справа № 208/5132/13-ц
№ провадження 2/208/206/15
Іменем України
28 травня 2015 р. м. Дніпродзержинськ
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ричка С.О.
при секретарі - Щербацевич Д.В.,
за участю:
позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_1,
представник позивача: ОСОБА_2,
відповідачів за первісним позовом та позивачів за зустрічним позовом: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача: ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за первісним позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю, -
У липні 2013 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до відповідачів за первісним позовом: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, в якій просила суд усунути перешкоди в користуванні житловим будинком розташованим за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Осипенко, будинок № 70, шляхом зобов'язання відповідачів надати доступ до будинку, а саме зняти додатковий замок на вхідних дверях, зняти замок на дверях до кухні, підключити водопостачання та енергопостачання, а також зобов'язати відповідачів не чинити перешкод в користуванні житловим будинком розташованим за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Осипенко, будинок № 70. Згодом відповідачами було подано зустрічний позов в якому вони просили усунути перешкоди в користуванні та розпоряджанні будинком № 70 по вул. Осипенко в м. Дніпродзержинську шляхом виселення ОСОБА_1 з даного будинку зі зняттям її з реєстраційного обліку.
В обґрунтування позовних вимог позивачка за первісним позовом зазначила, що вона зареєстрована та мешкає за адресою м. Дніпродзержинськ вул. Осипенко, б. № 70. Власником даного будинку є відповідач ОСОБА_3 Позивач за первісним позовом, перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_6 з 12 березня 1993 року, шлюб між ними було розірвано 21 листопада 2006 року. Починаючи з кінця 2006 року, вона з чоловіком постійно судиться, судом розглядались справи про стягнення аліментів, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у вигляді аліментів, про стягнення аліментів до досягнення дитиною 23 років, відповідач це робить з єдиною метою, щоб позивача за первісним позовом позбавити права користування житловим будинком № 70 по вул. Осипенко в м. Дніпродзержинську знявши її з реєстрації та висилити з відти. Хоча виписуватися позивачці за первісним позовом нікуди, оскільки вона з відповідачем ОСОБА_6 разом промешкали 14 років спільного життя, мають спільну дитину, а у зв'язку з тим, що будинок який вони будували з чоловіком спільно, як з'ясувалося належить ОСОБА_3 матері відповідача за первісним позовом. Крім того відповідачі за первісним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже подавали позов до позивачки за первісним позовом про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку, справу було розглянуто, та рішенням від 10 жовтня 2012 року Апеляційного суду Дніпропетровської області, була задоволено апеляційна скарга позивача, ОСОБА_1 та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Отримавши дане рішення власники будинку, відповідачі по справі деякий час не турбували позивачку, але починаючи з січня 2013 року вони відключили водопостачання та енергопостачання у даному будинку та закрили гаражні двері, щоб позивач не мала доступу до підключення енергопостачання, з даного приводу вона зверталась до Заводського РВ де відмовились приймати від неї заяву пославши до дільничного Нестеренко, який вважає, що оскільки вони є власниками цього будинку, то мають право робить, що їм завгодно, вони мають прав змінити замки і позивачку туди не пускатимуть, і вона нічого не зможе зробити, і це є сімейні проблеми, які необхідно вирішувати самостійно. НЕ погодившись з таким відношенням до проблеми, що сталася, позивач вирішила направити листа замовною поштою з повідомленням на адресу відділення міліції, за якою порушено кримінальне провадження № 12013040800000468, за ч. 1 ст. 382 КК України, якою передбачена відповідальність за невиконання рішення суду, в теперішній час триває досудове слідство. Позивачка намагалась вирішити питання про підключення електроенергії з відповідачами у добровільному порядку, але це закінчилося сваркою, образами та погрозами вбити позивачку, за цим фактом прокуратурою Заводського району порушено кримінальне провадження № 42013040800000038 за ч. І ст.129 КК України. Незважаючи на те, що позивачці вдалося самостійно підключити електроенергію, відповідачі за первісним позовом її знову відключили, та обмежили їй доступ до гаражу де стоїть рубильник, і в теперішній час в будинок електроенергія та вода не постачаються, крім того позивач не має доступу до кухні, до дверей у гараж, приготувати їжу не можливо, туалет також закритий, а відповідачі за первісним позовом мешкають у м. Дніпродзержинську по вул. Шиманського, 110, а в спірному будинку ніколи не мешкали. 