Справа № 22-ц/793/2633/15 № 22-ц/793/1817/15Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19, 27 ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
26 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3, ОСОБА_4
при секретаріОСОБА_5
з участю представника позивача ОСОБА_6, 3-ї особи ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03 червня 2015 року та на додаткове рішення Лисянського районного суду від 31 серпня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_9 про звернення стягнення на будинок в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2015 року представник ПАТ КБ «Приватбанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_9 про звернення стягнення на будинок в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 11.03.2008 року між ним та третьою особою ОСОБА_9- був укладений кредитний договір № CSLGA0000000008, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_9 кредит у розмірі 25 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.03.2028 року.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати. Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат.
Позивач зазначає, що відповідно до закону зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, але третя особа у порушення норм закону та умов договору зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.
Наслідками порушення боржником зобов'язань щодо повернення чергової частки суми кредиту є право банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв'язку порушенням зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість по кредиту в сумі 25 085,44 грн. та по іншим нарахуванням, а всього на день подачі заяви до суду в сумі 27 844,25 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно: будинок, який належав відповідачу на праві приватної власності.
Договір іпотеки підлягає нотаріальному посвідченню з покладенням витрат на іпотекодавця. На пропозицію банку з'явитися до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору іпотеки відповідач відмовився, не бажаючи нести витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченим договору.
Позивач вважає, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
26.04.2013 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, вказуючи на те, що в ході судового розгляду справи було встановлено, що відповідач ОСОБА_10 помер. Із заявою до нотаріальної контори звернулася дружина померлого ОСОБА_8
Посилаючись на вказану обставину, вказуючи як підставу своїх вимог ст. 23 Закону «Про іпотеку» позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на будинок та виселити відповідачку ОСОБА_8 та інших осіб, з наданням права банку на реалізацію предмету іпотеки.
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 03 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу. Обґрунтовуючи яку, зазначав, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також не в повній мірі з'ясовано та доведено обставини, які мають значення для справи.
Апелянт посилається на те, що суд не врахував, що даних правовідносин належить застосовувати норми Закону України «Про іпотеку», оскільки будинок на який позивач просив стягнути стягнення знаходився в іпотеці на підставі договору іпотеки укладеного з ОСОБА_10, після смерті якого в ході розгляду даної справи ОСОБА_8 (спадкоємця, що прийняв спадщину) було притягнуто як правонаступника відповідача. Тому норми ст.1281 ЦК України щодо строків звернення кредиторів з вимогою до спадкоємців боржника до даних правовідносин не застосовуються. Про що роз'яснено і п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.03.2012р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Також суд помилково вказав, що позивач не визначив суму боргу (зокрема по тілу кредиту), який було забезпечено іпотекою, оскільки з наданих доказів та розрахунків вбачається, що тіло кредиту складається з 25 000 грн. отриманих в борг ОСОБА_9 коштів за договором кредиту та коштів в сумі 628,69 грн., які у зв'язку з невиконням позичальником зобов'язання по страхуванню були згідно умов договору сплачені Банком ПАТ СК «Інгосстрах» за ОСОБА_9 та віднесені в рахунок боргу по тілу кредиту, у зв'язку з чим тіло кредиту склало 25 628,69 грн. Безпідставно, крім того суд піддав сумніву факт укладення договору іпотеки, оскільки в матеріалах справи є нотаріально посвідчений договір, який іпотекодавець ОСОБА_10 не ставив під сумнів.
Посилаючись на вказані порушення та неправильну оцінку доказів і обставин справи, апелянт просив скасувати рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 23 липня 2015 року матеріали даної цивільної справи повернуто до Лисянського районного суду Черкаської області для дооформлення та усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Додатковим рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2015 року в задоволенні позовних вимог про визнання дійсним договору іпотеки № CSLGA0000000008 від 11 березня 2008 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_9- відмовлено.
В задоволенні позовних вимог про витребування від ОСОБА_8, для з'ясування кола осіб зареєстрованих у вищезазначеному житловому будинку, довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію - відмовлено.
В задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_11, яка зареєстрована і проживає у будинку, розташованому за адресою: Черкаська область, смт. Лисянка, вул. Чапаєва, 54, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України смт. Лисянка - відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішенням Лисянського районного суду від 31 серпня 2015 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу. В обґрунтування апелянт зазначив що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно у умов договору, а договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку встановленим законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Посилаючись на вищевказане апелянт просив скасувати додаткове рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 31 липня 2015 року та ухвалити нове рішення , яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9 задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апелянта, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до відхилення.
З досліджених колегією суддів матеріалів цивільної справи вбачається, що 11.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_9 (третьою особою по даній справі) - був укладений кредитний договір № CSLGA0000000008, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_9 кредит у розмірі 25 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.03.2028 року /а.с.5-7/.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_9 за кредитним договором № CSLGA0000000008 від 11 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_10 було укладено договір іпотеки № CSLGA0000000008 від 11 березня 2008 року /а.с.8-10/.
Згідно з договором іпотеки ОСОБА_10 надав в іпотеку нерухоме майно: будинок, який йому належав на праві приватної власності.
Відповідно до ст. 118 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
В позовній заяві ЗАТ КБ «ПриватБанк» зазначає. що ОСОБА_10 на пропозицію банку з'явитися до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору іпотеки відмовився, не бажаючи нести витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням договору. Позивач вважає, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Просив визнати договір іпотеки дійсним і, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на будинок з виселенням осіб, що в ньому проживають.
