ТОВ "Яблуневий Дар" за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 на рахунку, відкритому за вказаним договором були наявні грошові кошти у розмірі 21166180,57 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками та виписками ПАТ "Дельта Банк".
У зв'язку з наведеним вище, ТОВ "Інвестком" мав право розпоряджатись такими коштами, в тому числі відступити право вимоги ТОВ "Яблуневий Дар".
Також, позивач у позові зазначає, що особа, яка підписала претензією від 06.02.2015 - директор Департаменту продажів корпоративного бізнесу ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_5, не був уповноважений підписувати дану вимогу від імені банку, у зв'язку із чим, строк виконання вимог за кредитним договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 на час подання спірної заяви не настав.
Однак, позивачем не було надано доказів, які б підтверджували те, що вказана претензія від 06.02.2015 підписана не уповноваженою особою. Не надано таких доказів і під час розгляду справи представником ПАТ "Дельта Банк". Будь-які відомості щодо відкликання банком претензії від 06.02.2015, проведення банком перевірки з приводу правомірності направлення даної вимоги або вжиття банком заходів дисциплінарного впливу щодо ОСОБА_5 в матеріалах справи відсутні.
Крім того, претензія, що підписана директором Департаменту продажів корпоративного бізнесу ОСОБА_5 скріплена печаткою ПАТ "Дельта Банк" та оформлена спеціальному на бланку ПАТ "Дельта Банк".
Під час розгляду справи, ПАТ "Дельта Банк" як кредитором за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 заперечень щодо настання строку сплати заборгованості за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 надано не було. Настання строку виконання зобов'язання зі сплати кредиту за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013, також, підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості здійсненим ПАТ "Дельта Банк".
З огляду на вищевстановлені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги сторін є зустрічними та однорідними, строк виконання яких настав.
При цьому, моментом припинення зобов'язань сторін згідно з надісланими відповідачем заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог є дата самої заяви. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 02.02.2015 р. у справі № 908/1811/14.
Водночас, суд зазначає, що у заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015 визначено суми, що підлягають зарахуванню, правові підстави виникнення зобов'язань між сторонами та розмір заборгованості сторін за такими зобов'язаннями.
Разом з тим, допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку, зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Отже, заявлення про припинення зобов'язань щодо сплати ТОВ "Яблуневий Дар" на користь ПАТ "Дельта Банк" тільки суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 у розмірі 6300000,00 євро без суми заборгованості за відсотками, не суперечить положенням чинного законодавства. Крім того, наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6300000,00 євро визначена ПАТ "Дельта Банк" у розрахунку заборгованості за кредитним договором, у претензії від 06.02.2015 та ПАТ "Дельта Банк" не оспорюється, як і не заперечується розмір заборгованості за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009.
Суд вважає за необхідне зазначити, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015 була надіслана до запровадження у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" тимчасової адміністрації, у зв'язку із чим, обмеження встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на час заявлення вказаної заяви не могли застосовуватись.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем, у відповідності до ст. ст. 33-34 ГПК України, не доведено суду належними засобами доказування неможливість зарахування зустрічних вимог, яке було проведено відповідно до заяви ТОВ "Яблуневий Дар".
Відповідач 2 не здійснював відмови від зарахування зустрічних вимог та оспорення даної заяви у судовому порядку, на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а наведені у відзиві заперечення щодо зарахування зустрічної вимоги за заявою ТОВ "Яблуневий Дар" від 18.02.2015 належними доказами не підтверджені та визнаються судом необґрунтованими.
Враховуючи вищевстановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач не довів та не надав суду належних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення одностороннього правочину (заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015) не були додержані вимоги, які встановлені ст. 203, ст. 601 ЦК України, а відтак не довів наявності підстав, в силу яких даний правочин має бути визнаний недійсним.
Окрім того, рішенням Господарського суду Львівської області від 17.06.2015 року в справі № 914/1053/15 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 встановлено правомірність припинення зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" перед ПАТ "Дельта Банк" за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 року внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог №148 від 18 лютого 2015 року та відповідність вказаної заяви вимогами законодавства.
У зв'язку з цим, безпідставним є посилання позивача в якості обгрунтування позовних вимог на Договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014 р., оскільки зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" перед ПАТ "Дельта Банк" за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 року припинилися внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог №148 від 18 лютого 2015 року.
Так, пунктом 2.2. Договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014 р. встановлено, що в незалежності від випадків, передбачених пунктом 2.1. Договору відступлення, п. 1.2. набирає чинності в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення).
Відповідно до Постанови Національного Банку України № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних» від 02 березня 2015 року, ПAT «Дельта Банк» з 03 березня 2015 року Банк віднесено до категорії неплатоспроможних, тобто вже після зарахування зустрічних однорідних вимог.
Щодо посилань відповідача 2 на нікчемність договору застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договору про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014, у зв'язку із чим, дані правочини не створюють будь-яких правових наслідків, то суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Як встановлено судом, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".
08.04.2015 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №71 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк". Згідно з даним рішення тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців 03.03.2015 по 02.09.2015 включно.
Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
У відповідності до п. 4 ч. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Як вбачається із матеріалів справи за результатами перевірки з виявлення правочинів, що є нікчемними, затвердженими протоколом №54 від 22.09.2015 засідання комісії з перевірки правочинів (інших правочинів) за кредитними операціями, договір застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договір про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014 визнанні нікчемними у відповідності до п. п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до п.п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (1); банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (5); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (7).
В той же час, в матеріалах відсутні докази, які б підтверджували вищезазначені обставини, наявність яких свідчить про нікчемність правочину, а саме відмови ПАТ "Дельта Банк" від власних майнових вимог, прийняття на себе зобов'язань у порядку іншому, ніж встановлено Законом України "Про банки і банківську діяльність" та наявності умов, які передбачають передачу майнових прав з метою надання позивачу переваг, що прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку.
Разом з тим, відповідачем 2 не надано суду належних доказів в підтвердження того, які саме переваги надані позивачу під час укладення вказаних договорів, а також наявності таких переваг порівняно з іншими контрагентами.
Доказів виконання зобов'язань за договором застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договором про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014 матеріали справи не містять.
Наразі, відсутність прав, яким позивач наділений згідно із договором застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договором відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014, належними доказами не підтверджена.
Водночас, пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.
Відповідачем 2 не заявлялось вимог про нікчемність договору застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договору відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014, ні у межах даної справи, ні в порядку окремого позову.
Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог вих. №148 від 18.02.2015, та у межах даної справи встановлюється відповідність вказаної заяви вимогам ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України, а відтак, встановлення обставин нікчемності договору застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договору відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014 не може досліджуватись при вирішення спору між сторонами по суті заявлених вимог з підстав, вкладених у позовній заяві. Крім того, з наданої позивачем копії постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2015 у справі №826/23041/15 вбачається, що у порядку адміністративного судочинства розглядається спір щодо правомірності повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. про нікчемність правочинів №8951 від 24.09.2015, у тому числі, договору застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договору відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014.
З огляду на встановлені обставини, враховуючи, що позивачем не було доведено наявності підстав для визнання недійсним зарахування вимог здійснене на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" про припинення зобов'язання зарахування зустрічних вимог від 18.02.2015 вих. № 148, а саме вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" за кредитним договором № НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 та вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Державної іпотечної установи до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним зарахування вимог, здійснене на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" про припинення зобов'язання зарахування зустрічних вимог вих. № 148 від 18.02.2015.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2015 р.
Суддя С.О. Турчин