20.02.2013 року позивачка отримала від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 замовний лист в якому вони висувають свої вимоги до неї та погрожують знов таки відключенням від енергопостачання. Дії відповідачів обмежують позивачку у користуванні житлом та задоволенням її нагальних потреб, встановлення додаткового замку на двері, позбавило її можливості не тільки доступу до будинку її помешкання а й до її власних речей, які залишись у будинку, оскільки вона іншого житла не має, на теперішній час мешкає де прийдеться, сплачує за комунальні послуги, і в неї немає заборгованості вона вимушена звернутися до суду з цим позовом та просила суд задовольнити його у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову оскільки вже існує рішення з цього приводу, який відповідачам за первісним позовом у задоволенні аналогічних вимог було відмовлено.
В свою чергу відповідачі за первісним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 первісний позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити у повному обсязі, та подали зустрічний позов до ОСОБА_1 в якому просять суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю, а саме будинком №70 по вул. Осипенко в м. Дніпродзержинську шляхом виселення ОСОБА_1 з даного будинку та зняттям її з реєстраційного обліку. В обґрунтування своїх вимог позивачі за зустрічним позовом зазначили, що на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.1997 р. ОСОБА_3, набула права власності на житловий будинок №70 по вул. Осипенко в м. Дніпродзержинську. У зв'язку з тим, що даний договір купівлі-продажу був укладений під час знаходження ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, то вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Продовжуючи бути зареєстрованими в шлюбі позивачі за зустрічним позовом за спільні сімейні кошти здійснили добудову будинку, та на підставі рішення Виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради від 21.11.2007 р. на ім'я ОСОБА_3, замість вищевказаного договору купівлі-продажу, було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.11.2007 року. З урахуванням того, що добудова будинку здійснювалася також за спільні сімейні кошти, то новостворене нерухоме майно також вважається їх спільною сімейною власністю. В зазначеному будинку з 14.05.1999 р. зареєстрована та проживає позивачка за первісним позовом ОСОБА_1, яка є колишньою дружиною сина позивачів за зустрічним позовом. ОСОБА_4 зазначив, що не зважаючи на те, що він є співвласником будинку і має стосовно нього такі ж самі права, як і його дружина ОСОБА_3, ніколи своєї згоди на те, щоб в даному будинку проживала ОСОБА_1 не давав, і дозволу на її реєстрацію в належному йому нерухомому майні в нього ніхто не питав. Вважає, що дана обставина суперечить засадам цивільного законодавства, яким передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, а розпорядження таким майном здійснюється за згодою всіх співвласників. Факт реєстрації в будинку ОСОБА_1 без дозволу ОСОБА_4 вказує на незаконність такої реєстрації. Факт реєстрації і проживання в будинку ОСОБА_1 створює позивачам за зустрічним позовом, власникам цього будинку, перешкоди в користуванні та розпорядженні ним. Перешкоди в користуванні будинком полягають в тому, що ОСОБА_1 самовільно, без отримання їх дозволу поставила замок на вхідні двері до кімнати розміром 13,6 кв.м. та категорично не дає жодної можливості користуватися даною кімнатою, що вказує на порушення нею їх законного права користуватися власністю. Крім того, ОСОБА_1 самовільно утримує в даній кімнаті належні їм речі, а саме холодильник, чим також чинить, власникам майна, перешкоди у здійсненні щодо цього майна повноважень власника, так як вони позбавлені права володіти, користуватися та розпоряджатися даною річчю. Перешкоди в розпоряджанні будинком полягають в тому, що на теперішній час обставини складаються таким чином, що вони вимушені продати будинок №70 по вул. Осипенко в м. Дніпродзержинську, але не можуть цього зробити навіть суттєво знижуючи його ринкову вартість. Необхідність продажу будинку викликана тим, що будинок необхідно утримувати, тобто необхідно постійно здійснювати його поточний ремонт, так як без поточних ремонтних робіт він починає руйнуватися, і, відповідно, зменшуватися у вартості, так як пошкоджується товарний вигляд будинку та зменшуються його експлуатаційні якості. Необхідність проведення поточного ремонту прямо пов'язана з чималими грошовими витратами, так як для ремонту необхідно купувати будівельні матеріали: пісок, цемент, щебінь, лаки, фарбу та інше. Крім необхідності придбання будівельних матеріалів також необхідно застосовувати фізичну працю, так як недостатньо придбати будівельні матеріали - їх необхідно використати в ході ремонтних робіт. Позивачі за зустрічним позовом є людьми похилого віку, мають поганий стан здоров'я перебувають на «Д» обліку, неодноразово проходила стаціонарне лікування в ОКЛ ім. Мечнікова та міській лікарні № 9 м. Дніпродзержинська, потребують постійного медикаментозного лікування, вони особисто не мають жодної можливості постійно здійснювати поточні ремонтні роботи будинку, а необхідність постійного придбання медичних препаратів та розмір пенсії, яку вони отримують свідчить про те, що вони не мають можливості ні купувати будівельні матеріали для здійснення поточного ремонту будинку та підтримання його в належному стані, ні оплачувати послуги по здійсненню ремонтних робіт. Стан здоров'я та обмежений матеріальний достаток не дозволяють позивачам утримувати будинок в належному стані, що призводить до його поступового руйнування та зменшення вартості, у зв'язку з чим вони несуть збитки. На теперішній час, у зв'язку з необхідністю постійного лікування, позивачі за зустрічним позовом потребують грошових коштів, так як для того, щоб купувати ліки вимушені обмежувати себе в іншому. Ці дві обставини, а саме: несення збитків у зв'язку з неможливістю утримувати будинок у належному стані і його поступовим руйнуванням, а також крайня необхідність в грошах для підтримання свого стану здоров'я - вимушують їх продати будинок. Але здійснити своє повноваження власника в частині права розпоряджання будинком не можуть у зв'язку з тим, що жодний з покупців, які висловлювали бажання цей будинок придбати, після того, як дізнавалися про те, що крім них - нових власників, в будинку буде проживати стороння для них особа - ОСОБА_7, то вони категорично відмовлялися від укладення договору купівлі-продажу. За таких обставин очевидно, що факт реєстрації та проживання в будинку ОСОБА_1 не тільки перешкоджає їм в розпорядженні будинком, але ще вимушує нести збитки та позбавляє можливості повноцінно лікуватися та забезпечувати умови свого існування. Раніше вони вже зверталися до ОСОБА_1 з позовом про усунення перешкод у користуванні спірним будинком, при цьому підставою позову було те, що ОСОБА_1 змінила замки і не пускала їх в будинок. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.10.2012 р. в задоволенні позову було відмолено, при цьому апеляційний суд послався на те, що вони не надали суду доказів того, що відповідачка перешкоджає у праві користування и розпорядження своїм майном, а сам по собі факт зміни відповідачкою замка у спірному будинку не свідчить про наявність перешкод у користування цим об'єктом нерухомості, оскільки вони відмовлялися отримати ключ від нового замка. Позивачі вважають, що наявність рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.10.2012 р. не може бути перешкодою в задоволені даного позову, так як на теперішній час в дійсності існують обставини, які перешкоджають їм не тільки користуватися, але й розпоряджатися своїм майном. Також позивачі зазначили, що ніколи не проживали, на теперішній час не проживають і не мають наміру проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1 - в будинку в якому поживає ОСОБА_1, у зв'язку з чим вважати, що в даному випадку існує така обставина, як проживання разом члена сім'ї власника та самого власника в будинку №70 по вул. Осипенко в м. Дніпродзержинську - є невірним та безпідставним. Позивачі за зустрічним позовом, у зв'язку з вищевказаними обставинами, вимушені продати належний їм будинок №70 по вул. Осипенко в м. Дніпродзержинську, тобто мають намір вчинити таку дію, як укладання договору купівлі-продажу, що не суперечить закону. Як було зазначено вище - факт реєстрації та проживання в будинку відповідачки перешкоджає їм продати будинок, так як всі потенційні покупці будинку вимагають, щоб після його придбання вони могли володіти ним без обмеження з боку зареєстрованої в ньому особи, тобто погоджуються купити будинок тільки в тому разі, якщо в ньому ніхто не буде зареєстрований, тому вони вимушені звернутися до суду з зустрічним позовом та просили його задовольнити у повному обсязі та відмовити у задоволенні первісного позову.
Позивачка за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом, її представник ОСОБА_2, з'явились в судове засідання на своїх вимогах наполягала у задоволенні зустрічного позову просила відмовити, відповідачі за первісним позовом та позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та їх адвокат ОСОБА_5 в судове засідання з'явились, на своїх зустрічних вимогах наполягали повністю, просили їх задовольнити у повному обсязі та відмовити у задоволенні первісного позову.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву в якій просив суд розглянути справу без його участі, проти задоволення первісного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, проти зустрічного позову не заперечував, просив задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 30 грудня 1965 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії VІІ-УР № 163663 від 30 грудня 1965 року, яке було видане Міським бюро РАГС м. Дніпродзержинська та актовим записом № 1549.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку Серії ААІ № 802311 від 18.04.1997 р. ОСОБА_3, набула права власності на житловий будинок №70 по вул. Осипенко в м. Дніпродзержинську, на підставі рішення Виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради від 21.11.2007 р. на ім'я ОСОБА_3, замість вищевказаного договору купівлі-продажу, було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.11.2007 року.
Відповідно до Витягу № 16854769 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.11.2007 року на підставі свідоцтва про право власності САВ № 276519 від 28.11.2007 року власником будинку за адресою м. Дніпродзержинськ, вулиця Осипенко № 70 є ОСОБА_3.
Відповідно до довідки виданої головою вулично-квартального комітету ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ніколи не були зареєстровані та не проживали у будинку за адресою м. Дніпродзержинськ, вулиця Осипенко № 70, натомість в будинку № 70 по вул.. Осипенко в м. Дніпродзержинську залишаються зареєстрованими три особи, це: ОСОБА_6, ОСОБА_9 та позивач за первісним позовом ОСОБА_1
Відповідно до вимог ст..60ч.1, ст..61ч.3 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх рішень, своїх вимог, і заперечень. Обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно рішення колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.10.2012 року, яке набрало законної сили, встановлено наступне: « …, що оскільки ОСОБА_1 вселилась у спірний будинок за згодою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з додержанням правил про реєстрацію, тобто у встановленому законом порядку і набула право користування цим житлом, вказане приміщення є постійним її місцем мешкання на протязі 15 років у суду не було підстав для її виселення та зняття з реєстраційного обліку. …»
Тому твердження позивача ОСОБА_4 за зустрічним позовом про те, що позивачка за первісним позовом зареєструвалась без надання його згоди не відповідає дійсності.