Але, з наданого колегії суддів оригіналу зазначеного договору іпотеки , вбачається, що цей правочин є двостороннім, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» як Іпотекодержателем та ОСОБА_10 як Іпотекодавцем , вчинений у письмові формі, підписаний обома сторонами та посвідчений державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 При цьому цей договір визнавався і не оспорювався сторонами.
Тому, за таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, щодо відсутності підстав для задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання вказаного договору іпотеки дійсним в порядку, що передбачений ст.220 ЦК України , оскільки він укладений з дотриманням вимог ст.118 Закону України "Про іпотеку" та ст.ст.207-209 ЦК України, а також , враховуючи, що відсутній спір з приводу його дійсності (про що підтвердили учасники судового розгляду).
Як вбачається з указаних договорів, Іпотекодацець ОСОБА_10 є відмінним від боржника ОСОБА_9
Даний цивільний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» пред'явив до ОСОБА_10, посилаючись на ту обставину, що боржник ОСОБА_9 порушив умови кредитного договору і в нього виникла заборгованість по кредиту в сумі 25 085,44 грн. та по іншим нарахуванням, а всього на день подачі заяви до суду в сумі 27 844,25 грн. , а відповідно до вимог заяви про уточнення позовних вимог - 59947грн. /а.с.84-87/.
Але в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року по справі за позовом ТОВ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості /а.с.163-165/ ,- суд встановив, що дана сума перевищує тіло кредиту за договором .
Тому суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувані рішення, правильно зазначив, що розмір заборгованості , на погашення якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, - є спірним.
Також, з наявного у справі висновку про вартість майна /а.с.83/ (який не заперечувався та не був спростований позивачем), - вартість будинку, що є предметом іпотеки , та земельної ділянки на якій він розташований , за адресою: Черкаська обл., смт. Лисянка, вул. Чапаєва, 54,- складає 245 500грн., яка є не співмірна з розміром заборгованості на погашення якої , позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки. А доказів, що порушення основного зобов'язання боржником , який є відмінним від іпотекодавця, завдає збитків іпотекодержателю і змінює обсяг його прав, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав.
Також з матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» 15.05.2009 року звернувся з позовом до іпотекодавця ОСОБА_10 /а.с.1-3/, але 20 листопада 2009 року останній помер, про що свідчить наявне у справі свідоцтво про смерть /а.с.48/.
15 січня 2010 року в судовому засіданні Лисянського районного суду Черкаської області представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» заявив клопотання про зупинення провадження у справі на період прийняття спадщини спадкоємцями , яке було задоволено ухвалою від 15 січня 2010 року /а.с.55-57/.
Що свідчить про обізнаність іпотекодержателя про смерть іпотекодавця.
Спадщину після смерті іпотекодавця ОСОБА_10 прийняла його дружина ОСОБА_8, подавши заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Про що також було відомо ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки це питання було предметом розгляду суду у січні-лютому 2012 року /а.с.60-62 /.
При цьому з часу , коли ПАТ КБ «ПриватБанк» стало відомо про смерть ОСОБА_10 ПАТ КБ «ПриватБанк» претензій чи вимог до ОСОБА_8 з приводу зобов'язань спадкодавця ОСОБА_10 у передбачений законом спосіб ( п.189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ) ,- не пред'являв.
А 23 та 26 квітня 2013 року від представника ПАТ КБ «ПриватБанк» на адресу суду надійшли клопотання про залучення в справі як належного відповідача та правонаступника: ОСОБА_8 та заява про уточнення позовних вимог в якій в якості відповідача уже зазначена ОСОБА_8, пославшись на норми ст.ст.1218-1219, ч.5 ст.1268, ст.1282 ЦК України та ч.ч.1-2 ст.23 Закону України "Про іпотеку" /а.с. 84, 95/.
Задовольнивши клопотання представника ПАТ КБ «ПриватБанк» , ухвалою від 26 квітня 2013 року суд замінив у даній справі неналежну сторону ОСОБА_10 на належну сторону (відповідача) ОСОБА_8 /а.с.1-8/.
Відповідно до частини першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Частиною третьою статті 23 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Таким чином, за змістом статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Проте, якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені у статтях 12, 33 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до цих норм такими підставами є порушення іпотекодавцем умов іпотечного договору, невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.
Саме на підставі норм 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємця ОСОБА_8
Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Разом з тим, як визначено в правових позиціях Верховного Суду України у Постанові від 08 квітня 2015 року по справі №6-33 цс 15 , прийнятій щодо подібних правовідносин, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
А ч.ч.2-4 ст.1281 ЦК України визначено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Тому, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк», як кредитор, пред'явив вимоги до спадкоємця, що прийняла спадщину ОСОБА_8, через три роки і чотири місяці з часу, коли ПАТ КБ «ПриватБанк» стало відомо про смерть спадкодавця, тобто з порушенням строків, встановлених статтею 1281 ЦК України, то суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що згідно з частиною четвертою цієї норми це позбавляє його права вимоги до ОСОБА_8 як спадкоємця ОСОБА_10 та відмовив з цих підстав у задоволенні вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки. А заперечення надані ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі цих висновків не спростовують.
Враховуючи відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, суд дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні решти вимог, які є похідними від вказаної вимоги.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду є законним, обґрунтованим, постановленим на зібраних по справі доказах, які надали суду сторони. Відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими, були предметом судового розгляду, суд дав їм належну оцінку і вони не дають підстав для його скасування чи зміни.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03 червня 2015 року та на додаткове рішення Лисянського районного суду від 31 серпня 2015 року - відхилити .
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03 червня 2015 року та додаткове рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_9 про звернення стягнення на будинок в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :