Справа № 22-ц/793/1910/15Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 2 ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
25 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретаріОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні майном та відшкодування спричинених збитків, -
У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні майном та відшкодування спричинених збитків.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 12 жовтня 1999 року ВР № 462276 їй на праві власності належить домоволодіння по вулиці Гагаріна 57 с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області, а саме житловий будинок з прибудовою дерев'яний, обкладений цеглою під літ. «А-1,а» та господарські і побутові споруди.
09 лютого 2011 року КП «Черкаським обласним об'єднане бюро технічної інвентаризації» на домоволодіння видано технічний паспорт, в якому вказано, що всі споруди введено в експлуатацію і на плані показано їх розміщення на земельній ділянці, з вказівкою ширини домоволодіння від вулиці Гагаріна с. Білозір'я 20,00 м.
Згідно рішення Білозірської сільської ради № 11-9/6 від 20 квітня 2011 року надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою ОСОБА_6 щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0.17 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою с. Білозір'я вул. Гагаріна,57.
Зазначала, що сусіднє домоволодіння №59 по вул. Гагаріна с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області належить відповідачу - ОСОБА_8 Раніше між даними домоволодіннями існував дерев'яний паркан. Власник домоволодіння №59 без будь-яких погоджень з власником домоволодіння №57 самовільно побудував з порушенням будь-яких вимог ДБН України по самій межі дві будівлі, а саме будівлі в технічному паспорті ОСОБА_8 сарай Г і будинок ОСОБА_9 цьому замість паркану стали служити стіни даних будівель, дані будівлі не були узаконені в установленому порядку і являються самочинними. Дозволу на їх будівництво та узаконення ніхто не питав і такого дозволу не існує.
Крім того, ОСОБА_8 на початку 2013 року пішла ще далі і зруйнувала залишки старого дерев'яного паркану, самовільно зрізала дерево абрикоси біля її будинку і встановила бетонний паркан прямо під будівлю її житлового будинку, при цьому зруйнувала відмостку.
Відповідно до протоколу погоджувальної комісії Білозірської сільської ради від 23.09.2013 року встановлено порушення старих межових знаків між домоволодіннями №57 і №59 по вул. Гагаріна с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області, перенесення межі гр-кою ОСОБА_8 в сторону домоволодіння №57, яке належить ОСОБА_6 на 28 см, а також встановлення нової бетонної огорожі на новому місці з руйнуванням відмостки біля будинку №57 по вул. Гагаріна с. Білозір'я.
Згідно висновку №66/буд. експертного будівельно-технічного дослідження від 11 грудня 2013 року відмостка ремонту не підлягає, необхідно її розібрати і виконати нову у відповідності з вимогами ДБН України. Причиною руйнування відмостки житлового будинку №57 по вул. Гагаріна є виконання будівельних робіт по встановленню залізобетонного паркану між земельними ділянками №57 і №59 по вул. Гагаріна с. Білозір'я Черкаського району безпосередньо поруч з нею, тобто при виконанні котлованів під фундаменти стовпів залізобетонної огорожі та наступних монтажних робіт залізобетонних плит та стовпів.
При таких умовах атмосферні води будуть стікати зі стін будинку та з залізобетонної огорожі і через зруйновану відмостку замочувати цоколь та фундаменти будинку, що приведе до розшарування цегли цоколю та вимивання розчину між цеглинами, вимивання ґрунтової або піщаної подушки під підошвою фундаменту, що загрожує руйнуванням будівлі в зв'язку з неоднорідним осіданням фундаментів. Вартість будівельних робіт з відновлення відмостки житлового будинку №57 по вул. Гагаріна. пошкодженої при встановленні бетонного паркану між домоволодіннями №57 і №59 по вул. Гагаріна с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області станом на дату виконання експертного дослідження становить 1886,40 гривень.
Вважає, що відповідачка грубо порушує її право на вільне користування власністю, а у добровільному порядку вирішити спірні питання не бажає.
Уточнивши свої позовні вимоги, остаточно просила усунути їй перешкоди в користуванні власним майном - будинком з відмосткою в домоволодінні №57 по вул. Гагаріна в с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області з боку ОСОБА_8 шляхом зобов'язання ОСОБА_8 демонтувати залізобетонний паркан між домоволодіннями №57 і №59 по вул. Гагаріна в с. Білозір'я Черкаського району, Черкаської області як встановлений самовільно.
Стягнути з ОСОБА_8 на її користь в рахунок відшкодування матеріальних збитків по відновленню відмостки біля будинку №57 по вул. Гагаріна в с. Білозір'я Черкаського району, Черкаської області в сумі 1886,40 грн. та 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_8 на її користь судові витрати в сумі 2229,4 грн., а саме 229,4 грн. судового збору, оплата експертного дослідження в сумі 100 грн. і 1000 грн. за оплату юридичних послуг.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 11 червня 2015 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_8 демонтувати частину залізобетонного паркану, що знаходиться на відстані менше 1 метра від найбільш виступаючої частини будинку за адресою по вул. Гагаріна, 57, с. Білозір'я, Черкаського району, Черкаської області, що належить ОСОБА_6
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду адвокат ОСОБА_6 - ОСОБА_7 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку.
Вважає, що рішення суду є таким, що не ґрунтується на обставинах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права.
Зазначав, що суд фактично не вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Просив скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 червня 2015 року та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6, а саме усунути їй перешкоди в користуванні власним майном - будинком з відмосткою в домоволодінні №57 по вул. Гагаріна в с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області з боку ОСОБА_8 шляхом зобов'язання ОСОБА_8 демонтувати залізобетонний паркан між домоволодіннями №57 і №59 по вул. Гагаріна в с. Білозір'я Черкаського району, Черкаської області як встановлений самовільно.
