справа № 208/7870/15-ц
№ провадження 2/208/2507/15
Іменем України
16 жовтня 2015 р. м. Дніпродзержинськ
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ричка С.О.
при секретарі - Щербацевич Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Заводського відділу ДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції в Дніпропетровській області треті особи: Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора та реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції в Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні власністю, скасування у державних реєстрах відповідних записів про обтяження та арешт нерухомого майна та визнання бездіяльності протиправною, -
У 2015 року представник позивача ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_1 звернулася до Заводського відділу ДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції в Дніпропетровській області треті особи: Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора та реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції в Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні власністю, скасування у державних реєстрах відповідних записів про обтяження та арешт нерухомого майна а саме на квартиру АДРЕСА_1 та визнання бездіяльності протиправною.
Представник позивача в судове засідання з'явилася, але надала суду заяву про розгляд справи без участі її довірителя та за його відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти розгляду справи за відсутності відповідача при заочному розгляді справи та без застосування технічних засобів.
Представник відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомила, судова повістка - виклик направлена відповідачеві та третім особам на останню відому суду адресу і в силу ст.77 ЦПК України вважається доставленою, крім того представник відповідача неодноразово звертався до суду з різноманітними скаргами та запитами, на які отримував відповіді від керівника апарату суду, тобто достовірно знав про перебування даної цивільної справи в провадженні суду, на підставі ст. 169 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажними; є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем та третіми особами відсутня, що дозволило суду за згодою позивача та його представника, згідно вимог ст. 224 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про поважність причини неявки суд не повідомили, заперечення на позов не надали.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню на підставі досліджених письмових доказів по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
Відповідно до ст. 131 ЦПК України, сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Судом встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 в м Дніпродзержинську, право власності на квартиру він придбав відповідно до договору купівлі-продажу укладеного 29.08.1996 року, посвідченого державним нотаріусом першої дніпродзержинської державної нотаріальною контори та зареєстрованого в реєстрі за № 2-2574.
Як вбачається з договору його було зареєстровано 16.09.1996 року в БТІ м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в реєстровій книзі № 111, за реєстровим № 20693..
Як встановлено в судовому засіданні весь цей час більше ніж 19 років, ОСОБА_2 користувався власністю, сплачував кошти за комунальні послуги, доглядав за майном, але в теперішній час він тимчасово мешкає в Російській Федерації в Московській області, в АДРЕСА_3, де має намір мешкати постійно, та вирішив розпорядитись своїм майном, продати квартиру, та надав довіреність ОСОБА_1 на ведення всіх справ щодо реалізації нерухомого майна.
В судовому засіданні встановлено, що виконуючи покладені на позивача повноваження згідно довіреності, вона звернулася до нотаріальної контори для укладання договору купівлі-продажу квартири, що належить її синову, але їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки на квартиру накладено 14.02.2006 року Третьою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою арешт, згідно постанови б/н від 02.02.2006 року, відділом ДВС у Заводському районі м. Дніпродзержинська, виконавець ОСОБА_3, на підставі виконавчого листа № 2-458-05 про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 1014грн.31 коп. на користь ВАТ «Дніпрообленерго», який до нерухомого майна довірителя позивача не мав ніякого відношення.
Судом встановлено, що отримавши копію рішення 2-458-05 на підставі якого було видано виконавчі листи, про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 1014грн.31 коп. на користь ВАТ «Дніпрообленерго», останній мешкав за адресою АДРЕСА_4, і в рішенні нічого не вказано про спірну квартиру АДРЕСА_2 в м Дніпродзержинську, власником якої є ОСОБА_2 з 1996 року на підставі договору купівлі-продажу від 29.08.1996 року посвідченого державним нотаріусом першої дніпродзержинської державної нотаріальною контори та зареєстрованого в реєстрі за № 2-2574, тому позивач вважає дії державного виконавця щодо накладення арешту на спірну квартиру та заборону її відчуження неправомірними, так само як і бездіяльність щодо зняття арешту та виключення запису з реєстру обтяжень та заборон на відчуження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 в м Дніпродзержинську.
З матеріалів справи вбачається, що згідно відповіді наданої відповідачем вбачається, що виконавчі провадження по виконавчим листам були закриті, в березні 2011 року, і нічого не повідомили про постанову якою було накладено арешт на спірну квартиру, а також зазначено, про те, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень та переданих на зберігання становить три роки, а тому надати інформацію про накладення арештів у них немає можливості.
Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 8 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV, 21.04.1999 (зі змінами та доповненнями), виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV, 21.04.1999 (зі змінами та доповненнями), в разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
Зважаючи на те, що при закритті виконавчого провадження в зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, державний виконавець не скасував арешт на майно та оголошення заборони на відчуження, чим порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», тому позивач позбавлений можливості в повному обсязі здійснювати свої повноваження власника нерухомого майна, і вимушений звернутися до суду для захисту своїх прав шляхом скасування арешту та заборони відлучення майна, що надасть підстави для виключення запису про обтяження належного мені нерухомого майна із Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Згідно ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» арешт та заборона відчуження нерухомого майна може бути зняті в судовому порядку.
Відповідність до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідність до ч.2 ст.11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
У відповідність до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
У відповідність до ст.59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідність до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.61ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть здасть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У відповідність до ст.66 ЦПК України, висновок уповноваженої особи - докладний опис проведених досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом є доказом, який підтверджує обставини по справі.
У відповідність до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони судові витрати.
Суд вважає доведеним наявність підстав для задоволення вимог в частині зняття заборони на відчуження та скасування арешту з квартири АДРЕСА_2 в м Дніпродзержинську, власником якої є ОСОБА_2 з 1996 року.
Не доведеними є вимога щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною.
Встановлені судом факти і обставини підтверджують матеріали справи, оголошені в судовому засіданні.
Стосовно судових витрат, до яких відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України відноситься розмір судового збору та витрати на правову допомогу, у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, судовий збір залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 50, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 8, 10, 11, 57-66,79, 88, 174, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Заводського відділу ДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції в Дніпропетровській області треті особи: Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора та реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції в Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні власністю, скасування у державних реєстрах відповідних записів про обтяження та арешт нерухомого майна та визнання бездіяльності протиправною - задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою № 43 в будинку № 5 по вул. Костромській в м. Дніпродзержинську Дніпропетровській області.
Скасувати арешт та заборону на здійснення відчуження майна, що належить ОСОБА_2, на квартиру АДРЕСА_2 в м Дніпродзержинську, накладений постановою б/н від 02.02.2006 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відділу ДВС у Заводському районі м. Дніпродзержинська, виконавець ОСОБА_3, згідно якої накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_4, а саме квартира АДРЕСА_5 та заборонено здійснювати відчуження цього майна.
Виключити відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна , арешт нерухомого майна , реєстраційний номер обтяження 2876265, зареєстрований 14.02.2006 року, реєстратором Третьою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою, на підставі постанови б/н від 02.02.2006 року виданої ДДВС у Заводському районі м. Дніпродзержинська, виконавець ОСОБА_3, об'єкт обтяження квартира за адресою: АДРЕСА_6, власник ОСОБА_4.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.
Суддя Ричка С. О.