Справа № 161/12764/15-ц
Провадження № 2/161/3980/15
(заочне)
30 листопада 2015 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі головуючого судді - Присяжнюк Л.М.,
з участю секретаря - Жаловаги І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення власного боргу та боргу спадкодавця, -
18.08.2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача про стягнення власного боргу та боргу спадкодавця. Зазначає, що 03.03.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позичили в неї 11000 дол.США. на строк до 03.05.2015 року включно, що підтверджується розпискою. Однак, ОСОБА_3 та відповідач кошти не повернули у строки визначені розпискою, а при зверненні до відповідача з'ясувалося, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 248121,02 грн. та судовий збір.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, подав на адресу суду заяву, якою просив розгляд справи проводити у його відсутності за наявними матеріалами справи, позов підтримав у повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечую.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, заперечень чи пояснень по суті заявлених вимог не подала, хоча повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи.
Дослідивши та оцінивши подані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити із врахуванням наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 передала, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняли готівкою у власність 11000 доларів США, що по курсу Національного Банку на день укладення договору становить 295439,25 грн., у безпроцентну позику, із зобов'язанням повернути готівкою гроші в строк до 03.05.2015 року включно, що підтверджується договором позики від 03.03.2015 року (а.с.6). Факт отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказаних коштів також стверджується копією письмової розписки (а.с.7).
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Станом на дату звернення до суду, відповідач коштів не повернула.
Статтями 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що кошти за договором позики, позичальниками не повернуто.
Так, позичальник ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що вбачається із копії свідоцтва про смерть серії І-ЕГ № 171686 від 11 квітня 2015 року (а.с.8).
Як вбачається із відповідей Другої Луцької державної нотаріальної контори від 16.09.2015 року, Першої Луцької державної нотаріальної контори від 18.09.2015 року спадкові справи після смерті ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року не заводились.
Відповідно до ст. 1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За положеннями ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки ОСОБА_3 померла, то до її спадкоємців відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України, перейшли всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на чає відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї. В той же час, за нормою ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Аналізуючи вищевказані положення, суд дійшов висновку, що для прийняття спадщини спадкоємцю, який на час смерті постійно проживав зі спадкодавцем, не потрібно звертатися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, він вважається таким, що прийняв спадщину автоматично.
Так, із поданих суду матеріалів вбачається, що на час смерті ОСОБА_3 з нею постійно проживала відповідач ОСОБА_2
Із ч. 5 ст. 1268 ЦК України вбачається, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Так, із матеріалів справи не встановлено обставин, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, відмовились від спадщини після смерті ОСОБА_3, суд вважає встановленим той факт, що ОСОБА_2 як спадкоємець, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 в зв'язку з чим є належним відповідачем у даній справі.
Відповідно до вимог п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року - з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Згідно ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Із ч.1 ст. 1267 ЦК України встановлено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Законом передбачено обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора спадкодавця в межах одержаного в спадщину майна.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, заперечень по суті заявлених вимог не подала, обставин наведених у позовній заяві не простувала, суд вважає, що позовні вимоги підставні, а тому із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики в розмірі 239250 грн., що еквівалентно із врахуванням курсу НБУ 11000 дол.США.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідачем було порушено зобов'язання за договором позики, з останньої слід на користь позивача стягнути інфляційні нарахування в розмірі 6786,60 грн. та 3 % річних в розмірі 2084,42 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦК України із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2481,20 грн.
Керуючись ст.ст. 10-11, 57-61, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 610, 611, 625, 1046, 1047, 1216, 1261, 1267, 1268, 1269 - 1282 ЦК України, суд, -
Позову задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 03.03.2015 року в розмірі 239250 (двісті тридцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень, інфляційні нарахування в розмірі 6786 (шість тисяч сімсот вісімдесят шість) гривень 60 копійок, три відсотки річних у розмірі 2084 (дві тисячі вісімдесят чотири) гривні 42 копійки.
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду Присяжнюк Л.М.