Крім того рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.10.2012 року, яке набрало законної сили, встановлено наступне: « ... 18 квітня 1997 року позивачі придбали будинок по вул. Осипенко, б.70 оформлений на ОСОБА_3, куди переселили сім'ю невістки і сина з додержанням правил про реєстрацію. Пізніше за вказаною адресою було зведено новий будинок Д-2, в якому стали проживати останні. Право власності на цей будинок в 2007 році було оформлено також на ОСОБА_3 з видачею їй свідоцтва про право власності замість договору купівлі продажу від 18 квітня 1997 року. В 2006 році сім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розпалась, їх шлюб було розірвано, після чого ОСОБА_6Г з сином повернувся до батьків, а відповідачка залишилась проживати в спірному будинку. Будь-яка угода щодо порядку користування цим будинком між власниками та відповідачкою не укладалась. Остання сплачує вартість наданих комунальних послуг, що підтверджується матеріалами справи. Оскільки відповідачка (ОСОБА_1Й.) вселилась у спірний будинок за згодою позивачів, з додержанням правил про реєстрацію, тобто у встановленому законом порядку і набула права користуванням цим житлом, вказане приміщення є постійним місцем її мешкання на протязі 15 років».
У зв'язку з тим що, зареєструвавшись у будинку позивачка за первісним позовом зі згоди членів сім'ї, та як член її сім'ї, набула права користування ним.
Належних та допустимих доказів наявності підстав визнати ОСОБА_1 такою, що вона втратила право користування житловим приміщенням позивачами за первісним позовом не надано.
Таким чином приймаючи до уваги вищевказане рішення апеляційної інстанції, згідно зі ст. 156 ЖК України, вбачається що за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї, тобто позивач за первісним позовом ОСОБА_1 мешкає в спірному будинку правомірно та була вселена із дотриманням саме ст.156 ЖК України.
Також посилання позивачів за зустрічним позовом на те, що позивач за первісним позовом чинить їм перешкоди у розпорядженні будинком, безпідставне і спростовується наступним: починаючи з 21.04.2013 року ОСОБА_1 не має доступу не тільки до будинку, ай до особистих речей.
За таких обставин суд приходить висновку, що зустрічний позов в якому позивачі просять усунути перешкоди в користуванні та розпоряджанні будинком № 70 по вул. Осипенко в м. Дніпродзержинську шляхом виселення ОСОБА_1 з даного будинку зі зняттям її з реєстраційного обліку не підлягає задоволенню оскільки позивачами за зустрічним позовом не надано доказів підстав втрати ОСОБА_1 права користування спірним будинком, доказів на підтвердження неможливості розпорядження та користуванням нерухомою власністю.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ст. 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Згідно з ст. 155 ЖК України, власник квартири чи її частки не може бути позбавлений права користування своїм житловим приміщенням, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Згідно ст. 162 ЖК України Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
Крім того не можуть бути підставою для виселення, зняття з реєстрації та визнання втратившою право користування житловим приміщенням ОСОБА_1 те, що на даний час позивачі за зустрічним позовом мають намір відчужити свій будинок, але у зв'язку з тим, що у будинку зареєстрована ОСОБА_1, не мають можливості скористатися повним правом розпорядження своєї власністю, оскільки відповідач ОСОБА_1 наділений лише правом користування спірним будинком, однак не має права власності на нього, тому не може чинити перешкод власникам у розпорядженні ними своїм будинком.
Доводи позивачів за зустрічним позовом про вчинення відповідачкою за зустрічним позовом перешкод, які направлені проти них у зв'язку зі зміною замків від дверей спірного будинку, не беруться до уваги, оскільки не можуть бути підставою для задоволення зустрічного позову в межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку що позовні вимоги за первісним ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні майном підлягають частковому задоволенню, натомість зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає звдоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», постановою Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.04.1985р.ст.ст. 9, 64, 156 ЖК України, ст. ст.319, 321, 322, 383, 386, 391, 405, ЦК України, ст.ст. 10, 212 - 215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги за первісним позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні майном - задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком № 70 по вул. Осипенко в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, шляхом надання доступу до будинку, підключенням водопостачання та електроенергії та не чинити в подальшому перешкод в користуванні спірним житловим будинком.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду виготовлено 03 червня 2015 року.
Суддя Ричка С. О.