Стягнути з ОСОБА_8 на її користь в рахунок відшкодування матеріальних збитків по відновленню відмостки біля будинку №57 по вул. Гагаріна в с. Білозір'я Черкаського району, Черкаської області в сумі 1886,4 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на її користь судові витрати в сумі 2229,4 грн., а саме 229,4 грн. судового збору, оплата експертного дослідження в сумі 100 грн. і 1000 грн. за оплату юридичних послуг.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка порушила Державні будівельні норми України, оскільки відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни менше 1,0 м.
Однак з таким висновком колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до п. 4 Постанови пленуму Веховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року N 7, згідно зі статтею 158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду місцевими судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо такого спору не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви чи для закриття провадження в порушеній справі.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(ст.125,126 ЗК України).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення (ч.1 ст.2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав(ч.1 ст.3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Згідно ч.1 ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 жовтня 1999 року ВР № 462276 позивачу на праві приватної власності належить домоволодіння по вулиці Гагаріна 57 с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області(а.с.7).
Згідно копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 11249469 від 03 жовтня 2007 року, сусіднє домоволодіння №59 по вул. Гагаріна с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області належить відповідачу - ОСОБА_8Д.(а.с.57).
Відповідно до копії протоколу погоджувальної комісії Білозірської сільської ради по розгляду звернення ОСОБА_6 та ОСОБА_8 від 30 квітня 2013 року встановлено, що ОСОБА_8 встановила паркан з порушенням межових знаків між земельними ділянками та без відома ОСОБА_6 При встановленні якого в домоволодінні ОСОБА_6 було порушено відмостку біля будинку(а.с.19).
Згідно копій протоколів погоджувальної комісії Білозірської сільської ради по розгляду звернення ОСОБА_6 від 23 вересня 2013 року та розгляду повторного звернення від ОСОБА_6 від 02 серпня 2013 року встановлено, що між даними господарствами встановлено бетонну огорожу громадянкою ОСОБА_8 Розбіжність між старими межовими знаками та існуючою встановленою бетонною огорожею становить 0,28 м. При встановленні бетонної огорожі старі межові знаки між господарствами були знищені, що не дає можливості встановити попередні межові знаки, тобто огорожа встановлення з порушенням(а.с.16-17).
Відповідно п. 3.25* Державних будівельних норм України ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» затвердженого наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. N 44, для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Даний пункт встановлює мінімальну відстань від домоволодіння до межі сусідньої ділянки.
Межа між даними домоволодіннями не встановлювалась, а до встановлення нового бетонного паркану, земельні ділянки сторін по справі фактично були розділені тимчасовим дерев'яним парканом. Тому посилання погоджувальної комісії на порушення межі між вказаними домоволодіннями не відповідає дійсності. Крім того, посилання погоджувальної комісії Білозірської сільської ради в складеному протоколі від 30 квітня 2013 року на дані технічних паспортів домоволодінь ОСОБА_6 та ОСОБА_8 щодо ширини їх земельних ділянок є безпідставним, оскільки технічний паспорт на будинок не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку і розміри земельної ділянки в технічному паспорті вказуються приблизні.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що право власності на землю у встановленому законом порядку ні позивачем, ні відповідачем не набуто. Земельна ділянка, на якій розташовані вказані домоволодіння перебуває у власності Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, яка не була залучена до участі в справі.
Досліджуючи докази щодо відшкодування вартості ремонту відмостки, колегія суддів виходить з наступного.
Дійсно, погоджувальною комісією встановлений факт руйнування відмостки біля будинку ОСОБА_6, проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження розміру її пошкодження, з детальним аналізом кількості будівельних матеріалів, їх виду та якості та дотримання відповідних будівельних норм, а також того, що саме внаслідок встановлення бетонного паркану відповідачкою ОСОБА_8 було спричинено її руйнування. В матеріалах справи відсутні висновки судової експертизи і щодо порушення відповідачкою Державних будівельних норм.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи на копії Генерального плану (схеми) присадибної ділянки ОСОБА_10Д від 17 березня 1959 року, межа між спірними земельними ділянками сторін проходить на певній віддалі від приміщень, що належать ОСОБА_10, а не по стіні сараю, як на це посилається позивачка ОСОБА_6В.(а.с.64)
Щодо висновку № 66/буд. експертного будівельно-технічного дослідження ТОВ Контакт-Сервіс від 11 грудня 2013 року(а.с.26), то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що даний висновок є не допустимим доказом, оскільки воно проведене поза межами розгляду даної справи, при його проведенні експерт не попереджувався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та не було забезпечено дотримання передбачених ЦПК України прав відповідача.
Клопотання про призначення експертизи сторони по справі не заявляли.
Таким чином, судова колегія уважає, що фактично сторонами оспорюються межі землекористуваня суміжних земельних ділянок і що будь-яка проектно-технічна документація з даного питання у справі відсутня, як відсутні докази щодо права власності сторін на земельні ділянки, на яких розташовані їх будинки з господарськими спорудами, оскільки зазначені земельні ділянки знаходяться у власності Білозірської сільської Ради, яка необгрунтовано не була залучена до участі у справі в якості сторони.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Враховуючи наведене, судова колегія уважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню, як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та вважає за необхідне ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні майном та відшкодування спричинених збитків - скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні майном та відшкодування спричинених збитків - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :